Рішення № 116665420, 30.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9206/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

30 січня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради

(79005, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; e-mail: gal.adm@lvivcity.gov.ua)

до

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору -

Львівське комунальне підприємство «Старий Львів»

(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15; ЄДРПОУ: 20782401; e-mail: staruj_lviv@ukr.net)

Львівська міська рада

(79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: agu@lvivcity.gov.ua)

про виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення, ?

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Галицька районна адміністрація звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», Львівська міська рада, у якому просить виселити відповідача із самовільно зайнятого житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач покликається на те, що 23.08.2023 комісією у складі заступника директора ЛКП «Старий Львів» та майстрів дільниць складено акт про те, що мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 самовільно займає дану квартиру. ЛКП «Старий Львів» було скеровано рекомендованою кореспонденцією попередження від 23.08.2023 № 689, у якому зобов`язувало відповідача у десятиденний термін звільнити самовільно зайняте житлове приміщення. Однак, ОСОБА_1 продовжує незаконно займати квартиру, у зв`язку з чим, Галицька районна адміністрація ЛМР змушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.11.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями, а також довідками про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи.

26.01.2024 від представника Львівського комунального підприємства «Старий Львів» надійшла заява про здійснення розгляду справи у його відсутності, у якій представник зауважив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

30.01.2024 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої вона заявлені вимоги підтримала. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Також, представником Львівської міської ради подано заяву про здійснення розгляду за її відсутності та підтримання заявлених вимог.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача та третіх осіб, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, зважаючи на доводи учасників процесу, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів, мотивів та міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки, виданої ЛКП «Старий Львів» 03.10.2023 року №973, квартира АДРЕСА_2 , розташована на 1-му поверсі, вхід у квартиру здійснюється через подвір`я у флігельну частину. Квартира складається з однієї житлової кімнати пл. 17, 3 кв.м., кухні площею 14,90 кв.м., спільного коридору пл. 4,1 кв.м. (XII) із квартирою АДРЕСА_3 та санвузла загального користування 1-го поверху площею 3,7 кв.м. (XIV).

Відповідно до відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 145164, інформація про зареєстрованих у осіб у даній квартирі відсутня.

23.08.2023 комісією у складі заступника директора ЛКП «Старий Львів» та майстрів дільниць складено акт про те, що мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 самовільно займає дану квартиру

АДРЕСА_4 було скеровано рекомендованою кореспонденцією попередження від 23.08.2023 № 689, у якому зобов`язано ОСОБА_1 у десятиденний термін звільнити самовільно зайняте житлове приміщення.

03.09.2023 комісією у складі заступника директора ЛКП «Старий Львів» та майстрів дільниць складено акт про те, що мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 самовільно займає дану квартиру АДРЕСА_4 , що знаходиться за тією ж адресою.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до п.4.1.45. Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №914 від 08.10.2021 року, до повноважень районної адміністрації у галузі житлово-комунального господарства віднесено зміна, укладення договору найму житлових приміщень, приєднання звільнених житлових приміщень у порядку, встановленому виконавчим комітетом.

Згідно п.4.1.51. Положення до повноважень районної адміністрації також належить звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони не законно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень, забезпечення здійснення працівниками юридичного відділу у судових справах самопредставництва від районної адміністрації.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За статтею 58 Житлового кодексу, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до статті 61 Житлового кодексу, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/454/17 сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах з приводу користування житловими приміщеннями. Зокрема, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно з частиною 1 статті 109 Житлового кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до статті 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення).

Виселення такої особи пов`язане з відсутністю у неї будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02 грудня 2010 року.

Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про те, що відповідач самовільно, без жодних правових підстав, зайняв спірне приміщення, а передбачених законом підстав у відповідача для проживання у ньому немає.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 404/5255/16-ц (провадження № 61-23022св18) вказано, що самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу не є самоправним вселенням.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В ході розгляду справи суду не надано жодного доказу, який засвідчує законність права відповідача на користування наведеним вище об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну квартиру, користується нею без будь яких правових підстав та з порушенням встановленого порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не має права на користування спірним житлом, то, відповідно до ст.116 ЖК України, він підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору в повному розмірі, що становить 2684 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із самовільно зайнятого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради

(79005, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1; e-mail: gal.adm@lvivcity.gov.ua)

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору -

Львівське комунальне підприємство «Старий Львів»

(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15; ЄДРПОУ: 20782401; e-mail: staruj_lviv@ukr.net)

Львівська міська рада

(79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896; e-mail: agu@lvivcity.gov.ua)

Повний текст рішення складено 30 січня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький