Ухвала суду № 116681767, 26.01.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2024 Справа №607/1932/24 Провадження №1-кс/607/613/2024

Слідчий суддяТернопільського міськрайонногосуду Тернопільськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання слідчого групислідчих начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокуроромвідділу Тернопільськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023210000000495 від 14.07.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тернопільської області Тернопільського району с. Домаморич, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2024 року слідчий групислідчих начальник відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023210000000495 від 14.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023210000000495 від 14.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово Указами Президента України продовжено до 05 год. 30 хв. 14.02.2024.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ч. 8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Згідно п.8 Постанови КМУ №1455 від 29.12.2021 перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Як зазначено в п. 4 ст. 37 Закону України «Про військовийобов`язокі військовуслужбу» від 25.03.1992 року № 2232-XII у воєнний часзабороняється виїздпризовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).

Окрім цього,на підставіп.3ч.6ст.37 Закону України «Про військовийобов`язокі військовуслужбу» від 25.03.1992 року № 2232-XIIвиключенню звійськового облікуу відповіднихрайонних (міських)територіальних центрахкомплектування тасоціальної підтримки(військовозобов`язанихта резервістівСлужби безпекиУкраїни -у Центральномууправлінні аборегіональних органахСлужби безпекиУкраїни,військовозобов`язаних тарезервістів Службизовнішньої розвідкиУкраїни -у відповідномупідрозділі Службизовнішньої розвідкиУкраїни)підлягають громадяниУкраїни,які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до абзацу 16 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-ХІІ від 25.10.1993 зі змінами та доповненнями не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особи з інвалідністю, а також особи, зазначені вабзацах четвертому - дванадцятомучастини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

На підставі п. 2-6 Постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995 зі змінами та доповненнями, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених упунктах 2-1та2-2цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел направлений на сприяння порадами та надання засобів незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 сприяв незаконному переправленню через державний кордон України військовозобов`язаного ОСОБА_8 шляхом надання останньому порад та засобів для перетину державного кордону шляхом виготовлення військово - облікового документу з відміткою про його непридатність до військової служби за грошову винагороду.

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел керуючись корисливим мотивом вчинив дії, спрямовані на пошук осіб, які бажають виготовити військово-обліковий документ, який дасть змогу безперешкодно перетнути державний кордон України та влітку 2023 року познайомившись із ОСОБА_8 , висловив останньому пропозицію, стосовно виготовлення військово-облікового документу, який дасть змогу безперешкодно перетнути державний кордон України.

Надалі, 14.10.2023 близько 16 год 05 хв., ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_8 , неподалік ТРЦ «Подоляни», що в м.Тернопіль по вул.Текстильна, 28Ч, де розповів останньому про умови виготовлення військово-облікового документу, який дасть можливість останньому безперешкодно перетнути державний кордон України, а також повідомив вартість своїх послуг за виготовлення військово-облікового документу.

Після чого, 06.11.2023 близько 15 год. 05 хв. під час зустрічі ОСОБА_8 неподалік будинку меблів «Нова» на вулиці Текстильній, 2 в м. Тернополі, з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , останній запропонував ОСОБА_8 механізм виїзду за кордон шляхом отримання військово-облікового документу з відміткою про непридатність до військової служби, яка надає право перетину державного кордону України за грошові кошти в сумі 12300 доларів США та цього ж дня отримав як аванс 800 доларів США, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим НБУ станом на 06.11.2023 становить 28880 гривень.

Відтак, 19.11.2023 приблизно о 11 годині 45 хвилин ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 перебуваючи на зупинці громадського транспорту, неподалік Новоапостольської церкви, що по вулиці Збаразькій, 8А в м. Тернополі, отримав від ОСОБА_8 другу частину авансу в сумі 1000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим НБУ станом на 19.11.2023 становить 36 200 гривень.

Згодом, 23.11.2023 приблизно о 11 годині 55 хвилин перебуваючи на паркінгу поруч з будинком меблів «Нова», що по вулиці Текстильній, 2 в м. Тернополі, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10500 доларів США за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим НБУ станом на 23.11.2023 становить 378 630 гривень, надавши йому довідку військово-лікарської комісії та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою про його непридатність до військової служби, які є підставою для перетину останнім державного кордону України.

14грудня 2023року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння у незаконному перетину особи через державний кордон України шляхом сприяння порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколами зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії аудіо-,відеоконтроль особивід 18.10.2023,06.11.2023,20.11.2023; протоколом зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії контроль завчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту від09.11.2023,20.11.2023; протоколами зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії візуального спостереженняза особоювід 17.11.2023; протоколами допитусвідка ОСОБА_8 від 02.11.2023,23.11.2023; протоколом оглядумобільного телефону ОСОБА_7 від 28.11.2023; інші матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 242240 грн.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та просили у його задоволенні відмовити, зсилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеністю ризиків, на які вказує прокурор. Також, вказали, що в даному випадку має місце провокація вчинення злочину зі сторони свідка. Натомість просять обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, а у разі, коли суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити суму застави в мінімальному розмірі, зважаючи на матеріальний стан та перебування на утриманні трьох непрацездатних осіб.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023210000000495 від 14.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

У даному провадженні 14 грудня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння у незаконному перетину особи через державний кордон України шляхом сприяння порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

-На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими доказами є: протоколи зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії аудіо-,відеоконтроль особивід 18.10.2023,06.11.2023,20.11.2023; протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії контроль завчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту від09.11.2023,20.11.2023; протоколи зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії візуального спостереженняза особоювід 17.11.2023; протоколи допитусвідка ОСОБА_8 від 02.11.2023,23.11.2023; протокол оглядумобільного телефону ОСОБА_7 від 28.11.2023; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним та його захисником не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим, а тому доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає передчасними.

Також, щодо доводів про провокацію злочину, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з наявних матеріалів на даному етапі досудового розслідування не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які б свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_8 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх. Відтак, цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Також, матеріалами справи підтверджено, що підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та він виїжджав за межі державного кордону України в період воєнного стану, що дає підстави вважати, що останній, при обрані йому більш м`якшого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу, та з метою уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин, зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також, з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню та продовжуються проводитись слідчі дії, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей насамперед не відшукані на даний час документи, грошові кошти, одержані від сприяння унезаконному перетинідержавного кордонуУкраїни, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідка у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує те, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого правопорушення доводиться, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_8 , які допитані слідчим під час досудового розслідування, а тому враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них, підозрюваний ОСОБА_4 , враховуючи характер інкримінованих йому дій, може незаконно впливати на свідка шляхом схиляння їх до дачі у суді завідомо неправдивих показань або відмови від дачі показань, чим перешкодить кримінальному провадженню.

На переконання слідчого судді, ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний офіційно не працює, законного заробітку не має, що дає підстави вважати високою ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень у випадку застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Отже, слідчий суддя доходить переконання про існування вказаних ризиків, а доводи сторони захисту про їх відсутність спростовані встановленими обставинами.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не гарантує унеможливлення запобігання існуючим ризикам, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом, тим паче у разі застосування особистого зобов`язання.

Доводи сторони захисту, зокрема, що підозрюваний сам з`явився до органу досудового розслідування на виклик, не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який хоча і раніше не притягався до кримінальної відповідальності, однак має низький рівень соціальних зв`язків, оскільки не працює, офіційного доходу не має, та тяжкості злочину, у вчиненні якого йому пред`явлено підозру, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, що він не працює, має на утриманні неповнолітню дитину та матір, якає особою з інвалідністю 2 групи, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд із положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотанні сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - відмовити.

Клопотання слідчого групи слідчих начальникавідділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокуроромвідділу Тернопільськоїокружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 23 березня 2024 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу урозмірі20(двадцяти)розмірівпрожитковогомінімуму дляпрацездатнихосіб,щостановить60560(шістдесяттисячп`ятсотшістдесят)гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/1932/24 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 січня 2024 року.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 строком до 00 год. 00 хв. 23 березня 2024 року, наступні обов`язки:

-з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свої паспорти для виїзду за кордон;

-утриматись від спілкування із свідком ОСОБА_8 , підозрюваним ОСОБА_7 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту з залу суду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1