Ухвала суду № 116706260, 01.02.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Справа № 280/10075/23 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., за участю секретаря судового засідання Швидкої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, понесених у справі

за позовом ОСОБА_1

до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви.

24.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Ями Дмитра Миколайовича (вх.№3694), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

ІІ. Виклад заперечень відповідача.

30.01.2024 надійшов відзив на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу (вх.№ 4863), в якому представник відповідача зауважує, що представником позивача не надано підтвердження сплати суми 3000,00 грн, а також договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Крім того, зазначає, що на теперішній час в Україні введений воєнний стан та кошти, які будуть стягнути з відповідача, позбавлять державу коштів, необхідних для фінансування обороноздатності країни. Просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

III. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 вказана заява передана на розгляд раніше визначеному складу суду, судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В.

Ухвалою від 25.01.2024 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача та призначив судове засідання для її розгляду на 01.02.2024; запропонував учасникам справи подати до суду заперечення (пояснення) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат до 30.01.2024.

При цьому, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача просив розгляд питання про стягнення судових витрат здійснювати без присутності позивача та її представника. 01.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 280/10075/23, призначеної 01.02.2024 без представника відділу.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України). Фіксування судового засідання, призначеного на 01.02.2024, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом.

У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 17.01.2019 ВП № 58115117 з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-145-У від 04.11.2016.

визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10.08.2022 ВП № 69611011 з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-145-У від 10.04.2019

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2148,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення, у зв`язку з чим у при ухваленні рішенні суду від 19.01.2024 вказане питання не розглядалось.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі № 918/548/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. Оцінка суду.

Представник позивача просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат у матеріалах справи наявні такі письмові докази:

- договір про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 509-а-2023 від 11.11.2023 між позивачем та адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем (далі - Договір);

- ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги серії АР № 1151576, виданий 03.12.2023;

- акт передачі-приймання послуг від 23.01.2024.

Відповідно до умов Договору адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати йому правову допомогу у зазначеній справі. Крім того, пунктом 3 Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі та у строки, які визначаються за окремою домовленістю сторін, яка оформлюється письмово.

Згідно з актом передачі-приймання послуг від 23.01.2024 за договором від 11.11.2023 № 509-а-2023 адвокатом Ямою Д.М. у справі № 280/10075/23 були надані наступні послуги: складання позовної заяви 03.12.2023 1000,00 грн; участь у судовому засіданні 13.12.2023 1000,00 грн; участь у судовому засіданні 19.01.2024 1000,00 грн; всього 3000,00 грн.

При вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності. Разом з тим, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, через що адвокат 13.12.2023 та 19.01.2024 відвідував суд для з`ясування обставин справи.

У постанові від 25.05.2021 по справі № 910/7586/19, Верховний Суд зауважив, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких с забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому,а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що судове засідання, призначене на 13.12.2023, хоч і не фіксувалось технічними засобами у зв`язку з надходженням до суду клопотання про зупинення провадження для надання часу для примирення, в якому сторони просили розглянути його у письмовому провадженні, але представник позивача все одно прибував до суду, що також підтверджується розпискою про повідомлення судом про дату й час наступного засідання від 13.12.2023.

Разом з тим, враховуючи те, що судове засідання 13.12.2023 фактично не відбулось (у зв`язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи), суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в частині зазначеного судового засідання підлягають зменшенню до 500,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

У запереченнях на розглядувану заяву відповідач наводить загальні посилання на неспівмірність заявленого представником позивача до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням правових позицій Верховного Суду та положень КАС України. Водночас відповідач не зазначає будь-яких конкретних заперечень щодо співмірності заявлених витрат, виходячи з критеріїв визначених у статей 134, 139 КАС України, та не наводить доводів щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка б, на його думку, в межах спірних правовідносин була обґрунтованою та співмірною.

Таким чином, суд констатує, що клопотання відповідача є безпідставним та неконкретизованим, у зв`язку з чим не може бути враховане як підстава для зменшення суми витрат на правничу допомогу.

Щодо тверджень представника виконавчої служби щодо відшкодування витрат на правову допомогу лише у випадку її реального надання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19, за якою відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відтак суд не приймає доводи відповідача про відсутність документів, що свідчать про оплату послуг адвоката.

На переконання суду, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Таким чином, враховуючи зменшення судом заявлених представником позивача витрат в частині судового засідання від 13.12.2023, виходячи з конкретних обставин справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2500,00 грн.

Щодо посилань відповідача на його фінансування з державного бюджету та негативний вплив стягнення за рахунок останнього заявлених позивачем до відшкодування судових витрат для фінансування обороноздатності країни суд звертає увагу, що Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від фінансових та інших складнощів, які склались у нього на поточний день (зокрема, недостатність фінансування, здійснення безспірного списання коштів з рахунків останнього, довготривала процедура виділення коштів тощо), шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо відшкодування судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України. Зазначене пов`язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Керуючись статтями 77, 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: вул. Василя Сергієнка, буд. 48-А, м. Запоріжжя, 69076; код ЄДРПОУ 35037233.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Додаткове рішення у повному обсязі складено та підписано 01.02.2024.

Суддя К.В.Мінаєва