Вирок № 116673541, 31.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 754/10011/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд)

у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

та його учасників - потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2019 року за №12019100030008084 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянин України, з середньою освітою, не працює, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК),

у с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що 05.11.2019 близько 17 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникла сварка, в ході розвитку якої, у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у період часу з 05.11.2019 на 06.11.2019 наніс ОСОБА_8 руками зведеними в кулак, численну кількість ударів в область обличчя, голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.

Своїми протиправними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців в області голови та обличчя, які в своїй сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді численних синців тулубу та кінцівок, садна тулубу, які як кожне окремо так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, своїми протиправними діями, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження в області шиї у вигляді циркулярного синця на шиї до рівня яремної вирізки, масивний крововилив у м`які тканини шиї з розповсюдженням на переднє середостіння, крововиливи під слизову оболонку надгортанника та гортані до рівня голосової щілини, які призвели до розвитку механічної асфіксії. Вказані тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 .

У підсумку, смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від спричинених тілесних ушкоджень в області шиї, які призвели до розвитку крововиливу й набряку слизової оболонки гортані з повним перекриттям просвіту дихальних шляхів на рівні голосової щілини, механічної асфіксії.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених обставинах, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, придбав блістер з чотирма таблетками білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,088 г, який почав незаконно зберігати за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , без мети збуту.

В подальшому, 21.02.2023, в період часу з 08 год. 32 хв. по 09 год. 04 хв., під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_5 , виявлено та вилучено блістер з чотирма таблетками білого кольору, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,088 г, який ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Окрім того, ОСОБА_5 , у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, знаходячись в селі Майданівка, Бородянського району, Київської області, точніше місце встановити не представилось можливим, знайшов - 32 (тридцять два) патрони, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, що споряджені оболонковими кулями «ПС», зразка 1974 року, зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом, які переніс за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжив зберігати.

В подальшому, 21.02.2023, в період часу з 08 год. 32 хв. по 09 год. 04 хв., під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично мешкає ОСОБА_5 , виявлено та вилучено - 32 (тридцять два) патрони, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39мм, що споряджені оболонковими кулями «ПС», зразка 1974 року, зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_5 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Також, 09.04.2023 приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в торгівельній залі супермаркету «Новус», за адресою: м. Київ, вул. Сержа Лифаря, буд. 13, побачив на полицях товари, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає і не усвідомлює їх зміст, ОСОБА_5 взяв з полиць магазину товари, а саме: вино Valtier Gran Reserva Utiel-Requena DOP червоне сухе 13% об`ємом 0,75 л. у кількості 1 пляшка, вартістю 89 грн. 99 коп.; домані з копченою куркою та сиром вагою 120 г. у кількості 1 штука, вартістю 34 грн. 99 коп.; закуска Італійська з трьома сирами вагою 110 г. у кількості 2 штуки, вартістю 24 грн. 99 коп. кожна; закуска Французька курка-сир, вагою 105 г. у кількості 2 штуки, вартістю 22 грн. 99 коп., кожна; булочка паличка з сиром вагою 75 г. у кількості 3 штуки, вартістю 5 грн. 99 коп. кожна; ковбаса Бризоло сирокопчена Коржівський м`ясокомбінат вагою 130 г вартістю 59 грн. 99 коп.; сосиска в листковому тісті з кетчупом та майонезом, 85 г у кількості 3 штуки, вартістю 15 грн. 99 коп. кожна; цукерки желейні кола Спарк Харібо 100 г, в кількості 3 штуки, вартістю 35 грн. кожна; гамбургер з шинкою, в кількості 4 штуки, вартістю 44 грн. 99 коп., кожен; вино Barranco del Sol Dry Red червоне сухе 11% об`ємом 0,75 л у кількості 1 пляшки, вартістю 149 грн. 99 коп., пиво світле Оболонь Жигулівське 4,2 % об`ємом 1,25 л у кількості 1 пляшка, вартістю 49 грн. 99 коп., а всього чуже майно, що належить ТОВ «Новус Україна», загальною вартістю 831 грн. 81 коп., яке склав до торгового візка та попрямував до розрахункових кас.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , не розраховувавшись за вищевказаний товар, пройшов через касову зону супермаркету, таким чином виконав всі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_5 , був затриманий працівниками охорони супермаркету.

Вказаних висновків Суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що дійсно вчинив дії в частині вчинення замаху на крадіжку, але щодо інших злочинів категорично заперечував будь-яку причетність до їх вчинення.

Зокрема, з приводу обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК вказав, що він дійсно був добре знайомий з ОСОБА_8 , протягом певного часу вони проживали разом у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та мав романтичні стосунки.

Підтвердив, що за декілька днів до смерті ОСОБА_8 у нього з останньою виник конфлікт, у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 повідомила йому, що за декілька днів до інкримінованих йому подій, її зґвалтували.

На цій підставі, в результаті розвитку конфлікту, він дав декілька ляпасів ОСОБА_8 та вигнав з квартири.

Нанесення цього дня будь-яких інших тілесних ушкоджень категорично заперечив.

Окрім того, обвинуваченому відомо, що після того, як він вигнав потерпілу з квартири вона повернулась через декілька годин, плакала та вказала, що її побили незнайомі.

З приводу обвинувачення за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 відмітив, що ніколи не мав справ з наркотиками, не зберігав ні наркотики, ні зброю в себе вдома.

Наркотичний засіб метадон та бойові набої виявлені під час обшуку його квартири не його. Йому невідомо звідки вони там взялись, можливо їх принесли друзі, які до нього часто приходили.

Разом з тим, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із проаналізованими речовими доказами, які Суд дослідив у порядку ст. 357, 359 КПК України, в їх системному зв`язку, показаннями свідків та потерпілих, корі судом сприймалися безпосередньо, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, судовим слідством встановлено наступне .

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що протягом певного часу спілкувалась з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .. В день з 5 на 6 листопада 2019 року, вони розпивали спиртні напої разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за адресою їх проживання, між ними дійсно, як показав суду обвинувачений, стався конфлікт, на ґрунті ревнощів, в результаті якого ОСОБА_5 вигнав ОСОБА_8 з квартири. Побувши ще трохи з ОСОБА_5 свідок залишила квартиру обвинуваченого на його прохання та пішла в підсобне приміщення, яке знаходилось поруч з квартирою. Через декілька годин близько 21.00 год свідок почула шум зі східцевого майданчику та коли вийшла, побачила ОСОБА_8 та ОСОБА_5 які сварились, при цьому у ОСОБА_8 на обличчі була кров. Свідок підійшла до ОСОБА_8 , щоб допомогти їй зайти до квартири. Завівши до квартири, свідок поклала ОСОБА_8 в ліжко та запитала хто її вдарив, на що ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_5 та щоб вона його не чіпала, оскільки і їй дістанеться. Після цього до квартири зайшов ОСОБА_5 та сказав, щоб свідок йшла до себе. Будучи вже в підсобці, ОСОБА_10 почула крики ОСОБА_8 , яка кричила «Не бий мене». Такі крики звучали близько 2 годин з періодичністю в 15-20 хвилин. В подальшому близько 23.00 год прийшов її знайомий ОСОБА_15 , який проживав в цій підсобці та вона сказала йому, що ОСОБА_5 б`є ОСОБА_8 та щоб він пішов туди подивитись, що він і зробив.

В подальшому, як показала свідок, через хвилин 15, вона знову почула крики та виглянула в підїзд, де побачила ОСОБА_5 , який кричав «Іди сюди», вона зрозуміла, що ОСОБА_8 втекла від нього. Зайшовши до квартири, ОСОБА_10 побачила там багато крові, кров була на кухні, в коридорі, в кімнаті та ванній, при цьому ОСОБА_5 попросив її повитирати цю кров. Коли свідок витирала кров до квартири зайшла ОСОБА_8 в спідній білизні, при цьому на обличчі у неї були синці та кров, на очі вона майже не бачила. Сварка з ОСОБА_5 продовжилась, свідок побачила як, в якийсь момент, ОСОБА_5 кинув їй в спину швабру, вони продовжували сваритись, при цьому свідок намагалася їх заспокоїти, але її знайомий ОСОБА_15 , який також перебував в цей момент в квартирі, зупинив її та сказав не втручатись, оскільки їй доведеться залишити квартиру. Сварка продовжувалась та, в якийсь момент, ОСОБА_8 спробувала втекти, вибігла в загальний коридор, однак її наздогнав ОСОБА_5 та спробував затягти в квартиру, ОСОБА_8 пручалася вчепившись руками в двері. В цей момент ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_5 та сказав, щоб він припинив чіпати ОСОБА_8 , той погодився та взяв ОСОБА_8 за руку і по підлозі потягнув її назад в квартиру та зачинив двері. Через декілька хвилин ОСОБА_5 впустив ОСОБА_15 до квартири та після цього в квартирі було тихо. Однак, дещо згодом приїздила поліція, оскільки її викликав хтось з сусідів, однак свідок під час спілкування з поліцією повідомила, що це помилка і ніякого шуму тут не було чутно, тому поліція до квартири так і не потрапила.

Обвинувачений паралельно показав суду, що наступного ранку ОСОБА_8 почувала себе погано через побиття невідомими людьми, тому ОСОБА_5 пішов до аптеки та купив ліки, які його попросила купити ОСОБА_8 . Через декілька днів, стан ОСОБА_8 не покращувався тому мама ОСОБА_5 запропонувала останньому відвести її до лікарні. Обвинувачений показав, що відвіз ОСОБА_8 до лікарні за адресою: АДРЕСА_2 де її залишили на стаціонар.

Однак, свідок ОСОБА_10 вказала, що наступного ранку, 06.11.2019 приїхала до ОСОБА_15 , оскільки його не було вдома, вона зайшла до обвинуваченого, побачила ОСОБА_8 , в якої обличчя було все в синцях та вона була вся опухла. Свідок саме вона сходила за ліками для ОСОБА_8 , повернулась в квартиру та коли залишилась з ОСОБА_8 на одинці та їй розповіла, що обвинувачений бив її, тримав над нею сокиру та говорив, що вб`є, один раз навіть вдарив ногою в око. Турчин залишила квартиру дещо згодом. Наступного дня від обвинуваченого їй стало відомо, що останній відвіз ОСОБА_8 до лікарні.

В цей час, ОСОБА_5 вказував, що 08.11.2019 разом зі спільною знайомою ОСОБА_10 приїхали провідати ОСОБА_8 в лікарню. Зайшовши до палати, як зазначив в судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_8 зіскочила з ліжка, підбігла до ОСОБА_5 , почепилась на його шию та попросила забрати її з лікарні, так як їй там погано, з нею погано поводяться та медсестра начебто поїла її перекисом водню вночі. ОСОБА_5 зазначив суду, що він підійшов до головного лікаря лікарні, запитав чи можна забрати ОСОБА_8 , на що лікар сказав, що звісно та навіть засміявся у відповідь, буцім то навіщо взагалі її привозили в лікарню, вона себе дуже добре почуває. Після чого ОСОБА_5 взяв на руки ОСОБА_8 та виніс з лікарні до таксі, поїхавши додому.

На запитання суду, чому саме він виносив її з лікарні, ОСОБА_5 зазначив, що оскільки вона була слабкою та погано бачила, через набряки очей, тому їй було важко йти самостійно, що не зовсім узгоджується з показаннями обвинуваченого, що ОСОБА_8 начебто зіскочила з ліжка, підбігла до нього та почепилась на шию, а також не є логічним й зрозумілим чому бачачи, що ОСОБА_8 в такому стані, що йти не може, ОСОБА_5 все рівно приймає рішення її забрати з лікарні. Прибувши додому ОСОБА_8 лягла в ліжко через погане самопочуття. Через певний час обвинувачений побачив, що ОСОБА_8 лежала у ванній з водою в своєму одязі. Він їй допоміг піднятись з ванни, зняв весь одяг, щоб вона не була мокра та відніс до ліжка. Через декілька хвилин він побачив як ОСОБА_8 встала, пройшла декілька метрів та впала біля стіни, після чого ОСОБА_5 зрозумів, що вона померла та почав бігати про сусідам, просити викликати швидку.

Свідок ОСОБА_10 зі свого боку вказала, що 08.11.2019, обвинувачений запропонував поїхати разом до лікарні провідати ОСОБА_8 . Коли вони приїхали туди, ОСОБА_8 попросила забрати її з лікарні, що вони й зробили. Однак, привізши додому, свідок постійно була з ОСОБА_8 так як вона була вкрай знесилена та їй було тяжко ходити. Близько 16.00 год. ОСОБА_10 пішла в колясочну трішки відпочити, а близько 19.00-20.00 год. почав до неї стукати ОСОБА_5 та попросив зайти, так як ОСОБА_8 зробила під себе. Зайшовши в кімнату свідок побачила ОСОБА_8 , яка сиділа повністю гола біля дивану та в фекаліях, зробила ще декілька вздохів та померла. Після чого ОСОБА_5 побіг до сусідів просити викликати швидку.

Окрім того, свідок ОСОБА_17 зауважила, що в ніч з 5 на 6 листопада 2019 року у вечірній час доби з квартири ОСОБА_5 почали доноситись крики жінки, жіночий плач та звуки предметів, які падали. Крики лунали протягом значного часу, десь близько 2 годин, звуки доносились на стільки гучно, що заважали спати, тому з квартир почали виходити сусіди, які прийняли рішення викликати поліцію. Що було далі свідку невідомо, однак в подальшому вона дізналась що поліція так і не потрапила в квартиру ОСОБА_5 . В подальшому, 08.11.2019 до неї постукав в двері ОСОБА_5 , близько 20.00 - 21.00 год, вона не відчинила та запитала через двері що йому потрібно, на що він сказав, що у нього в квартирі померла дівчина та щоб вона зателефонувала його матері. Після цього вона спробувала набрати матір ОСОБА_5 , яка не відповіла, тому вона зателефонувала в швидку. Наважившись вийти з квартири вона підійшла до квартири ОСОБА_5 , в якій побачила тільки дівчину, яка там знаходилась, саму ОСОБА_8 вона не бачила. Окрім того, свідок зазначила, що коли вона вже вийшла в загальний коридор, то побачила потьоки крові на своїх дверях та дверях сусідів, раніше вона не звертала на них увагу, але потьоки були не свіжі вже дещо підсохли.

Свідок ОСОБА_15 , показав суду, що 05.11.2019 він приїхав до себе в колясочну, де він тимчасово мешкав, коли йому його знайома ОСОБА_10 сказала, що ОСОБА_5 б`є ОСОБА_8 та з квартири чутно крики, щоб він пішов подивитись. Коли він потрапив до квартири то побачив, що в квартирі були ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які сварились, пройшов на кухню та стоячи обличчям до вікна, почув звуки схожі на нанесення ляпасів, хто та кому наніс ляпаси він не бачив, однак коли він повернувся то побачив як ОСОБА_5 наносить ще один ляпас по обличчю ОСОБА_8 , при цьому вона стояла на колінах та на її обличчі була кров. Він попросив ОСОБА_5 не чіпати ОСОБА_8 , на що він пообіцяв більше не чіпати та свідок пішов до себе в колясочну. Після цього звуків більше не було чутно, однак свідок показав, що чув як приїздила поліція, але в квартиру не потрапила. Зранку коли він зайшов до ОСОБА_5 то побачив ОСОБА_8 то не впізнав її, так як у неї голова розпухла, збільшилась в декілька разів від набряків.

Свідок ОСОБА_18 вказав, що є сусідом обвинуваченого, в частині подій пам`ятає, що прибувши додому чув крики потерпілої, котра кричала «не бий мене». Згодом відкрилися двері квартири і відразу й закрилися. Потерпіла (померла) стала кричати «пусти мене». Свідок зрозумів, що обвинувачений вигнав з квартири потерпілу (померлу). Голос обвинуваченого впізнав, як учасника конфлікту.

Свідок ОСОБА_19 вказав, що є лікарем в КМКЛШМД де працював і в 2019 році. Пам`ятає, як на початку листопада 2019 року в лікарню потрапила дівчина ОСОБА_8 в супроводі свого хлопця. Хлопець поводив себе дещо збуджено та агресивно. Дівчина повідомила, що її побили, хто саме та за яких обставин не сказала. Він добре запам`ятав ці події, оскільки вигляд дівчини був жахливий, на очах значні гематоми, вона майже не бачила, на обличчі та тілі синці. Було проведено першочергові заходи з надання їй допомоги, проведено КТ головного мозку, обстеження, призначено лікування та направлено у відділення нейрохірургії. Більше він її не бачив.

Свідок ОСОБА_20 відмітив, що 08.11.2019 він був черговим лікарем у відділенні нейрохірургії № 1 КМКЛШМД, ОСОБА_8 він не пам`ятає, оскільки під час ранкового обходу її не виявилось в лікарні та зі слів медичного персоналу йому стало відомо, що остання самостійно залишила палату у супроводі родичів.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказали, що про смерть доньки дізналися постфактум, очевидцями нанесення їй тілесних ушкоджень не були.

З протоколу огляду місця події від 08.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1 слідує, що виявлено труп жіночої статі, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку виявлено на дивані в кімнаті вказаної квартири з численними гематомами очей, саднами, синцями обличчя та всього тіла. Під час огляду місця події вилучено фрагмент шпалер зі стіни кімнати з нашаруванням РБК, жмут волосся з зовнішньої сторони дверей, змив РБК з вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 .

З ОМП від 09.11.2019, дозвіл на котрий було надано постфактум ухвалою слідчого судді Деснняського районного суду м. Києва від 11.11.2019 у справі №754/16257/19, слідує, що у квартири АДРЕСА_4 , у якій проживав ОСОБА_5 вилучено зріз нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_8 ; зріз нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_5 , змив правої та лівої руки ОСОБА_8 , змив речовини бурого кольору з металевої поверхні вхідних дверей квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 ; зразок волосся з вхідних дверей зовнішньої сторони праворуч; фрагмент шпалери з нашаруванням речовини бурого кольору з стіни кімнати №1.

Згідно даних Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 09 грудня 2019 року слідує, що згідно з реєстрацією викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) "Швидка медична допомога", за період часу з 05 по 08 листопада 2019 року включно: до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3., за адресою: АДРЕСА_6 , викликів та виїздів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги не зареєстровано; 08 листопада 2019 року за вказаною вище адресою були зареєстровані 2 виклики екстреної медичної допомоги: за № 1754 та № 1758. За цими викликами був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги до ОСОБА_21 .

Судом у ході розгляду провадження досліджено, у порядку ст. 359 КПК, аудіозаписи телефонних розмов, які були зафіксовані під час викликів екстреної медичної допомоги, які були зареєстровані за № 1754 та № 1758 за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з 21:00 години до 21:30 години 08.11.2019; аудіозаписи телефонних розмов працівників служби «102» ГУНП з громадянами, які звернулись на спецлінію «102», у відповідних підрозділах головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві.

З висновку від 22.11.2019 №082-1039-2019 кров трупа потерпілої відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.

Згідно висновку від 19.11.2019 №051-2272-2019 у крові потерпілої не знайдено метиловий та етиловий спирти, як і не виявлено ознак амфетаміну, морфіну та інших речовин.

З висновків від 12.12.2019 №021-2516-2019, від 13.12.2019 №022-2516-2019 та №022-182-2516-2019 слідує, що при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на переніссі, повік і на всій поверхні обличчя за виключенням носогубного трикутника, центральної частини підборіддя. Синець на всій поверхні правої вушної мушлі, на шиї, циркулярний синець по всім поверхні до рівня яремної вирізки, синець на нижній губі, множинні темно-червоні крововиливи на слизових губ на всьому протязі, синець на задній поверхні лівого плеча в середній третині та два синці на задній поверхні лівого плеча в нижній частині, внутрішній поверхні передпліччя, правого ліктьового суглобу, у поперековій області. Вказані тілесні ушкодження утворились за 3-5 днів до настання смерті. Смерть ОСОБА_8 настала у період часу з 18.00 год по 20.00 год 08.11.2019 від закритої травми шиї з набряком гортані і розвитком механічної асфіксії. При проведенні судово-токсикологічного дослідження не знайдено в її крові алкоголю та наркотичних засобів.

Ці висновки не спростовуються висновками від 09.12.2019 №061-2100-2019, від 01.07.2020 №021-49-2516-19-2020.

З висновку від 27.02.2020 №091-14-2020 вбачається, що в піднігтьовому вмісті ОСОБА_5 виявлені клітини у яких виявлено антиген, що не виключає їх походження від ОСОБА_8 .

З висновку від 12.12.2019 №081-327-2019 слідує, що на фрагменті шпалер вилученому під час огляду місця події за адресою проживання ОСОБА_5 виявлена кров людини, при визначенні групової належності цієї крові виявлено антиген, який не виключає походження крові від ОСОБА_8 .

З висновку комісійної СМЕ №205 від 22.05.2023, який відповідає висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , слідує, що їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців в області голови та обличчя, які в своїй сукупності, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді численних синців тулубу та кінцівок, садна тулубу, які як кожне окремо так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження в області шиї у вигляді циркулярного синця на шиї до рівня яремної вирізки, масивний крововилив у м`які тканини шиї з розповсюдженням на переднє середостіння, крововиливи під слизову оболонку надгортанника та гортані до рівня голосової щілини, які призвели до розвитку механічної асфіксії. Вказані тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 . Тілесні ушкодження виникли від удару тупим предметом, це може бути рука стиснута в кулак та інші тупі тверді предмети.

Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від спричинених тілесних ушкоджень в області шиї, які призвели до розвитку крововиливу й набряку слизової оболонки гортані з повним перекриттям просвіту дихальних шляхів на рівні голосової щілини, механічної асфіксії. Тілесне ушкодження в область гортані, яке спричинило розвиток асфіксії спричинено за 2-3 дні до смерті та може відповідати терміну 5-6 листопада 2019 року.

За час перебування ОСОБА_8 в лікарні експерти констатували, що їй було надано весь обсяг необхідної медичної допомоги. Відсутність ОСОБА_8 в палаті, яка її самовільно залишила в супроводі родичів, позбавило лікарів можливості спостереження за динамічним процесом розвитку набряку гортані. Тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_8 ..

З висновків психіатричних експертиз від 05.04.2023 №302 та від 13.07.2023 №710 слідує, що ОСОБА_5 у період інкримінованих йому діянь усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на теперішній час усвідомлює значення своїх та може керувати ними та не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.

З відеозапису з бодікамер від 30.11.2019, яким зафіксовано виїзд екіпажу патрульної поліції за зверненням на спецлінію 102 за адресою: АДРЕСА_7 , на якому зафіксовано особу жіночої статі, яка представилась ОСОБА_22 та повідомила, що їй погрожує її сусід ОСОБА_5 . Погрози відбуваються у зв`язку з тим, що їй відомо, що він вбив її подругу ОСОБА_8 , він вибиває їй двері в квартиру та не вперше погрожує, що якщо вона комусь розкаже то з нею буде те ж саме.

З протоколу обшуку від 21.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 31.0.12023 №754/249/23 слідує, що за місцем проживання ОСОБА_5 під час обшуку виявлено блістер з чотирма таблетками білого кольору, які відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/9696 від 01.05.2023 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,088 г.

У ході цієї слідчої дії також виявлено 32 (тридцять два) патрони, які відповідно до висновку експерта СЕ-19/111-23/9672-БЛ від 23.02.2023 належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, які є бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, що споряджені оболонковими кулями «ПС», зразка 1974 року, зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом.

Згідно протоколу ОМП від 09.04.2023 у обвинуваченого виявлено у візку вино Valtier Gran Reserva Utiel-Requena DOP червоне сухе 13% об`ємом 0,75 л. у кількості 1 пляшка; домані з копченою куркою та сиром вагою 120 г. у кількості 1 штука; закуска Італійська з трьома сирами вагою 110 г. у кількості 2 штуки; закуска Французька курка-сир, вагою 105 г. у кількості 2 штуки; булочка паличка з сиром вагою 75 г. у кількості 3 штуки; ковбаса Бризоло сирокопчена Коржівський м`ясокомбінат вагою 130 г; сосиска в листковому тісті з кетчупом та майонезом, 85 г у кількості 3 штуки; цукерки желейні кола Спарк Харібо 100 г, в кількості 3 штуки; гамбургер з шинкою, в кількості 4 штуки; вино Barranco del Sol Dry Red червоне сухе 11% об`ємом 0,75 л у кількості 1 пляшки, пиво світле Оболонь Жигулівське 4,2 % об`ємом 1,25 л у кількості 1 пляшка.

З відеозапису магазину Новус від 24.04.2023 за адресою: Київ, вул. Сержа Лифаря, буд. 13, котрий надано представником ТОВ «НОРВУС Україна» згідно заяви від 24 квітня 2023 року добровільно, зафіксовано особу чоловічої статі, а саме ОСОБА_5 , який складає до торгового возика продукти та в подальшому проходить через касову зону та не розраховується за них де його затримують працівники охорони супермаркету.

Згідно протоколу огляду відеозапису від 24.04.2023 слідує, що на ньому зафіксовано дані як обвинувачений складає до торгового возика продукти та в подальшому проходить через касову зону та не розраховується за них де його затримують працівники охорони супермаркету.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК, в їх сукупності, підтверджуються обставини регламентовані ст. 91 того ж Кодексу.

У тому числі такі висновки слідують саме з сукупності досліджених доказів судом, в т.ч. сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

При формуванні такого підходу Суд ураховує, що в постанові від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19 Верховний Суд указав, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Також Суд, аналізуючи дотримання в цілому порядку визначеного КПК, зауважує, що Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к).

У цій справі порядок, встановлений КПК дотримано.

Так, підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, бо не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК.

При формуванні такого підходу Суд ураховує те, що постановою від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

У постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, указав, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 вказала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України), а цих порушень у справі не виявлено.

Не виявлено і порушень вимог ст. 87 КПК України.

Зокрема, згідно ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2023 у справі №754/2706/23, надано дозвіл на використання доказів, здобутих в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023105030000009 від 04.01.2023 безпосередньо у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023105030000009, а саме: постанови про призначення групи прокурорів від 05.01.2023; постанови про створення групи дізнавачів від 04.01.2023; постанови про зміну групи дізнавачів від 05.01.2023; постанови про внесення змін до складу групи дізнавачів від 26.01.2023; рапорту начальника СКП Деснянського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_23 від 03.01.2023; доручення про проведення слідчих ( розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 04.01.2023; клопотання про проведення обшуку від 31.01.2023; ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31.01.2023 1-кс/754/249/23; протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 21.02.2023 з додатками: опис речей і документів, які були вилученні під час обшуку та два оптичних диска з відеозаписом; постанови про визнання речових доказів від 21.02.2023; рапорту дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП і м. Києві ОСОБА_24 на внесення до ЄРДР відомостей про виявлене кримінальне правопорушення від 21.02.2023.

Строк досудового розслідування визначений ст. 219 КПК в редакції чинній на час його здійснення, враховуючи постанову прокурора та ухвали слідчих суддів про його продовження, є дотриманим.

Так, щодо відеозаписів слід указати, що Верховний Суд в постанова від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі.

Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.

У цій ситуації, джерело фактичних даних, прямо доводить собою, обставини, які у розумінні ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в цій справі, щодо дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Щодо надання ТОВ «Новус Україна» відеозапису добровільно, то слід вказати, що отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання особою, у володінні якої перебувають певні речі, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Ба більше, ст. 56 КПК передбачає, що протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, а ст. 93 того ж Кодексу передбачає, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.

При кваліфікації дій обвинуваченого, Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 761/37225/20).

В цьому випадку слід урахувати, щодо всунутого обвинувачення таке:

(і) крадіжка

Згідно пунктів 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Частиною 4 статті 185 КК із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», котра дії з 07 березня 2022 року, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у т.ч. в умовах воєнного стану.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі № 457/885/22).

У постанові від 15 січня 2024 року (оприлюднено в ЄДРСР 23 січня 2024 року за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/116446106) в справі № 722/594/22 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформувала такий висновок щодо застосування ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану»: за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.

На території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та строк дії якого надалі, згідно зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275, продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року на 90 діб;

(іі) придбання та зберігання наркотичного засобу

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Метадон (фенадон) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». Список № 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ», є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу метадону (фенадону), у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,02 г.

(ііі) бойові припаси

Згідно ч. 1 ст. 263 КК в ній йдеться про носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут […], бойових припасів, […] без передбаченого законом дозволу.

Об`єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту бойових припасів.

Предметом злочину є бойові припаси. Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» регламентує, що бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.

Об`єктивна сторона злочину полягає у: носінні - це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо); зберіганні - це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при особі, а в обраному нею місці; придбанні - це дії, пов`язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Із суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом.

Також, у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у тексті КК слово «закон» вживається лише як узагальнююче поняття, воно використовується у широкому значенні, тобто може охоплювати як власне закони, так і інші акти чинного законодавства. У такому значенні слово «закон» вжито у ст. 263 КК.

У розумінні цієї статті «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним.

Виходячи зі змісту ст. 92 Конституції України правовий режим обігу зброї не належить до кола питань, які визначаються виключно законами України, тобто законами у вузькому розумінні.

Порядок поводження зі зброєю, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на її придбання, носіння і зберігання, на даний час установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 з наступними змінами (далі - Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 (далі - Інструкція).

Зазначені Положення та Інструкція, зміст яких не суперечить Конституції України та іншим нормативно-правовим актам вищого рівня, у контексті застосування ст. 263 КК охоплюються поняттям «закон».

Разом з тим відсутність закону як акта парламенту, що визначав би порядок поводження зі зброєю, не означає правомірності такого поводження. За наведених обставин притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК не призведе до погіршення правового становища осіб, котрі не мали жодного дозволу на зброю (ні встановленого законом у вузькому розумінні, ні передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом), порівняно із ситуацією, якби такий дозвіл вимагався джерелом права вищого рівня - законом.

Застосування бланкетної норми ст. 263 КК у взаємозв`язку з правилами, викладеними у Інструкції та Положенні, не суперечить вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо застосування кримінальної відповідальності, зокрема вирішення питання про злочинність діяння, лише на підставі закону.

Конституційний Суд України в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розмежував загальний і конкретизований зміст бланкетної диспозиції норми кримінального закону.

Як зазначено в цьому рішенні, загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документарною формою відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті цієї статті (частини статті). Саме із загальним змістом відповідних правових норм пов`язана необхідність дотримання конституційних вимог про те, що виключно законом може визначатися діяння, яке є злочином, і положень ст. 3 КК щодо того, що злочинність діяння визначається тільки цим Кодексом.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції Конституційний Суд України пов`язує з її деталізацією іншими нормативно-правовими актами, які наповнюють кримінально-правову норму більш конкретним змістом, однак не впливають на її загальне формулювання, закріплене у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК.

Зміст бланкетної диспозиції ст. 263 КК полягає у встановленні переліку дій щодо зброї, які за умови відсутності передбаченого законом дозволу визнаються злочинами. Вимоги Інструкції та Положення доповнюють зазначену кримінально-правову заборону детальною регламентацією підстав і процедури одержання дозволу, тобто встановлюють спеціальні критерії його законності. Таким чином, зазначені підзаконні нормативно-правові акти конкретизують зміст відповідних положень КК, проте не підміняють їх як підставу кримінальної відповідальності.

Норми Інструкції та Положення, оприлюднених в установленому законом порядку, чітко визначають умови, за яких придбання, зберігання, носіння та інші дії щодо зброї санкціонуються державою і таким чином набувають правомірного характеру.

З положень ст. 263 КК особа має можливість з достатньою точністю наперед передбачити, що за відсутності дозволу наведені дії становитимуть злочин і спричинять передбачені цим Кодексом правові наслідки.

З огляду на викладене, зміст диспозиції ст. 263 КК узгоджується з такими критеріями якості закону, як доступність і передбачуваність.

Суд розділяє такий підхід ВП ВС сформований у справі № 288/1158/16-к, з огляду на положення ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій статус суддів», та додатково зауважує, що за обставин цього провадження питання про те, чи відповідає «дозвіл» вимогам ч. 1 ст. 263 КК, не має практичного значення, оскільки обвинувачений не мав жодного дозволу на «носіння, виготовлення, ремонт або збут».

Таким чином, Суд робить висновок, що диспозиція ч. 1 ст. 263 КК, за якою обвинуваченому було висунуто підозру та подальше обвинувачення сформульована з достатньою чіткістю, щоб дозволити йому передбачати, що діяння, за яке їх було висунуто є кримінальним правопорушенням з погляду цього положення. Застосування норми ст. 263 КК у взаємозв`язку з правилами, викладеними у Інструкції та Положенні, не суперечить вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо застосування кримінальної відповідальності, зокрема вирішення питання про злочинність діяння, лише на підставі закону, а тому відхиляє ці доводи захисту.

(іv) тяжке тілесне ушкодження

Згідно ч. 1, 2 ст. 121 КК йдеться про умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, […], що спричинило смерть потерпілого.

Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Отже, у підсумку, з огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; за ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту; за ч. 1 ст. 263 КК, як носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

- те, що, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

- за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (див. те ж рішення КС України, п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від08 липня 2020 року в Справа № 1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (див. рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Так, обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК, не установлено.

Обставин, що обтяжують покарання, з числа передбачених ст. 67 КК, не з`ясовано.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров`я, спосіб життя, характеристики, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає мінімально прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статей 185, 121, 263, 309 КК України із визначенням остаточного покарання відповідно до ст. 70 КК у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинюваного кримінального правопорушення, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК, а тому відхиляє доводи захисту щодо застосування щодо нього положень ст. 75 КК України. Тим паче, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 позбавив життя іншу особу, а також те, що характеризується вкрай негативно, підтримує зв`язки з криміногенними елементами, постійно порушує громадський порядок, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за розпиття спиртних напоїв, вчинення домашнього насильства.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Позаяк, ст. 374 КПК передбачає, що суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року, https://hudoc.echr.coe.int/ app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=0013649& filename=MONNELL%20and%20MORRIS%20v.% 20THE% 20UNITED% 20KINGDOM.pdf).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від 04 червня 2015 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-154978).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від 27 червня 1968 року, https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57595).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно (1) немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки Суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; (2) немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; (3) обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законною (у тому числі з погляду статті 5 Конвенції).

Строк відбуття покарання обвинуваченому обчислювати з 31 серпня 2023 року, зарахувавши в цей термін період затримання - 09 листопада 2019 року.

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання арештованого майна врегульовано згідно ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України та призначити покарання

? за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;

? за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

? за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

? за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 31 серпня 2023 року із зарахуванням у нього часу затримання - 09 листопада 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 36 938,02 грн.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_25 від 12.11.2019 у справі №754/16260/19, на мобільний телефон «Нокіа» НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ НОМЕР_3 ; брюки джинсові чорні, кофту чорного кольору, що належать ОСОБА_5 , брюки джинсові синього кольору, куртку червоного кольору, майку голубого кольору, що належать ОСОБА_8 , скасувати.

Речові докази: зрізи нігтьових пластин, змиви, зразок волосся, фрагмент шпалери, пластикову ємність, блістер з 4 таблетками, предмети схожі на набої у кількості 32 одиниці, метадон (фенадон), - знищити; мобільні телефони Нокіа, Самсунг, брюки джинсові чорні, кофту чорного кольору, - повернути ОСОБА_5 ; брюки джинсові синього кольору, куртку червоного кольору, майку, котрі належали ОСОБА_8 , - знищити; вино Valtier Gran Reserva Utiel-Requena DOP червоне сухе 13% об`ємом 0,75 л. у кількості 1 пляшка; домані з копченою куркою та сиром вагою 120 г. у кількості 1 штука; закуску Італійська з трьома сирами вагою 110 г. у кількості 2 штуки; закуску Французька курка-сир, вагою 105 г. у кількості 2 штуки; булочки паличка з сиром вагою 75 г. у кількості 3 штуки; ковбасу Бризоло сирокопчена Коржівський м`ясокомбінат вагою 130 г; сосиски в листковому тісті з кетчупом та майонезом, 85 г у кількості 3 штуки; цукерки желейні кола Спарк Харібо 100 г, в кількості 3 штуки; гамбургер з шинкою, в кількості 4 штуки; вино Barranco del Sol Dry Red червоне сухе 11% об`ємом 0,75 л у кількості 1 пляшки, пиво світле Оболонь Жигулівське 4,2 % об`ємом 1,25 л у кількості 1 пляшка, котрі передано на відповідальне зберігання 10 квітня 2023 року представнику потерпілого ОСОБА_26 , - залишити у володінні ТОВ «НОВУС Україна»; DVD-диски з записами - залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я ОСОБА_1