Рішення № 116724888, 29.01.2024, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1537/22

2/214/430/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 січня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сотнікової А.І.,

у відсутність учасників процесу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ«Криворізька теплоцентраль»звернувся досуду зпозовом довідповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 тапросив стягнутисолідарно звідповідачів заборгованістьпо оплатіза наданіжитлово-комунальніпослуги зцентралізованого опалення,що виниклаза адресою: АДРЕСА_1 ,за періодз 01.05.2014по 30.11.2021у сумі36109,86грн.,по платіза абонентськеобслуговування усумі 7,01грн.,а такожза періодз 01.07.2014по 01.01.2022інфляційні втратив сумі9635,03грн.і 3%річних усумі 3366,46грн.,посилаючись наненалежне виконаннявідповідачами зобов`язаньпо сплатіза послуги.В обґрунтування вимог зазначено про надання послуг з постачання теплової енергії до житла відповідачів та порушення ними зобов`язань по їх оплаті, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість. Тому позивач просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою від 04 травня 2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 01 вересня 2022 року позов задоволено.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року за заявою відповідача ОСОБА_4 скасовано заочне рішеннясуду від01вересня 2022року.Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлення в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягає на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 звернулася до суду з відзивом на позов, у якому просить справу розглянути за її та відповідчки відсутності.

В обґрунтування відзиву на позов представник відповідача зазначила, що відповідач ОСОБА_4 була зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_1 у період з 10.06.2002 по 18.02.2020, тому не має відповідати за заборгованість, яка виникла з 19.02.2020. Вимоги про стягнення будь-яких сум, нарахованих до 01 березня 2019 року є безпідставними і не належать до задоволення, оскільки заявлені після спливу строку позовної давності. Позивачем заявлено позовні вимоги за межами трирічного строку позовної давності, тому просить застосувати наслідки пропуску. Тому з врахуванням вказаного, з ОСОБА_4 у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за період з березня 2019 року по лютий 2020 року у сумі 5862,90 грн., втрати від інфляції за період з березня 2019 року по лютий 2020 року у сумі 923,38 грн. та 3% річних за цей же період у сумі 451,20 грн. Решта боргу та втрат від інфляції і 3% річних має бути стягнута солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У відповіді на відзив представником позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначено, що не проживання ОСОБА_4 та зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , не є звільненням від сплати комунальних платежів, так як ОСОБА_4 є власником 1/6 частки указаної квартири, а тому вона несе повну відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг, як і інші співвласники. Стосовно клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, то на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, тому оскільки початок карантину на всій території України припадав на 12 березня 2020 року, відповідно до правовідносин, по яким трирічний строк позовної давності на вказану дату спливав, є продовженим на строк дії такого карантину. Проте на проміжок часу до початку дії карантину, тобто до 12 березня 2020 року положення про застосування позовної давності застосовуються без обмежень, а карантинні обмеження не поширюються. Таким періодом в даному випадку є проміжок часу з 13.03.2017 по 11.03.2020 включно, що відповідає положенням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому наполягає на задоволенні вимог у повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зчастиною першоюстатті 68ЖК України,наймач зобов`язанийсвоєчасно вноситиквартирну платута платуза комунальніпослуги.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власниками квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 13.02.2009, являються: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожному з них на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/6 частці указаного житлового приміщення.

Таким чином відповідачі є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за вказаною адресою.

Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами, як співвласниками житла, не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18.

Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та постачанню теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), чинними на момент виникнення правовідносин (утрата чинності 01.05.2022).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Крім того, пунктами 31, 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 установлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Згідно пунктів 35-37 Правил № 830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Докази звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв`язку з цим у матеріалах справи відсутні.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 за період з 01.05.2014 по 30.11.2021 становить 36109,86 грн. (а.с. 7).

Плата за абонентське обслуговування за листопад 2021 року стаовить 7,01 грн. (а.с.8).

Доказів на спростовування зазначеного не надано, заперечень чи контррозрахунку указаної заборгованості не заявлено.

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина першастатті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Відповідно до статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» приватизовані житлові приміщення передавались у спільну часткову або спільну сумісну власність, а утримання приватизованих житлових приміщень здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами.

Верховний Суд в постанові 28 листопада 2018 року у справі № 461/14558/14-ц (провадження № 61-13870св18) зазначив, що «переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказана квартира є спільною сумісною власністю відповідачів без визначених часток, заборгованість, яку останні допустили, підлягає стягненню в солідарному порядку, і лише в разі визначення часток, кожен з відповідачів відповідав би за наявну заборгованість пропорційно до своєї частки в квартирі».

Виходячи з викладеного, підлягає стягнення з відповідачів заборгованість за послугу з постачання теплової енергії та плата за абонентське обслуговування відповідно до часток кожного із співвласників по 1/6 частці з кожного.

Стосовно заявленого відповідачем ОСОБА_2 клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23).

Так, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.05.2014 по 30.11.2021, проплат за вказаний період здійснено не було, позивач звернувся до суду у березні 2022 року.

Тому суд враховує положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вважає, що підлягає стягненню борг за період з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2021 року у загальному розмірі 26148,90 грн., а відповідно до часток кожного співвласника спірного житлового приміщення по 1/6 частці кожного відповідача із вказаної суми.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18), оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.04.2017 по 01.01.2022 з урахуванням клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та задоволення вимог про стягнення боргу з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2021 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Ураховуючи, що суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору у сумі 2481,00 грн., сплаченого ним при подачі позову, яку суд вважає можливим задовольнити частково пропорційно розміру задоволених вимог 2481,00 грн. (судовий збір, сплачений позивачем) * 32207,12 грн. (сума боргу, задоволена судом) / 49118,36 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення) / 6 (розмір частки боргу кожного) = 271,13 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» частково.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 12 березня 2017 року по 30 листопада 2021 року, по 4358 (чотири тисячі триста п`ятдесят вісім) гривень 15 коп. з кожного.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» за період з 20.04.2017 по 01.01.2022 інфляційні втрати по 688 (шістсот вісімдесят вісім) гривень 29 коп. з кожного та 3% річних по 321 (триста двадцять одна) гривня 41 коп. з кожного.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору по 271 (двісті сімдесят одна) гривня 13 коп. з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місця проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02 лютого 2024 року.

Суддя А.В. Ткаченко