Ухвала суду № 116698899, 01.02.2024, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7454/23

№ провадження 1-кп/208/100/24

УХВАЛА

01 лютого 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023041160000922 від 20.06.2023 р. відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Під час судового засідання прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 зазначили, що ризики, наведені прокурором, відсутні, менш обтяжливий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обізнаний з особою потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які мають бути допитані судом безпосередньо, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинуваченого від переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків та/або вчинення інших кримінальних правопорушень. Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 березня 2024 року включно.

Ухвала можебути оскарженаобвинуваченим,його захисником,законним представником,прокурором безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного судупротягом п`ятиднів здня їїоголошення.

Суддя ОСОБА_1