Рішення № 116686914, 29.01.2024, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/95/24

Єдиний унікальний номер 741/1723/23

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в поряду загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року представник позивачів ОСОБА_3 в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивачів мотивував тим, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору. Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР зазначений будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами як майно колгоспного двору належав його учасникам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. На підставі ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 належало по 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

01 лютого 2017 року державним реєстратором ЦНАП Носівської РДА Чернігівської області Скрипкою Л.В. було здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , було зареєстровано спільну часткову власність за позивачем ОСОБА_1 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811174) та ОСОБА_5 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811122). Представник позивачів уважає, що дана реєстрація права власності є незаконною, оскільки з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює державний реєстратор, але відповідно до вищевказаного Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор не наділений правом визначення часток у праві спільної власності на нерухоме майно колгоспного двору і, відповідно, не може зареєструвати право власності на вищезазначений будинок. Також при реєстрації було вказано невірну адресу житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, замість АДРЕСА_1 було зазначено: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з фактично належної йому як члену колишнього колгоспного двору 1/4 частини вищевказаного житлового будинку. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР спадщину прийняв його син ОСОБА_5 , оскільки постійно проживав разом з померлим на момент його смерті та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з фактично належної йому як члену колишнього колгоспного двору 1/4 частини вищевказаного житлового будинку. На момент смерті разом з ним постійно проживав його батько ОСОБА_5 , який відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом. Також у ОСОБА_6 був син - позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на момент смерті батька був малолітнім і який відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України також уважається таким, що прийняв спадщину, як спадкоємець першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: фактично належної йому як члену колишнього колгоспного двору 1/4 частини вищевказаного житлового будинку; 1/4 частини вищевказаного будинку, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_4 , але на яку не оформив своїх спадкових прав; 1/8 частини вищевказаного будинку, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_6 , але на яку не оформив своїх спадкових прав.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли позивачі: дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, та внук спадкодавця ОСОБА_2 , як спадкоємець за правом представлення після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 листопада 2017 року в Чорнухинській державній нотаріальній конторі Полтавської області було посвідчено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_1 .

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 зверталася до Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області з метою оформлення спадкових прав на вищевказаний житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами після померлого ОСОБА_5 , але нотаріус, оглянувши надані документи, роз`яснив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Одночасно було роз`яснено про можливість оформлення спадкових прав в судовому порядку.

Саме тому представник позивачів просив судовим рішенням:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/3 частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 18811174, дата державної реєстрації: 27.01.2017 року, зареєстровану Центром надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/3 частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 18811122, дата державної реєстрації: 27.01.2017 року, зареєстровану Центром надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору, та на 5/8 частки цього ж будинку - у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 11 вересня 2023 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів, витребувано з Центру надання адміністративних послуг Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області копію реєстраційної справи про реєстрацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої державним реєстратором ЦНАП Носівської РДА Скрипкою Л.В. було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частки (номер запису про право власності 18811174, дата державної реєстрації 27.01.2017) та ОСОБА_5 на 1/3 частки (номер запису про право власності 18811122, дата державної реєстрації 27.01.2017) указаного житлового будинку, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 29 січня 2024 року.

У судове засідання представник позивачів ОСОБА_3 не з`явився, направив до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за відсутності позивачів та представника позивачів (а. с. 126).

Представник відповідача Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в підготовче судове засідання не з`явився, але сільський голова направила до суду заяву, у якій указала, що Мринська сільська рада просить розглянути цивільну справу без присутності свого представника за наявними в ній матеріалами (а. с. 64, 125).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить судове засідання за відсутності учасників справи та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом установлено, що згідно з погосподарською книгою № 5 (1991-1995 р.), особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, що підтверджується копією довідки Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 26 жовтня 2018 року № 1243/03-04 (а. с. 11). Станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджується копією довідки Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 26 жовтня 2018 року № 1244/03-04 (а. с. 12).

Судом також установлено, що 01 лютого 2017 року державним реєстратором ЦНАП Носівської РДА Чернігівської області Скрипкою Л.В. було здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: було зареєстровано спільну часткову власність за позивачем ОСОБА_1 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811174) та ОСОБА_5 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811122), що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 5, 6) та копією реєстраційної справи № 1161301274238 (а. с. 98-115).

З матеріалів реєстраційної справи № 1161301274238 убачається, що 27 січня 2023 року до ЦНАП Носівської РДА із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного будинку по АДРЕСА_1 зверталися ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_5 (а. с. 101). 01 лютого 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ЦНАП Носівської РДА ухвалено рішення № 33666349 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки: 1 (а. с. 101). Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 5, 6) 01 лютого 2017 року державним реєстратором ЦНАП Носівської РДА Чернігівської області Скрипкою Л.В. було здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться не в АДРЕСА_1 , а саме: було зареєстровано спільну часткову власність за позивачем ОСОБА_1 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811174) та ОСОБА_5 (розмір частки 1/3, номер запису про право власності 18811122).

Так, з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює державний реєстратор, але відповідно до вищевказаного Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор не наділений правом визначення часток у праві спільної власності на нерухоме майно, яким, у тому числі, є і майно колгоспного двору. Згідно з пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, то суд при вирішенні спору керується положеннями ЦК 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 120 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з частиною другою статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Тобто будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є майном колишнього колгоспного двору і всі члени колгоспного двору мають право на вказане майно.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не втратили право на вказане домоволодіння, їхні частки в майні, яке належало ліквідованому колгоспному двору, є рівними.

ОСОБА_7 після реєстрації 21 травня 2009 року шлюбу із ОСОБА_9 присвоєно прізвище ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 21).

Тобто ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 як членам ліквідованого колгоспного двору належало по 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Отже, з огляду на чинне на час виникнення правовідносин законодавство, на те, що спірний будинок належить колгоспному двору, ураховуючи помилку у зазначенні адреси будинку, допущену державним реєстратором при реєстрації права власності, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню із вилученням інформації щодо цієї нерухомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи вимоги позивачів про визнання за ними права власності на частини будинку, суд виходить з нижченаведеного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мрин Носівського району Чернігівської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 13). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала йому як члену ліквідованого колгоспного двору.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_4 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 56).

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), той з подружжя, який його пережив, і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_5 був сином померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 15). Отже, він був спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Абзацом 2 пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, установлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Згідно з довідкою № 494/03-08, виданою виконкомом Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 09 серпня 2022 року, станом на 17 серпня 1994 року, тобто на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (а. с. 14).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 20 вересня 2023 року № 2537/01-17 (а. с. 54) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 62).

Отже, у силу п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняв його син ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час його смерті (а. с. 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_5 фактично успадкував після смерті батька ОСОБА_4 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , однак не оформив своїх спадкових прав в установленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 15а). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала йому як члену ліквідованого колгоспного двору.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_6 за життя заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 58). Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_5 був батьком померлого ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 17). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином померлого ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 19). Отже, вони є спадкоємцями першої черги за законом після його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилася, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 20 вересня 2023 року № 2538/01-17 (а. с. 53) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 60).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з довідкою № 1245/03-04, виданою виконкомом Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 26 жовтня 2018 року, станом на 24 червня 2004 року, тобто на день смерті, ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_11 (а. с. 16).

Отже, такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 вважаються його батько ОСОБА_5 , який прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, та його син ОСОБА_2 , який був малолітнім на час смерті батька та прийняв спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Отже, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично успадкували після смерті ОСОБА_6 по 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , однак не оформили своїх спадкових прав в установленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 17а). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала йому як члену ліквідованого колгоспного двору, на 1/4 частини цього ж будинку, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_4 , але на яку не оформив своїх спадкових прав, на 1/8 частини цього ж будинку, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_6 , але на яку не оформив своїх спадкових прав (разом 5/8 частини будинку).

ОСОБА_5 за життя заповіту не складав, що підтверджується копією спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 № 144/2017 (а. с. 67-84). Отже, спадкування після його смерті здійснюється за законом.

ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 (а. с. 20) та копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а. с. 21). Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 був онуком ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а. с. 19) та копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а. с. 17). Батько ОСОБА_2 ОСОБА_6 був сином ОСОБА_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_5 першої черги за правом представлення після смерті свого батька.

Судом установлено, що до майна померлого ОСОБА_5 Чорнухинською державною нотаріальною конторою Полтавської області заведено спадкову справу за № 144/2017 (а. с. 67-84). Згідно з копією спадкової справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , подавши в установлений законодавством шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. 14 листопада 2017 року ОСОБА_12 , державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області, посвідчено договір про поділ спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_1 , у власність ОСОБА_2 переходять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області з метою оформлення спадкових прав на житловий будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_5 . Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний будинок у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, заявлено про їх відсутність. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджується копією постанови державного нотаріуса Чорнухинської державної нотаріальної контори Полтавської області Карбан Л.М. від 21 червня 2023 року (а. с. 22).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, у судовому порядку за ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на 5/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також у судовому порядку за ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності на 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснює державний реєстратор, але відповідно до вищевказаного Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор не наділений правом визначення часток у праві спільної власності на нерухоме майно, яким, у тому числі, є і майно колгоспного двору і, відповідно, державний реєстратор не може зареєструвати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини вищевказаного будинку як за членом колишнього колгоспного двору. Тому в судовому порядку за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами виготовлена технічна документація, відповідно до якої загальна площа будинку становить 87 кв. м, житлова площа - 48,6 кв. м (а. с. 8-10).

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що є всі підставі для задоволення позовних вимог, оскільки вони є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 33666349 від 01 лютого 2017 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_13 , згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1161301274238, розмір частки: 1/3, та згідно з яким за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1161301274238, розмір частки: 1/3, з вилученням інформації щодо цієї нерухомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 87 кв. м, житловою площею 48,6 кв. м з відповідною частиною господарських будівель та споруд, як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 5/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 87 кв. м, житловою площею 48,6 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , право власності на 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 87 кв. м, житловою площею 48,6 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Мринська об`єднана територіальна громада в особі Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412337, місцезнаходження: с. Мрин Ніжинського району Чернігівської області, вул. Броварця, буд. 1.

Повний текст судового рішення складено 29 січня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА