Рішення № 116715034, 26.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10051/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року м.Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,

представниці позивача Сєргєєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Сенька Віталія Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Сенька Віталія Петровича про скасування постанови серії ЕАТ №7928265 від 13.10.2023 року у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що 13.10.2023 року інспектором поліції Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Сеньком В.П. винесено постанову серії ЕАТ №7928265, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху. Згідно з даною постановою, 13.10.2023 року о 03:18 год. у м. Стрий Львівської області на вул. Болехівській, 49 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом другорядною дорогою не надала переваги у русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, чим порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 вважає постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Позивачка зазначає, що притягнення до відповідальності мало відбуватись не на місці ймовірного вчинення правопорушення, а у відповідному структурному підрозділі Національної поліції України. Також, ОСОБА_1 вважає, що не дотримано процедуру розгляду адміністративної справи, відповідачем було грубо порушені норми законодавства, оскільки незважаючи на незгоду позивача з пред`явленими обвинуваченням, які містились в наведеній постанові, ним не було складено протокол про адміністративне правопорушення, не здійснено повної належної, всебічної оцінки доказів, у зв`язку з їх відсутністю та не розглянуто справу про адміністративне правопорушення у відповідному органі. Тому позивачка вважає, що розгляд справи відповідачем носив формальний характер, переконання про винність ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення була висловлена поліцейськими передчасно. Також, зазначає, що у постанові не наведено доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 . Тому просить позовні вимоги задовольнити, постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Окрім цього, просить поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, оскільки вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними. Стверджує, що постанову від 13.10.2023 року не отримувала. Стверджує, що з постановою ознайомилась 22.11.2023 року в приміщенні Стрийського ВДВС ЗМУЮ, оскільки 21.11.2023 року їй зателефонував державний виконавець та зазначив, що на виконанні Стрийського ВДВС ЗМУЮ у Львівській області перебуває оскаржувана постанова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.11.2023 року відкрито провадження у справі та звільнено позивачку від сплати судового збору.

Представниця позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення судового засідання та відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що постановою інспектора Стрийськогорайонного управлінняполіції Головногоуправління Національноїполіції у Львівськійобласті СенькаВіталія Петровичасерії ЕАТ №7928265від 13.10.2023року ОСОБА_1 притягнутодо адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП і накладено штраф у розмірі 510, 00 грн. за те, що вона 13.10.2023 року о 03:18 год. у м. Стрий Львівської області на вул. Болехівській, 49 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом другорядною дорогою не надала переваги у русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, чим порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з ч. 1 ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Відповідно до п.1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно доЗакону України"Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 1.3Правил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимогиПравил дорожнього рухуУкраїни.

Відповідно доп. 16.11. ПДРУкраїни на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Положеннямист.222 КУпАП Українивстановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушенняПравил дорожнього руху.

Пунктом 11 частини 1Статті 23 Закону України «Про національну поліцію»зазначено, що одним з основних повноважень створеної поліції України є здійснення контролю за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положеньстатті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно дост. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідностатті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно достатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи зі змісту розділу ІV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України, від 07.11.2015, за №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ даної інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачаєтьсяКУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Суб`єктом правопорушення у цій статті, в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до ст. 122 КУпАП).

Відповідно до пункту4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року№ 1408/27853 (далі -Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.

Отже, на наведені правовідносини поширюються положення ч.4 ст. 258 КУпАП, тобто випадки коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення, атому посилання позивача на те, що поліцейським не складено протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставним.

Відповідно дост. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9КУпАПвизначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно дост. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.

Згідно ч. 1ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.

У відповідності до ч.1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

У відповідності дост. 31 Закону України «Про Національну поліцію»,полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняПравил дорожнього руху.

Таким чином, суд вважає, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючисьПравилами дорожнього рухуУкраїни, встановив порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.11Правил дорожнього рухуУкраїни та виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стягнення інспектором поліції застосовано без порушень, в межах статтіКУпАП, за якою позивачка притягнута до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач стверджує, що поліцейським не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного твердження ним не надано. З матеріалів справи не вбачається, що позивачкою було подано скаргу на дії працівників поліції щодо неправомірних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.

Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивачки не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивачки з формальних причини та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано відповідних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАПвнаслідок порушення пункту 16.11ПДРУкраїни є правомірним, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім цього, суд вважає, що заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.

Згідноз ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ОСОБА_1 про існування оскаржуваної постанови дізналася після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а саме 22.11.2023року. Відомості про те, що позивачка раніше отримала оскаржувану постанову у справі відсутні.

Суд вважає, що обставина пропущення строку позовної давності є поважною, а тому з метою дотримання особи права на захист строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.6,9,10,242-246Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію» суд ,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Сенька Віталія Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.01.2024 року.

Суддя О.Р.Юрків.