Рішення № 116705800, 26.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року Справа№200/6216/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 85% від основного розміру грошового забезпечення з 10.03.2023 року - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі 85% від основного розміру грошового забезпечення з 10.03.2023 року.

В обґрунтування свого позову позивач вказує, що з 19.12.1990 року по 30.08.2005 року він проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу УМВС України в Донецькій області № 267 о/с від 25.08.2005 року, із внесеними до нього наказом ГУМВС України в Донецькій області № 457 о/с від 27.12.2006 року змінами, був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 "в" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (через обмежений стан здоров`я).

На сьогодні позивач є пенсіонером МВС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення згідно з довідкою, яка видана Департаментом пенсійних справ та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, від 05.08.2022 року № 49/7685.

08.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату йому з 10.03.2023 року пенсії в розмірі 85% від суми грошового забезпечення, вказаного у довідці, виданій Департаментом пенсійних справ та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, від 05.08.2022 року № 49/7685.

У вказаній заяві позивач посилався, зокрема, на пункт "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якого передбачено, зокрема, що пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а тим, що звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я, - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Проте відповідач, у відповідь на дане звернення, листом від 31.10.2023 року № 21534-19887/Р-02/8-0500/23, повідомив позивача, що перерахунок його пенсії проведено згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а підстави для проведення перерахунку пенсії у більшому розмірі відсутні.

Позивач вважав протиправною бездіяльність відповідача стосовно непроведення йому перерахунку та виплати пенсії у розмірі 85% від основного розміру грошового забезпечення з 10.03.2023 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

08.01.2024 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивача з 01.05.2023року, з урахуванням 5% відповідних сум грошового забезпечення, внаслідок отриманої травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.05.2023 року перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Дана заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим розгляд справи і ухвалення цього рішення здійснюються судом з її урахуванням.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Так, у відзиві на позов відповідач, посилаючись на положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", вказує на те, що військовослужбовці та особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. При цьому пенсії по інвалідності військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

При цьому відповідач акцентує увагу суду на тому, що особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за пунктом "а" статті 21 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються у розмірі 80% сум грошового забезпечення.

Водночас, як вказує відповідач, відповідно до статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

За пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються особам із числа військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського і офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2023 року у справі № 200/2487/23 встановлено: "Позивач проходив службу в органах МВС. На момент його звільнення (30 серпня 2005 року) календарна вислуга позивача складала - 18 років 01 місяць 11 днів, а в пільговому обчисленні - 22 роки 08 місяців 10 днів".

З огляду на це, на думку відповідача, враховуючи вислугу років позивача, відсотковий розмір пенсії позивача (при обчисленні її розміру як пенсії за вислугу років) жодним чином не може становити 85% у зв`язку з тим, що у позивача відсутній необхідний понаднормовий стаж роботи для призначення пенсії за вислугою років у розмірі 85%.

Позивачем було надано до суду відповідь на відзив, у якій позивач проти викладених у відзиві доводів відповідача заперечує та просить суд повністю задовольнити позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року подану ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позовну заяву про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/6216/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 11.04.2023 року, позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З 19.12.1990 року по 30.08.2005 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме - в Артемівському міському відділі (з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, та був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, наказом УМВС України в Донецькій області від 25.08.2005 року № 267 о/с.

22.12.2005 року позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, а також 40% втрати професійної працездатності через травму, пов`язану із виконанням службових обов`язків.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 27.12.2006 року № 457 о/с внесені часткові зміни до наказу УМВС України в Донецькій області від 25.08.2005 року № 267 о/с щодо звільнення позивача за пунктом 64 "в" (через обмежений стан здоров`я) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

10.03.2023 року, під час повторного огляду МСЕК, позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, а також додатково 25% втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

За довідкою серії 12 ААА № 012701 від 03.04.2023 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності (з урахуванням раніше встановлених 40%) внаслідок отриманої травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Листом від 24.05.2023 року № 9550-8684/Р-02/8-0500/23 відповідач повідомив позивача щодо проведення перерахунку його пенсії з 01.05.2023 року, зокрема, як особі з інвалідністю 2 групи, пов`язаною із виконанням службових обов`язків.

Як видно з матеріалів електронної пенсійної справи позивача 31794 (МВС), починаючи з травня 2023 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю 2 групи, пов`язаною із виконанням службових обов`язків, а розмір його пенсії став обчислюватись виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення (замість 60%, які були раніше встановлені позивачу як особі з інвалідністю 3 групи).

08.10.2023 року, як вказується у позові, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату з 10.03.2023 року пенсії в розмірі 85% сум грошового забезпечення, вказаного у довідці, виданій Департаментом пенсійних справ та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, від 05.08.2022 року № 49/7685.

Відповідного письмового звернення позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, листом від 31.10.2023 року № 21534-19887/Р-02/8-0500/23, який наданий у відповідь на звернення позивача від 08.10.2023 року, відповідач повідомив позивача про те, що перерахунок його пенсії проведено за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), за статтею 21 цього Закону розмір пенсії по інвалідності особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи дорівнює 80%, а отже, законодавчі підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначаються Законом № 2262-ХІІ.

За частиною 1 статті 1 Закону № 2262-ХІІ право на довічну пенсію за вислугу років мають особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період, зокрема, проходження військової служби.

Пунктом "а" статті 21 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії по інвалідності тим військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Згідно з положеннями частини 1 статті 26 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.

Статтею 27 Закону № 2262-ХІІ установлено, зокрема, що із зміною групи інвалідності, яка настала після призначення пенсії, відповідно змінюється і розмір пенсії.

Відповідно до статті 23 Закону № 2262-ХІІ у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються у розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Судом установлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок отриманої травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 2262-ХІІ, розмір якої обчислюється з 80% сум грошового забезпечення.

Суд зауважує, що даний відсоток сум грошового забезпечення (80%) для обчислення пенсії особам з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, повністю відповідає вимогам пункту "а" статті 21 Закону № 2262-ХІІ.

До встановлення 2 групи інвалідності позивач отримував пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ спочатку у розмірі 56% від сум грошового забезпечення (як зазначає сам позивач в уточненій позовній заяві, пенсію саме у такому розмірі йому було призначено початково), а потім як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, - у розмірі 60% від сум грошового забезпечення.

Наведене підтверджується протоколами, розпорядженнями про перерахунок та іншими матеріалами з електронної пенсійної справи позивача 31794 (МВС).

Відтак, у матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачу колись було призначено та ним отримувалась пенсія у розмірі 85% від сум грошового забезпечення та на підтвердження того, що відповідачем було саме зменшено розмір пенсії з 85% до 80% сум грошового забезпечення.

Як вказано вище, станом на момент розгляду цієї справи Закон № 2262-ХІІ передбачає виплату пенсії пенсіонеру, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у фіксованому розмірі, а саме - у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку заявленого у позові розміру пенсії та не надано доказів, які би свідчили про наявність у нього права на отримання пенсії (пенсії по інвалідності або пенсії за вислугу років) саме у розмірі 85% сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до положень КАС України обов`язковими для врахування під час прийняття рішень для суду першої інстанції є лише висновки Верховного Суду, які викладені у його постановах.

Позивач посилається на судову практику, яка не має відношення до предмету даного спору, оскільки предметом позову у наведених позивачем справах було протиправне зниження (зменшення) відсоткового розміру пенсії за віком, а не по інвалідності, та спірним у них було саме зниження відсоткового розміру пенсії з 85% (що були визначені під час її призначення) до 80% сум грошового забезпечення.

Жодне з наведених позивачем судових рішень не містить висновків щодо визначення розміру пенсії по інвалідності особі з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, визначення розміру якої є предметом даної справи.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 580/8568/21, на яку посилається позивач, аналізується законодавство щодо призначення пенсії за вислугу років та зазначено: "основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 80% від суми грошового забезпечення, а не 85%, що були визначені під час призначення спірної пенсії".

У той час, як у даній справі позивачу пенсія у розмірі 85% ніколи призначена не була та не отримувалась позивачем.

На момент розгляду справи позивач є отримувачем пенсії по інвалідності, а не пенсії за віком, і, відповідно, вона не була знижена чи зменшена до 80% та не обмежується 80%, а навпаки, фактично була збільшена з 56% від сум грошового забезпечення (як зазначає сам позивач в уточненій позовній заяві, пенсію саме у такому розмірі йому було призначено початково) до 60% (як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок травми, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків), а потім до 80% (як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків).

Чинним законодавством не встановлено обов`язку відповідача проводити перерахунок та "додавати" 5% відповідних сум грошового забезпечення до розміру пенсії по інвалідності, внаслідок отриманої травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час служби, у випадку, коли пенсіонер не має необхідного для такого перерахунку розміру вислуги років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262 -ХІІ.

Суд зауважує, що у випадку обчислення пенсії позивача як пенсії за вислугу років (а не як пенсії по інвалідності) на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, для перерахунку пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення позивач повинен мати 10 років вислуги понад 20-ти років.

Проте позивач має повних 22 роки вислуги - лише 2 роки вислуги понад 20-ти років.

У випадку визначення розміру пенсії позивача, з огляду на кількість років вислуги позивача та на "базовий" відсоток при звільненні зі служби за станом здоров`я за вказаною нормою Закону № 2262-ХІІ, буде значно меншим, ніж той, що виплачується позивачу зараз.

Так, у даному випадку, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ за кожний рік вислуги понад 20-ти років має додаватися 3% сум грошового забезпечення, тож до визначеного цією нормою Закону № 2262-ХІІ розміру 55% (при звільненні зі служби за станом здоров`я) має бути додано 6% за понаднормову вислугу років позивача.

Отже, загальний відсотковий розмір пенсії позивача за вислугу років у цьому випадку мав би складати 61% сум грошового забезпечення (замість 80% при пенсії по інвалідності, яку позивач на сьогоднішній день отримує).

Проте перерахунок пенсії зі зменшенням її розміру, порівняно із встановленим раніше, суперечить вимогам чинного в Україні пенсійного законодавства.

Решта доводів та аргументів, наведених позивачем у поданих до суду заявах, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При цьому суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справах "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які підлягали б розподілу у даній справі - відсутні.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне судове рішення складене 26 січня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч