Рішення № 116705391, 31.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32106/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною відмови про зарахування стажу роботи до пільгового стажу; зобов`язання зарахувати до пільгового підземного страхового стажу періоди роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2018 по 08.01.2020 машиністом підземних установок, гірником підземним на ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та перерахувати і виплачувати пенсію з урахуванням даного страхового стажу та отримання доходів (заробітної плати) при обчислення розміру пенсії, з дня звернення, з урахуванням виплачених сум, але не менше, ніж у розмірі, призначеному до проведення її перерахунку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком. Після перерахунку пенсії позивачу стало відомо, що відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2018 по 08.01.2020, а саме час роботи машиністом підземних установок, гірником підземним на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та ДП «Шахта №9 «Нововолинська», у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу.

22.06.2023 ГУ ПФУ у Волинській області повідомлено, що вказані спірні періоди роботи до страхового стажу не зараховано через те, що за даний період роботодавцем не сплачено єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ).

Позивач вважає таку відмову протиправною та вказує, що відповідачем під час перерахунку не вірно розраховано страховий стаж, заробітну плату для призначення пенсії а не було враховано додаткові роки роботи за роботу на підземних роботах. Вважає таке рішення пенсійного органу протиправним, а тому просить з наведених підстав позов задовольнити.

Ухвалою від 23.10.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 25.10.2023 у єдину інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 50 років 06 місяців 20 днів. Ці обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача.

На звернення позивача щодо перерахунку пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області листом №20568/12572/У-02/8-0300/23 від 22.06.2023 повідомило про відсутність підстав для зарахування до пільгового страхового стажу період роботи позивача з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2018 по 08.01.2020 у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а та ін.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить зарахувати до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.11.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2018 по 08.01.2020, а саме час роботи машиністом підземних установок, гірником підземним на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та ДП «Шахта №9 «Нововолинська».

Разом з тим, як слідує з довідки про перерахунок пенсії (форма РС-право) за зверненням позивача від 30.09.205 при призначенні пенсії період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010, який включає в себе спірний період з 01.11.2010 по 31.12.2010, у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» враховано до пільгового страхового стажу.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2010 по31.12.2010, тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового та пільгового стажу вказаного періоду роботи задоволенню не підлягають.01.02.2018 по 08.01.2020 у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», далі з 01.05.2021 реорганізовано у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» згідно з наказом №04-к від 30.04.2021.

Підставою для відмови в зарахуванні позивачу до страхового (пільгового) стажу для перерахунку пенсії на пільгових умовах слугувала відсутність у відповідача інформації щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що довідкою ДП «Шахта №9 «Нововолинська» №83 від 02.05.2023 підтверджується та обставина, що позивачу за періоди роботи з лютого 2018 по січень 2020 була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку нараховано та сплачено ЄСВ. Період роботи з саме час роботи машиністом підземних установок, гірником підземним на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» та ДП «Шахта №9 «Нововолинська»

Факт нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з лютого 2018 по січень 2020 також підтверджується індивідуальними відомостями реєстру застрахованих осіб форми ОК-5, однак відсутня відмітка про сплату ЄСВ страхувальником.

Таким чином, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що в період лютого 2018 по січень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказані періоди роботи при проведені перерахунку призначеної йому пенсії.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі Закон № 345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

На переконання суду, відповідач протиправно не зарахував до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи лютого 2018 року по січень 2020 року, що стало причиною для відмови у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідної до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

При цьому, відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за спірний період у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового та пільгового стажу під час перерахунку пенсії позивачу.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з неврахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» з мотивів несплати страхувальником страхових внесків, оскільки належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у справі у їх сукупності підтверджується стаж роботи позивача у вказаний період, виплата йому заробітної плати за цей період із відрахуванням страхових внесків.

Беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи з 01.02.2018 по 08.01.2020 у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 01.02.2018 по 08.01.2020 у ДП «Шахта №9 «Нововолинська», з дня звернення, тобто з 03.04.2023.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2023, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №431, ордер на надання правничої (правової допомоги) серії АС №1073902 та квитанцію до прибуткового касового ордера №59 від 12.10.2023.

Крім того, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням зазначеного та те, що у матеріалахсправивідсутній актприймання-передачіробіт іззазначенням порядз обсягом наданих послуг такожчасу витраченого адвокатом на виконання певнихробіт, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. є необґрунтованим, танепропорційнимдо предмета спору та складності справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також враховуючи відсутність акту приймання-передачіробіт іззазначенням порядз обсягом наданих послуг такожчасу витраченого адвокатом на виконання певнихробіт, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 1 000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн. згідно з квитанцією від 12.10.2023.

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1496,20 грн, з них: судовий збір 496,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу 1 000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи з 01.02.2018 по 08.01.2020 у ДП «Шахта №9 «Нововолинська».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 зарахування до пільгового страхового стажу період роботи з 01.02.2018 по 08.01.2020 машиністом підземних установок, гірником підземним на у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» та перерахувати і виплачувати пенсію з 03.04.2023 з урахуванням даного страхового стажу та отримання доходів (заробітної плати) при обчислення розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум, але не менше, ніж у розмірі, призначеному до проведення її перерахунку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вулиця Кравчука, 22-В, місто Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя А.Я. Ксензюк