Рішення № 116696997, 29.01.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 справа № 908/2214/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2214/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, буд.69-А, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 12496,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 12496,00 грн. штрафних санкцій (пені) за договором №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022 на закупівлю ременів брючних вид 2 за рахунок коштів резервного фонду щодо дотримання визначеного договором строку поставки. За доводами позивача, кінцевий термін поставки за умовами договору - до 23.12.2022, однак поставку товару відповідачем не здійснено, 28.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору. Вказане порушення є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, передбаченої умовами договору (п. 7.2 договору). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 526, 530, 610-612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 230, 231 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2214/23, присвоєно справі номер провадження 18/141/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2214/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 11.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

З метою належного повідомлення сторін про дату, місце та час розгляду справи №908/2214/23 господарським судом до електронних кабінетів позивача та відповідача в порядку ст.ст. 120, 121, 176, 242, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.07.2023 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (в редакції Закону № 3200-ІХ від 29.06.2023).

Натомість, офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC, aбo адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Враховуючи зазначене, перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету.

Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвала від 18.07.2023 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді надіслана одержувачам: ТОВ «МІК» в його електронний кабінет 18.07.2023; ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - 18.07.2023. Також згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 18.07.2023 доставлено на електронну адресу відповідача 19.07.2023.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2214/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 18.07.2023 у справі № 908/2214/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/2214/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом липня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення - 29.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (Постачальником, відповідачем у справі) 18.10.2022 укладений договір №617-22(ЦЗ) на закупівлю ременів брючних вид 2 за рахунок коштів резервного фонду (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався у 2022 році поставити замовнику (товароодержувачу) товари, зазначені в Спеціфікації (Додаток № 1). А замовник (товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно із пунктом 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: ремінь брючний вид 2 (згідно ТС А01ХJ.07028-151:2019 (01) зі міною №1) код ДК 021:2015-18420000-9 «Аксесуари для одягу». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (Додаток № 1).

Загальна сума договору складає: 2499200,00 грн. (два мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ: 416533,33 грн. (п.3.1. Договору).

Ціна на товар зазначається у Специфікації (Додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат, підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами. (п.3.2 договору).

Згідно умов п.п. 4.2 - 4.4 договору, якими встановлений порядок здійснення оплати розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника впродовж 10 (десять) банківських днів з моменту отримання товару після підписання сторонами накладної, що є підставою для оплати. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється в продовж 10 (десять) банківських днів з моменту отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій рахунок. Датою розрахунків за цим Договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 11.1 Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до п 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановленні цим Договором.

Згідно умов п.5.1 договору кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 20.11.2022.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу позивача направлено лист №22-11-18/20 від 18.11.2022, в якому він повідомив, що у зв`язку з тим, що у продовж останніх двох місяців РФ здійснюються ракетні атаки по електричних об`єктах України, ТОВ «МІК» має постійні відключення світла на виробничих потужностях, що призводить до падіння випуску готової продукції, та простить розглянути можливість подовження строків поставки за договором на закупівлю ременів брючних вид 2 згідно договору №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022.

З урахуванням зазначеного листа відповідача сторонами 18.11.2022 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №617-22 (ЦЗ) від 18.10.2022, в якій вони домовились п.5.1 розділу V «Поставка товарів» Договору викласти в новій редакції:

« 5.1 Строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товар у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін до 23.12.2022».

Також відповідач направив позивачу листа №12-212-02/ю від 21.12.2022, в якому повідомив, що у зв`язку з постійними обстрілами РФ енергетичної інфраструктури України, відсутністю електричної енергії, для підприємства відповідача виникли форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виготовлення продукції по договору. Враховуючи викладене, відповідач просив розглянути можливість розірвання договору №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022.

Позивач направив відповідачу лист №703/9342-22 від 26.12.2022 в якому нагадав, що постачальником не було здійснено постачання товару згідно умов договору, та попередив про нарахування штрафних санкцій у разі невиконання ним своїх зобов`язань, посилаючись на п. 7.2 договору.

Сторонами 28.12.2022 укладено Додаткову угоду № 2 до договору №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022, згідно умов якої замовник та постачальник дійшли згоди розірвати Договір №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022.

Договором передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором.

Так, відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно розділу IX «Обставини непереборної сили» договору:

9.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

9.2. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше десяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

9.3. Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором.

9.4. У разі існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору шляхом його розірвання. У такому разі сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про свою відмову від договору. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином повідомив його та не надав ніяких доказів про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим є підстави стверджувати, що форс-мажорних обставин не настало для відповідача і він втратив право посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань, згідно умов даного договору.

На підставі пункту 7.2 Договору за порушення відповідачем строків поставки товару з 23.12.2022 по 27.12.2022 позивачем нараховано 12496,00 грн. пені.

Позивач повідомив, що на адресу відповідача неодноразово направляв листи, а саме: №703/1878-23-Вих від 10.02.2023 та №703/4972-23-Вих від 05.04.2023, про порушення умов договору відповідачем та нарахування штрафних санкцій, але відповідач відповіді на дані листи не надав.

Також позивачем на адресу відповідача 21.04.2023 направлено претензію № 14/5854-23-Вих від 21.04.2023 про порушення умов договору з вимогою щодо сплати пені та штрафу за неналежне виконання умов договору №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022 та стягнення штрафних санкцій. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами укладений письмовий договір №617-22(ЦЗ) від 18.10.2022 на закупівлю ременів брючних вид 2 за рахунок коштів резервного фонду, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами у Додатковій угоді № 1 від 18.11.2022 до договору визначено строк поставки товару: в термін до 23.12.2022.

Отже, граничний термін поставки товару - 22.12.2022, включно.

Матеріали справи свідчать, що товар не поставлений відповідачем у визначений договором термін - до 23.12.2022, договір сторонами розірвано 28.12.2022.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.2. Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов`язання - строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за період з 23.12.2022 по 27.12.2022 (5 календарних днів прострочення).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок позивача правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі 12496,00 грн.

Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

Відповідач достатніх доказів в обґрунтування відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання не надав.

Відносно посилання відповідача у листах №22-11-18/20 від 18.11.2022 та №12-212-02/ю від 21.12.2022 на постійні відключення світла на виробничих потужностях, у зв`язку з постійними обстрілами РФ енергетичної інфраструктури України, а також на те, що для підприємства відповідача виникли форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виготовлення продукції по договору, суд визнав необхідним відзначити наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Однак, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Сторони у п. 9.1 Договору обумовили, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

При цьому, за визначенням п. 9.2 Договору, сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше десяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно п. 9.3. договору неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача із заявами про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України), але сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану та військові дії РФ є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )) також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме щодо невиконання господарського зобов`язання по поставці товару у відповідний строк за укладеним сторонами Договором.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про дотримання ним строків поставки товару або наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "МІК" 12496,00 грн. пені підлягають задоволенню.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 30105738) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 12496,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто шість грн. 00 коп.) пені та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.02.2024.

Суддя В.В. Левкут