Рішення № 116706470, 30.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року №640/17496/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 29.09.2022 ВП №69950233.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.10.2022 продовжено позивачу процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 17.10.2022.

Ухвалою суду від 03.11.2022 відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/17194/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 23.11.2023 прийнято адміністративну справу №640/17194/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на виконанні у Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №30860549 з примусового виконання виконавчого листа №2-11385 від 19.01.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 1671354,53 грн. Зазначив, що між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль» врегульовано відносини зі сплати заборгованості за вказаним вище виконавчим листом на добровільних засадах, без примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 та поза межами виконавчого провадження №30860549. Вказав, що у подальшому представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» направив на адресу відповідача заяву про відмову від примусового виконання судового рішення, у зв`язку з чим вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначив, зокрема, що залишок боргу складає 1606484,22 грн., залишок несплаченого виконавчого збору складає 159927,65 грн., та ув`язку з чим, державним виконавцем 29.09.2022 відкрито виконавче провадження №69950233 щодо примусового виконання постанови від 28.09.2022 №30860549 про стягнення виконавчого збору.

Позивач вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для нарахування виконавчого збору, оскільки за виконавчим документом не було стягнуто всю суму боргу, а стягувач відізвав виконавчий документ до моменту його повного виконання. Також, позивач стверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував. Зазначив, що на виконані у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебувало виконавче провадження №30860549 з виконання виконавчого листа №22-11385/11 виданого 22.12.2011 Шевченківським районним судом міста Києва про з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 1671354,53 грн.

Зауважив, що боржнику був наданий семиденний термін для добровільного виконання рішення суду, однак, в наданий строк боржник рішення суду не виконав, у зв`язку з чим до нього були застосовані заходи примусового виконання рішення, передбаченні Законом України «Про виконавче провадження».

Вказав, що у подальшому, від стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла письмова заява про відмову від примусового виконання судового рішення. Державним виконавцем 28.09.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважив на тому, що в порядку примусового виконання з боржника стягнуто частину заборгованості 64870,31 грн., виконавчого збору в розмірі 7207,8 грн. та витрати виконавчого провадження в розмірі 231,62 грн. Таким чином, на момент закінчення виконавчого провадження залишок не сплаченого виконавчого збору складає 159927,65 грн. Тому, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, відповідач зазначає, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактичного вчинення дій щодо примусового виконання.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Крім того, 13.12.2023 подав клопотання про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про час, дату та місце проведення судових засідань належним чином повідомлений, у судові засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконані у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебувало виконавче провадження №30860549 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва №2-11385/11 від 22.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райфайзен Банк Аваль» боргу в розмірі 1671354,53 грн.

У подальшому, між стягувачем та боржником врегульовано відносини зі сплати заборгованості за виконавчим листом №2-11385 від 19.01.2012 на добровільних засадах, без примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 та поза межами виконавчого провадження №30860549 на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в грудні 2021 року направлено заяву представника стягувана АТ «Райффайзен Банк» про відмову від примусового виконання судового рішення.

Після отримання заяви від представника Стягувана начальник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадим Іван звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з поданням про прийняття відмови стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від примусового виконання судового рішення.

27.07.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва подання начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадима Івана про прийняття відмови стягувана Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від примусового виконання судового рішення задоволено в повному обсязі та прийнято відмову стягувана Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» від примусового виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 по цивільній справі №2-11385 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором.

Надалі, 14.09.2022 позивачем направлено заяву про закінчення виконавчого провадження №30860549 з проханням закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору, у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, до якої додано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2022, яка набрала законну силу.

29.09.2022 позивачу стало відомо (через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень на сторінці https//trade.informjust.ua за наявним кодом доступу), що 28.09.2022 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Іннною Леонідівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №30860549.

Крім того, при ознайомленні з текстом постанови про закінчення виконавчого провадження №30860549 позивачу також стало відомо, що виконавче провадження закінчено, однак від сплати виконавчого збору не звільнено, а залишок не сплаченого виконавчого збору складає 159927,65 грн.

Також, в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень на сторінці https://trade.informiust.ua було розміщено лист адресований позивачу, в якому повідомлялось, що в порядку примусового виконання з боржника стягнуто частину заборгованості в розмірі 64870,31 грн, виконавчого збору в розмірі 7207,80 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 231,62 грн.

Таким чином, у зв`язку із винесенням постанови про стягнення виконавчого збору №30860549 від 25.09.2020, яка була зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження 28.09.2022, державним виконавцем 29.09.2022 на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69950233.

Позивач вважаючи, що старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки між ним та стягувачем врегульовані відносини зі сплати заборгованості на добровільних засадах, без примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2011 та поза межами виконавчого провадження №30860549, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII, у редакції на момент винесення оскаржуваної постанови).

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно о цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 ст. 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами ст. 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1-4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами п. 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відповідно до п. 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору.Тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19).

Судом встановлено, що в порядку примусового виконання державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 231,62 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 167135,45 грн. у виконавчому провадженні №30860549.

З матеріалів справи вбачається, що у порядку примусового виконання з боржника стягнуто частину заборгованості в розмірі 64870,31 грн., виконавчого збору в розмірі 7207,80 грн. та витрати виконавчого провадження в розмірі 231,62 грн. Таким чином, залишок не сплаченого виконавчого збору складає - 159927,65 грн.

Надалі, у зв`язку із винесенням Шевченківським районним судом м. Києва ухвали від 27.07.2022 про прийняття відмови стягувана від примусового виконання судового рішення, державним виконавцем, на підставі пунктом 1 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII 28.09.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, державним виконавцем 29.09.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69950233 щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 159927,65 грн. на підставі постанови №30860549 від 25.09.2020, виданої Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 159927,65 грн. винесена відповідачем без фактичного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 1671354,53 грн., оскільки 28.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №30860549.

Відтак, у разі закінчення виконавчого провадження та за відсутності факту стягнення заборгованості, обов`язок щодо сплати виконавчого збору у боржника не виникає.

У разі стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №824/172/18, та від 11.09.2019 у справі №553/196/18.

Таким чином, оскаржувану постанову відповідачем прийнято за відсутності передбачених законодавством підстав, тобто, необґрунтовано, що є підставою для визнання даної постанови протиправною.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1599,28 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Відтак, враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1599,28 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан Інни Леонідівни від 29.09.2022 про відкриття виконавчого провадження №69950233 з примусового виконання постанови №30860549 від 25.09.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 159927,65 грн.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п`ятсот дев`ятсот дев`ять) грн. 28 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щавінський В.Р.