Рішення № 116704095, 31.01.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5144/23

2-а/760/115/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Києві, старшого інспектора з особливих доручень відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Петрук Вероніки про визнання дій інспектора протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Києві, старшого інспектора з особливих доручень відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Петрук Вероніки про визнання дій інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Петрук Вероніки щодо винесення постанови серії БАБ № 133455 від 24 лютого 2023 року протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2023 року відносно нього працівником поліції було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії БАБ № 133455 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 24.02.2023 в м. Києві на вул. М. Бойчука, 1/2, здійснив стоянку транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , що робить неможливим рух для інших транспортних засобів, чим порушив вимогу п. 15.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. Посилався на те, що він ПДР не порушував та вважає, що інспектор незаконно виніс постанову відносно нього. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону. Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 березня 2023 року справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О. Фактично матеріали справи передано 16 березня 2023 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

16 жовтня 2023 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач з позовом не погодився, надіславши відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на необґрунтованість й безпідставність позову, обставини, про які вказує позивач у позовній заяві, не виключають подію та склад адміністративного правопорушення. Просив у позові відмовити.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 24.02.2023 в м. Києві на вул. М. Бойчука, 1/2, здійснив стоянку транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , що робить неможливим рух для інших транспортних засобів, чим порушив вимогу п. 15.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Постановою інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Петрук Вероніки серії БАБ № 133455 від 24.02.2023 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР України (ст. 35 Закону).

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п. 8.1 ПДР).

Відповідно до Правил дорожнього руху, п. 15.9 ПДР визначено місця, у яких здійснювати зупинку транспортного засобу заборонено.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, відповідач визнав винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., що в межах санкції даної статті.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, які би підтверджували наявність у діях позивача порушення ПДР України.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, позивач зазначив, що правил дорожнього руху не порушував.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Будь-яких доказів порушення позивачем п. 15.9 ПДР України відповідачем не надано.

Доказів відеофіксації або фотофіксації порушення інспектором патрульної поліції до відзву надано не було.

Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції не досліджувались, а отже - до уваги не брались.

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, при винесенні спірної постанови посадова особа патрульної поліції припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Досліджена постанова по справі про адміністративне правопорушення, скасування якої є предметом позову, не містить обставин, які б встановлювали наявність адміністративного порушення, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження події адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення свідків події або інші доказі, передбачені ст. 251 КУпАП.

Описова частина постанови сама по собі не може бути доказом вини водія у скоєнні адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2023 року серії БАБ № 133455 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП.

Щодо вимоги позивача про визнання дій інспектора протиправними слід зазначити наступне.

Ґрунтуючись на правових висновках Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 07.02.2019 року у справі № 640/6550/15-а та в постанові 10.05.2018 року у справі № 760/9462/16-а, суд дійшов висновку, що визнання протиправними дій інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є процесуальною діяльністю суб`єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення, є предметом оцінки суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

З огляду на наведене, для належного захисту порушеного права позивача достатнім способом буде скасування постанови про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 286 КАС України, а не визнання протиправними дій відповідача по складанню оскаржуваної постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Дії суду в такій категорії справи визначено спеціальними нормами КАС України - ч. 3 ст. 286 КАС України.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача визнання дій інспектора протиправними задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 200/14811/16-а.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Києві, старшого інспектора з особливих доручень відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Петрук Вероніки про визнання дій інспектора протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Петрук Вероніки про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2023 року серії БАБ № 133455, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова