Рішення № 11667931, 15.10.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-6781

2010 р

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мантика І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 16 серпня 2010 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням та каліцтвом.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він з 18 серпня 1983 року працював у Дружківському машинобудівельному заводі в сталь цеху № 2 сталеваром 2 розряду. 29 вересня 1983 року під час роботи з ним скоївся нещасний випадок. В результаті нещасного випадку йому була заподіяна тріщина правого стегно та вдавлення мяких тканій правого стегно. 09 грудня 1999 року під час роботи він отримав опіки лівої кисті та перед плеча 2-й степені. 23 лютого 2007 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання по формі Н-4 та встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень токсико пилевой етології другої степені. Причиною професійного захворювання є робота протягом 19 років 6 місяців в умовах впливу пилі та аерозолів, які виникли при розплавленні металу на верхні дихальні шляхи. Наслідками даного профзахворювання є ще й емфізема легенів та легенева недостатність другої степені. Таким чином, під час роботи у відповідача з вини останнього він отримав дві травми на виробництві та професійне захворювання. В наступний час стан його здоровя погіршився і він бажає стягнути з відповідача моральну шrоду у сумі 50000 гривень.

При визначені розміру суми та підстав для відшкодування моральної шкоди позивач враховує наступне. Обидва нещасних випадки та професійне захворювання відбулися лише з вини виробництва. 15 червня 2010 року йому було встановлено МСЕК 50% втрати непрацездатності по сукупності - 40% втрати з хронічного захворювання легенів та 10% по трудовому каліцтву 29.09.1983 року. При отримані двох травм він відчував сильну фізичну біль та моральні страждання, професійне захворювання істотно підірвано його здоровя. У нього виникли супутні захворювання у виді ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, артеріальної гіпертонії та інше. В результаті профзахворювання він проходить тривалі курси лікування. У нього постійні приступи удушшя, кашель с тяжко відділяємо мокротою, задишка, болі в грудної клітині, підвищене стомлення. Йому протипоказані фізичні навантаження. Порушенні його нормальні життєві звязки, він витрачає своє особисте час на медичні лікування та обстеження, відвідування різних медичних установ та комісій. Також він витрачає значні суми для придбання лікарських препаратів та докладає додаткові зусилля для організації свого життя.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн., витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 500 грн.

Представник відповідача Мантика І.Б. позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно позивач працював на підприємстві, отримав виробничі каліцтво 29.09.1983р., 09.12.1999 р.

Представник відповідача вважає, що позивач звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, керувався тим, що є наявність моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності є доказаним. І цим доказом є звязок між порушенням відповідачем відносно забезпечення небезпечних та нешкідливих умов праці та негативні наслідки від травм та професійних захворювань, які він отримав із застосуванням ст.. 237-1 КЗпП. Вважає, що позивач не правильно посилається на ст.. 237-1 КЗпП, ст.1167,1168 ЦК України, оскільки на правовідносини, які виникли вимоги даних статей не розповсюджуються.

Представник відповідача посилається на те, що висновком МСЕК від 06.06.2000 року по травмі, яка відбулась 09.12.1999 року позивачу вперше було встановлено втрата професійної працездатності у розмірі 5% на період з 06.06.2000року по 06.06.2001 року і вважає, що саме тоді у нього виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. На той час спірні правовідносини регулювалися ст..440,456 ЦК УССР, Законом України «Про охорону праці», Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику у звязку із виконанням їм трудових обовязків, тому вимоги ст.. 1167,1168 ЦК України, на які посилається позивач не можуть бути застосовані.

Представник відповідача, вважає, що це є суттєвим, оскільки названі норми запроваджують різні підстави для виникнення обовязку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст..1167,1168 ЦК України виключає застосування до відношень, яків виникають також інших норм цивільного права. Ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої обовязок по відшкодуванню шкоди покладено на власника набрала чинності 13.01.2000 року, тому вважає, що обовязок власника по відшкодуванню моральної шкоди на розповсюджується на правовідносини, які виникли до набрання чинності даної статтею. Також, обовязок власника по відшкодуванню моральної шкоди не розповсюджується і на випадки коли позивач після набрання чинності ст.. 237-1 КЗпП ще продовжує відчувати моральні та фізичні страждання від раніше отриманих травм 30.09.1983 року та 09.12.1999 року.

Крім того, представник відповідача вважає, що вказаний спір між теми ж сторонами, про той самий предмет спору, з тих же підстав вже було розглянуто Дружківським міським судом 08.06.2010 року, яким позивачу було відмовлено в задоволені позову у звязку з пропуском трьох місячного строку, що позбавило позивача ОСОБА_1 знову звертатися до суду з тими ж вимогами.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених законодавством застосовується трьох місячний строк позовної давності. Втрата професійної працездатності у звязку з профзахворюванням встановлена позивачу вперше 23.02.2007 року.

Представник відповідача вважає, що позивач пропустив трьох місячний строк і провадження по справі необхідно закрити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчив докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задовольнянню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача 18 серпня 1983 року було прийнято у Дружківський машинобудівний завод в сталь цех № 2 сталеваром 2 розряду. 29 вересня 1983 року під час роботи з ним скоївся нещасний випадок. В результаті нещасного випадку, його булу прижато тарою с феросиліцієм, яка рухалась, до посадочної площадки електро - мостового крана та покалічено. По даному факту на виробництві 30.09.1983 року було складено акт № 25/275 по формі Н-1 (а.с.18-19). В результаті нещасного випадку позивачу була заподіяна тріщина правого стегно та вдавлення мяких тканій правого стегно.

09 грудня 1999 року на виробництві відбувся викид вогню із електропечі і позивач отримав опіки лівої кисті та перед плечя 2-й степені, по даному нещасному випадку було складено акт Н-1 № 92 (а.с.20).

23 лютого 2007 року позивачу було встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легенів токсикоз пилової етології другої степені, про що було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.16).

В даному акті вказано, що причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 19 років 6 місяців в умовах впливу пилу та аерозолів, які утворюються при розплавці металу на верхні дихальні шляхи. Наслідками даного профзахворювання є ще й емфізема легенів та легенів недостатність другої степені. Професійне захворювання виникло із-за не ефективної роботи системи вентиляції, невикористання засобів індивідуального захисту органів дихання.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до виникнення у позивача професійного захворювання. Висновком МСЕК від 23 лютого 2007 року йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 15.06.2010 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи (а.с.21).

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органа, а ст.. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди.

При цьому Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно п.27, ст.. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст. 1 підп. Е п. 1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч.3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23.02.2007 року № 717-У «Пр внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки на час звернення позивача до суду указаним Законом не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законі права якого порушено, повинен відшкодувати роботодавець згідно з правилами ст.. 237-1 КЗпП.

Внаслідок пошкодження здоровя, викликаного професійним захворюванням, позивачу завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди, можливо у сумі 30000 гривень, оскільки така сума відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості вини відповідача, глибину фізичних та моральних страждань позивача, те, що він втратив здоровя, що змінює його життєві умови та потребує від нього додаткових зусиль.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, викладеними у запереченнях з наступних підстав.

Так представник відповідача, вважає, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем по факту отримання травм та професійного захворювання не розповсюджується вимоги ст.. 237-1 КЗпП України, оскільки шкода заподіяна позивачу до набрання чинності даною статтею, а саме 29.09.1983р. та 09.12.1999 р.

Але відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.02.2007 року позивачу вперше встановлено наявність профзахворювання (а.с.16).

Ст. 237-1 КЗпП України набрала чинності 13.01.2000 року.

По-друге, представник відповідача вважає, що спір по даному предмету, між тими ж сторонами та з тих же підстав у суді вже було розглянуто, тому провадження по справі треба закрити.

Дійсно Дружківським міським судом 08.06.2010року було розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування моральної шкоди, в задоволені позову було відмовлено. Рішення набрало чинності.

Але підставою для розгляду справи було висновок МСЕК від 23 лютого 2007 року та встановлення позивачу 30% втрати працездатності.

В наступний час позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що стан його здоровя істотно погіршився, що підтверджується висновком МСЕК від 15.06.2010 року, згідно якого йому встановлено 50% втрати працездатності та третя група інвалідності.

Суд вважає, що дійсно у позивача істотно погіршився стан здоровя, змінився розмір відсотків втрати працездатності, раніше йому моральна шкода за заподіяння шкоди здоровю не відшкодовувалася, тому підстави для звернення до суду зовсім інші, чим були раніше.

Також суд не може погодитись з твердженням представника відповідача, що позивач пропустив трьохмісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Так втрата 50% працездатності позивачу була встановлена 15.06.2010року висновком МСЕК, звернувся він із позовом до суду 16.08.2010року, тобто в межах трьохмісячного строку, передбаченого ст.. 233 КЗпП України.

Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України і становить держмито у розмірі 08 грн. 50 коп. та судовий збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.

На підставі ст. 10,11,58,59,60,212-215,218 ЦПК України, ст. 85,86,233,237-1 КЗпП України , постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» ( з наступними змінами та доповненнями) суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод ” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (р/р 26005657 в Донецької ОД ПАО «Райфайзен Банк Аваль» МФО 335076 код ОКПО 00165669) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (р/р 26005657 в Донецької ОД ПАО «Райфайзен Банк Аваль» МФО 335076 код ОКПО 00165669) в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 08 (вісім) гривень 50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 (пятнадцять) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: