Рішення № 116702752, 29.01.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/490/24

№ провадження 2/646/817/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.24 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Благої І.С.,

за участі секретаря судового засідання Федоровської Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у розмірі 1404,36 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 6814,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2019 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів, за яким позивач взяв на себе зобов`язання продати, а відповідач взяла на себе зобов`язання придбати за 13236,00 грн. металопластикові вироби. За договором було внесено передплату у сумі 1500,00 грн. Відповідно до п.1.1 Договору, позивач зобов`язався зняти розміри віконних отворів відповідача, виготовити, доставити та встановити вироби згідно із специфікацією. Відповідачем була погоджена специфікація на три пластикових вікна. Згідно з п. 2.1 Договору, строк виготовлення та доставки продукції складає 21 робочий день з моменту укладення договору і внесення передплати. Відповідач отримала продукцію 25.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в строки, передбачені договором, про що є акт приймання-передачі. Відповідно до п.1.2 Договору, відповідач зобов`язалася оплатити вартість виробів згідно з «Графіком погашення платежів», тобто мала сплатити 1956,00 грн. 01.12.2019 року, а сплатила 30.11.2019 року, наступні 1956,00 грн. 01.01.2020 року, а сплатила 10.01.2020 року, наступні 1956,00 грн. 01.02.2020 року, а сплатила 05 березня 2020 року, наступні 1956,00 грн. 01 березня 2020 року, які сплатила 06.05.2020 року, наступні 1956,00 грн., які мала сплатити 01.04.2020 року та 1956,00 грн., які мала сплатити 01 травня 2020 року не сплатила. Загальна сума заборгованості становить 3888,00 грн. Відповідно до п.7.5 Договору, відповідач зобов`язана сплатити 1% пені за кожен календарний день прострочення від загальної суми заборгованості. Відповідно до п.7.8 сторони домовилися встановити відповідальність за прострочку виконання грошового зобов`язання у підвищеному розмірі 24% річних від простроченої суми. Оскільки відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 р. у справі № 646/188/21 з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість за договором купівлі продажу: основний борг у розмірі 3888,00 грн., пеню у розмірі 12463,32 грн., 24% річних у розмірі 819,51 грн., що разом становить 17170,83 грн., а також судовий збір в сумі 898 грн. 38 коп. Постановою державного виконавця від 26.08.2021 р. відкрито виконавче провадження № 66606946 з примусового виконання вищевказаного судового рішення. Постановою державного виконавця від 04.01.2024 р. закінчено виконавче провадження №66606946 з примусового виконання вищевказаного судового рішення. Таким чином, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 по справі № 646/188/21 не виконувалося відповідачем у період з 14.04.2021 р. по 04.01.2024 р.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.01.2024 р. по цивільній справі № 646/490/24 (н/п 2/646/817/2024) було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

У встановлений законом строк відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти позову та зазначила, що вказаний позивачем розрахунок позовних вимог здійснено без врахування вимог чинного законодавства, а саме не враховано пункт 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, дію воєнного стану в Україні. Зазначила, що вказана позовна заява була складена позивачем 05.01.2024 р., в період дії воєнного стану і тому вимоги викладені у позовній заяві про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період 24.02.2022 р. по 04.01.2024 р. не підлягають задоволенню. Також, частина інфляційних втрат з 14.04.2021 по 24.02.2022 та 3 % річних заявлена позивачем поза межами строку позовної давності.

Представником позивача було надано відповідь на відзив відповідачки, в якому він зазначив, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, заявлених у позовній заяві, розділено на 2 періоди, а саме з 14.04.2021по 24.02.2022року та з 24.02.2022по 04.01.2024року, тобто до та після введення воєнного стану на території України. Щодо періоду з 14.04.2021по 24.02.2022року відповідач у відзиві посилається на те, що нібито частина інфляційних втрат з 14.04.2021по 24.02.2022та 3% річних заявлені до стягнення позивачем поза межами строку позовної давності. Для стягнення індексу інфляції та 3% річних застосовується загальна позовна давність терміном в три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, враховуючи дату початку обчислення інфляційних втрат та 3% річних - 14.04.2021року, термін в три роки спливає 13.04.2024року, тому інфляційні втрати та 3% річних заявлені в межах позовної давності. Щодо періоду з 24.02.2022по 04.01.2024року, то пункт 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, на який посилається відповідачка, застосовується виключно щодо надання банком або іншим кредитодавцем кредиту (позики) та жодного відношення до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, стосовно невиконання рішення суду щодо стягнення заборгованості, не мають.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.11.2019 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів, згідно якого позивач зобов`язався зняти розміри віконних отворів відповідача, виготовити, доставити та встановити вироби згідно із специфікацією, а відповідач зобов`язалася оплатити вартість виробів згідно з «Графіком погашення платежів».

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 р. у справі № 646/188/21 з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість за договором купівлі продажу: основний борг у розмірі 3888,00 грн., пеню у розмірі 12463,32 грн., 24% річних у розмірі 819,51 грн., що разом становить 17170,83 грн., а також судовий збір в сумі 898 грн. 38 коп.

Постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гайнутдіновою О.В. від 26.08.2021 р. відкрито виконавче провадження № 66606946 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

Постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Волковою К.В. від 04.01.2024 р. було закінчено виконавче провадження №66606946 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції від 12.03.2021 р. про стягнення з відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу металопластикових виробів боржником (відповідачем) було виконане, а сума заборгованості, стягнута судовим рішенням, погашена.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума інфляційних втрат становить 6814,40 грн. (за період з квітня 2021 року по листопад 2023 року), сума 3% річних становить 1404,36 грн. ( з 14.04.2021 р. по 04.01.2024 р.).

Відповідно до вимог ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.655, 656ЦК України з а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно із ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2 ст.625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову

Таким чином, у цьому цивільно-правовому спорі позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрати та 3% річних згідно з ч.2 ст.625 ЦК України за період, який не охоплювався рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 р. у справі № 646/188/21, тобто з квітня 2021 року включно, а саме:

- суми інфляційних втрат 6814,40 грн. (за період з квітня 2021 року по листопад 2023 року),

- суми 3% річних 1404,36 грн. ( з 14.04.2021 р. по 04.01.2024 р.).

При цьому сума інфляційних втрат у розмірі 6814,40 грн. вірно розрахована позивачем за формулою: (17170,83 грн. (сума заборгованості за договором) х 1,39685909 (індекс інфляції з квітня 2021 року по листопад 2023 року)) 17170,83 грн., виходячи з розміру інфляції за період з квітня 2021 року по листопад 2023 року: 100,70 у квітні 2021 року, 101,30 у травні 2021 року, 100,20 у червні 2021 року, 100,10 у липні 2021 року, 99,80 у серпні 2021 року, 101,20 у вересні 2021 року, 100,90 у жовтні 2021 року, 100,80 у листопаді 2021 року, 100,60 у грудні 2021 року, 101,30 у січні 2022 року, 101,6 у лютому 2022 року, 104,5 у березні 2022 року, 103,10 у квітні 2022 року, 102,70 у травні 2022 року, 103,10 у червні 2022 року, 100,70 у липні 2022 року, 101,10 у серпні 2022 року, 101,90 у вересні 2022 року, 102,50 у жовтні 2022 року, 100,70 у листопаді 2022 року, 100,70 у грудні 2022 року, 100,80 у січні 2023 року, 100,70 у лютому 2023 року, 101,5 у березні 2023 року, 100,20 у квітні 2023 року, 100,50 у травні 2023 року, 100,80 у червні 2023 року, 99,40 у липні 2023 року, 98,60 у серпні 2023 року, 100,50 у вересні 2023 року, 100,80 у жовтні 2023 року, 100,50 у листопаді 2023 року.

Розрахунок суми 3% річних здійснюється з урахуванням наступної формули: 17170,83 грн. (сума боргу) х 996 (кількість днів прострочення) х 3 / 100 / 365 (днів у році).

Що стосується доводів відповідачки про застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, то на спірні правовідносини ця правова норма не розповсюджується.

Так, положеннями п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки в зазначені позовні вимоги виникли з моменту укладення договору купівлі продажу, а отже мають місце договірні зобов`язання, які не відносяться до кредитно-правових зобов`язань.

Отже, ця норма стосується такого виду зобов`язання як позика і не регулює правовідносини у зобов`язанні з купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини, на які позивач посилається в обґрунтування свого позову, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє позов у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору на користь позивача, сплачена позивачем у розмірі 1211,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12,13, 81,141,258, 259,263 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 відсотка річних у розмірі 1404 (одна тисяча чотириста чотири) грн. 36 коп., а також інфляційні втрати у сумі 6814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 11 коп.,

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліковоїкартки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер обліковоїкартки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І.С.Блага