Вирок № 116663184, 31.01.2024, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1946/22 Номер провадження №1-кп/351/35/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снятина кримінальне провадження № 12022091230000153 від 06.12.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Русів Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є інвалідом, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, дію якого продовжено 14.03.2022 Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 30 діб, 18.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 30 діб, 17.05.2022 Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, 12.08.2022 Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб та 07.11.2022 Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб з 21.11.2022.

В той же день, 24 лютого 2022 року, Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, відповідно до ч. 2 ст. 102, п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, в Україні оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб, строк дії якої продовжено 17.05.2022 Указом Президента України № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» з 25 травня 2022 року на 90 діб, 12.08.2022 Указом Президента України № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» з 23 серпня 2022 року на 90 діб та 07.11.2022 Указом Президента України № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» з 21 листопада 2022 року на 90 діб.

Вимогами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Дотримання такого обов`язку закріплене й у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, всупереч наведеним правовим нормам, військовозобов`язаний ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при наступних обставинах.

Так, 21.11.2022 ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У період часу з 21.11.2022 по 23.11.2022 ОСОБА_5 прибував до вищевказаної установи, де проходив військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої, відповідно до довідки № 166/1/878 від 23.11.2022, визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби.

Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , було вручено бойову повістку ОСОБА_5 та роз`яснено її зміст, зокрема: необхідність прибуття 25 листопада 2022 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 .

Отримавши бойову повістку, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», розуміючи, що захист незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України, людей, їх життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканості і безпеки є необхідним в демократичному суспільстві, а триваюча збройна агресія Російської Федерації проти України, яка супроводжується вчиненням воєнних злочинів і злочинів проти людяності становить суспільну небезпеку, яка загрожує життю нації, не прибув для відправлення до військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 годині 00 хвилин 25 листопада 2022 року, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав, суду пояснив, що 23.11.2022 дійсно відмовився отримувати повістку, про що юристом було складено акт про відмову в присутності ОСОБА_7 та інших працівників. Проходив лікарську комісію, зауважень щодо здоров`я не було. Акт щодо проходження військово-лікарської комісії підписав. Повістку вручала ОСОБА_7 вголос йому було зачитано повідомлення, що необхідно прибути 25.11.2022 о 14:00 год. і попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову. Проте наміру прибувати у нього не було. Він вважав, що обов`язок мобілізації на нього не розповсюджується, оскільки він самостійно виховує неповнолітнього сина, якого немає з ким залишити у разі його призову. Працівниками ТЦК роз`яснено підстави та умови звільнення від мобілізації або відстрочки. Його поінформовано, що наявність малолітньої дитини не є підставою для звільнення від мобілізації. Коли йому вручали повістку, дружина перебувала за кордоном. З дружиною разом вони не проживають більше двох років, спільне господарство не ведуть, дружина працює за кордоном, а він проживає з дитиною. Він подав позов до суду про розірвання шлюбу з дружиною. Родичів, з якими можна залишити сина, у нього немає, з батьками дружини він не спілкується. Коли дружина приїжджає з-за кордону, то проживає окремо від них по АДРЕСА_3 , а він проживає по АДРЕСА_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює у відділенні рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 . У її обов`язки входить формування списків на мобілізацію та вручення повісток мобілізованим особам. У своїй роботі вона керується Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 23.11.2022 ОСОБА_5 відмовився від отримання повістки на мобілізацію, мотивуючи це тим, що він доглядає за дитиною, а його дружина перебуває за кордоном. На підтвердження даного факту ОСОБА_5 приніс акт обстеження матеріально-побутових умов. Однак це не є підставою для відстрочки, так як його дружина може повернутися додому і сама доглядати за дитиною. При наявності документального підтвердження, вирішується питання про відстрочку у той самий день або протягом трьох днів. Згідно із Законом особа повинна бути розлучена, дитина проживати з батьком, а мати - позбавлена батьківських прав. Згідно з висновком лікарської комісії ОСОБА_5 придатний до військової служби. У останнього немає документального підтвердження про відстрочку від мобілізації. Також пояснила, що перед врученням повістки людина проходить медкомісію і вона пам`ятає, що згідно з висновком медкомісії ОСОБА_5 був придатним до військової служби. Вказала, що вручала ОСОБА_5 повістку, однак останній відмовився її отримувати, так як виховує сам сина, а дружина перебуває за кордоном. Факт відмови від отримання повістки зафіксовано документально актом та на відео.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює у відділенні рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи. Йому відомо, що ОСОБА_5 є солдатом запасу і 23.11.2022 відмовився отримувати повістку, про що було складено акт. Крім нього в акті засвідчили відмову підписом: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_5 свою відмову мотивував тим, що він один доглядає за дитиною, дружина знаходиться за кордоном. Підстав для відстрочки та звільнення від мобілізації у ОСОБА_5 не було. Останній не звертався за відстрочкою та звільненням від мобілізації. Відповідно до Закону особа з`являється особисто та звертається до ТЦК, пред`являє документи для відстрочки. Перед врученням повістки особа проходить медичну комісію. Йому відомо, що ОСОБА_5 пройшов медичну комісію і підстав для відстрочки у нього не було. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що мама перебуває за кордоном, а дитина проживає з батьком, не є підставою для відстрочки від мобілізації. Однак ОСОБА_5 відмовився від отримання бойової повістки. Факт відмови задокументовано у вигляді акту та засвідчено підписами присутніх осіб, а також зафіксовано на відео. Зачитано вголос і особа вважається повідомленою про день і час прибуття та попередженою про кримінальну відповідальність.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює діловодом у відділенні рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 , в її обов`язки входить формування документів на відправку мобілізованих осіб, внесення даних осіб у соціальну базу. В дану базу вона вносить: прізвище, ім`я, по батькові, відомості про сімейний стан особи. 23.11.2022 вона була запрошена в якості свідка, коли ОСОБА_5 відмовився отримувати повістку. Факт відмови фіксувався актом та на відео.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона працює лікарем терапевтом і є головою медичної комісії. Зазначила, що особа, яка підлягає мобілізації, приходить вранці, перевіряється по базі даних чи вона перебувала десь на лікуванні. Особа повинна пройти медкомісію, яка складається з 10-ти лікарів, здати необхідні аналізи, пройти флюорографію та зробити кардіограму. Після цього вона, як голова комісії, засвідчує придатність до військової служби. Коли є зауваження хоч одного з лікарів комісії, особа відправляється на додаткове обстеження. З карти обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 вбачається, що хірург встановив утруднене кровопостачання у венах кінцівки, але це не є перешкодою у військовий час. Після проходження комісії особа підписує, що вона не приховує інформації щодо стану свого здоров`я. Вона не пригадує як ОСОБА_5 отримував повістку. Є випадки, коли особа відмовляється від повістки. Як оформляється відмова їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює медичним реєстратором і є секретарем військово-лікарської комісії, проводить реєстрацію направлень на військово-лікарську комісію. При документальному оформленні заносить людину у протокол і заповнює форму № 4. Все інше в довідці пише голова комісії. Їй відомо, що ОСОБА_5 придатний до військової служби. Повістку йому повинна була вручити ОСОБА_7 , проте від отримання повістки ОСОБА_5 відмовився, бо він один виховує дитину. Відмову документально оформив юрист. В акті відмови є її підпис.

Крім визнання своєї вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення доказами по справі, а саме:

- рапортом офіцера відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_13 , поданим на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з яким 25.11.2022 з 14.00 до 14.45 год. вона виконувала доручення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо контролю за прибуттям військовозобов`язаних, призначених в команду у військову частину згідно з поіменним списком. За результатами контролю військовозобов`язаний солдат запасу ОСОБА_5 у визначений час (14:00 год. 25.11.2022) для відправки у військову частину не прибув.

Під час телефонної розмови ОСОБА_5 повідомив, що на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_5 у визначений час не прибув через те, що має на утриманні дитину до 18 років, яку виховує з дружиною, однак дружина виїхала за кордон.

Солдат запасу ОСОБА_5 при проходженні військо-лікарської медичної комісії представив довідку про склад сім`ї та акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, однак комісією було відхилено його право на відстрочку від призову, так як згідно з даними документами його дружина бере участь у вихованні дитини, перебуваючи за кордоном.

В подальшому солдат запасу ОСОБА_5 на телефонні дзвінки не відповідав.

Поважних причин неявки на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_5 для призову на військову службу під час мобілізації, в період дії воєнного стану та відправки до військової частини у складі команди у солдата запасу ОСОБА_5 не було.

А.с. 71

- довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 № 166/1/878 від 23.11.2022, згідно з якою 23.11.2022 проведено медичний огляд ВЛК солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) - здоровий. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ «Б гр. 7» Придатний до військової служби.

А.с. 76, 93

- карткою обстеження та медичного огляду солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз та постанова лікарської комісії - здоровий. Придатний до військової служби.

А.с. 77, 92

- актом відмови від отримання повістки від 23.11.2022, складеним офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 та головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 в присутності свідків: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про те, що 23.11.2022 о 12:30 год. військовозобов`язаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , відмовився отримати повістку про необхідність прибуття його на відправку в команду НОМЕР_1 25.11.2022 о 14:00 год. та поставити підпис у розписці про отримання даної повістки.

А.с. 80, 95

- розпискою та повісткою, виданою на ім`я ОСОБА_5 , згідно з якою останньому 25.11.2022 о 14:00 год. необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

А.с. 81, 94

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1710 від 22.12.2022, згідно з яким на час проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та на момент вручення повістки та відправки на військову службу під час мобілізації обставин, які б надавали право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не було.

А.с. 83

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1709 від 22.12.2022, згідно з яким військовозобов`язаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , був призначений в команду НОМЕР_1, відправка якої була здійснена 25.11.2022 і на яку останній не з`явився. Також відправка в команду НОМЕР_1 відбувалася 13.12.2022, однак ОСОБА_5 не відбув вказаного числа разом із командою, та як не прибув на збірний пункт.

А.с. 84

- листом директора Комунального некомерційного підприємства «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради № 740/01-26 від 12.11.2022, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , в період з 01.12.2022 по 06.12.2022 в КНП «Снятинська БЛ» СМР не звертався.

А.с. 96

- листом в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Заболотівської селищної ради «Заболотівська багатопрофільна лікарня» № 498 від 12.12.2022, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Русів Коломийського району на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні в КНП «Заболотівська БЛ» в період з 01.11.2022 по 06.12.2022 не перебував.

А.с. 97

- листом генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради № 1490/01-05/07 від 13.12.2022, згідно з яким ОСОБА_5 , 1978 р.н., не вертався за медичною допомогою до СП «Стаціонар» КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР з 01.11.2022 по 06.12.2022.

А.с. 98

- інформацією наданою старшим інспектором СІП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_14 № 8442/108/55-2022 від 22.12.2022, згідно з якою за період з 01.01.2022 по 20.12.2022 дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виїжджала з України 12.01.2022, повернулась в Україну 25.03.2022, виїжджала з України 26.04.2022, повернулась в Україну 22.07.2022, виїжджала з України 07.10.2022.

А.с. 105, 106

Стороною захисту суду також були надані письмові докази, які досліджені в судовому засіданні, а саме:

- акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_5 , 1978 р.н., № 397 від 23.12.2022, виданий виконавчим комітетом Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, згідно з яким при обстеженні матеріально-побутових умов у господарстві, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_5 , встановлено, що останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але проживає за адресою: АДРЕСА_3 , спільно із сім`єю. На даний час не працює, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: дочку дружини ОСОБА_16 , 2005 р.н., дитину інваліда до 18-ти років та сина ОСОБА_17 , 2012 р.н. та виховує їх у зв`язку із тим, що дружина ОСОБА_18 , 1983 р.н., на даний час перебуває за кордоном. Умови проживання задовільні.

А.с.14

Зазначений доказ дублюється за змістом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_5 , 1978 р.н., № 352 від 23.11.2022, наданим стороною обвинувачення.

А.с. 79

- довідка № 380 від 15.12.2022, видана старостою Старостинського округу № 8 виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, згідно з якою ОСОБА_5 , 1978 р.н., дійсно має на утриманні сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого на даний час самостійно виховує і здійснює за ним догляд, у зв`язку із тим, що дружина ОСОБА_15 перебуває за кордоном.

А.с. 15

Зазначений доказ дублюється за змістом з довідкою № 324 від 08.11.2022, виданою старостою Старостинського округу № 9 виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, наданою стороною обвинувачення.

А.с. 78

- характеристика № 395 від 23.12.2022, видана старостою Старостинського округу № 8 виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , за період проживання на території Снятинської міської ради до адміністративної відповідальності не притягувався. Скарги та нарікання з боку сусідів за місцем проживання на гр. ОСОБА_5 до виконкому не надходили. ОСОБА_5 не є депутатом будь-якого рівня.

А.с. 16, 111

Усі досліджені в судовому засіданні та наведені вище докази суд вважає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, та достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України.

Версія обвинуваченого ОСОБА_5 , викладена у судовому засіданні, за якою він вважав, що обов`язок мобілізації на нього не розповсюджується, оскільки він самостійно виховує неповнолітнього сина, якого немає з ким залишити у разі його призову, на думку суду, не знайшла свого підтвердження, а його винуватість суд вважає повністю доведеною, як показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні, так і показаннями самого обвинуваченого, який пояснив, що повістку йому вручала ОСОБА_7 , вголос йому було зачитано повідомлення, що необхідно прибути 25.11.2022 о 14:00 год. і попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову, проте отримувати повістку під розписку він не бажав і наміру прибувати у нього не було.

В об`єктивності показань свідків, допитаних у судовому засіданні, у суду немає підстав сумніватися, оскільки вони чіткі, послідовні та повністю узгоджуються між собою, а також підтверджуються зібраними по справі переліченими вище письмовими доказами.

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_5 помилково вважає, що його дії цілком правомірні, адже він самостійно виховує неповнолітнього сина, а тому має право не ставати на захист Батьківщини з огляду на таке.

Як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не звертався особисто до ТЦК та СП за відстрочкою або звільненням від мобілізації з наданням відповідних документів, які підтверджують цю підставу.

Як вбачається з повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1710 від 22.12.2022, на час проходження військово-лікарської комісії, уточнення військово-облікових даних та на момент вручення повістки та відправки на військову службу під час мобілізації обставин, які б надавали право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язаному ОСОБА_5 не було.

Отже, суд зазначає, що у разі коли ТЦК та СП, на думку військовозобов`язаного, протиправно відмовляє йому у праві на відстрочку та видає мобілізаційне розпорядження, за яким відбувається призов на військову службу, він має право оскаржити такі дії на етапі вручення мобілізаційного розпорядження або безпосереднього перебування на військовій службі. У випадку, якщо особі відмовили у наданні відстрочки та призвали на військову службу, такі дії також можливо оскаржити.

Проте, ОСОБА_5 , вважаючи, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або звільнення від мобілізації, умисно не виконав вимог закону, а саме відмовився отримувати бойову повістку та прибути для відправлення до військової частини замість того, щоб виконати вимоги ТЦК та СП, після чого, у разі незгоди, оскаржити його дії в установлений законом спосіб, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що дії ОСОБА_5 містять усі необхідні ознаки складу кримінального правопорушення, зокрема як об`єктивну сторону, оскільки він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так і суб`єктивну сторону, яка характеризується прямим умислом.

Встановлюючи наявність складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_5 , суд перевіряє наявність усіх його ознак, проте не має права під час розгляду кримінального провадження перевіряти наявність або відсутність у обвинуваченого підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або звільнення від мобілізації, оскільки вказані обставини можуть бути встановлені адміністративним судом у разі оскарження обвинуваченим правомірності дій ТЦК та СП щодо його призову.

У зв`язку з викладеним вище версію обвинуваченого ОСОБА_5 , за якою він мав право на відстрочку або звільнення від мобілізації, оскільки самостійно виховує неповнолітнього сина, суд вважає безпідставною та такою, що не відповідає дійсності, а позиція, зайнята обвинуваченим, на думку суду, пов`язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути кримінальної відповідальності та заслуженого покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, постійного місця роботи не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Згідно з досудовою доповіддю органу з питань пробації про обвинуваченого ОСОБА_5 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.

Так, відповідно до обвинувального акту обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначено щире каяття.

Однак, суд не визнає вказану обставину такою, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого, оскільки під час розгляду справи обвинувачений свою вину не визнавав, а лише в судових дебатах змінив свою позицію і визнав свою провину у вчиненому злочині, проте судом не встановлено, що обвинувачений висловив щирий жаль з приводу цього та засудив свою поведінку.

Суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.

Ураховуючи викладені вище обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який злочин вчинив вперше, свою провину визнав, але не розкаявся у вчиненому злочині, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, з урахуванням загальних засад призначення покарання, зокрема законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також тієї обставини, що обвинувачений, не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Як зазначила колегія суддів Верховного Суду у своїй постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23, з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений засудженим умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме меті його призначення, буде достатньою мірою відповідальності з метою його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 було заявлено клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Розглянувши клопотання прокурора, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Таке рішення, на думку суду, відповідатиме пункту «а» параграфу 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом, адже тримання особи під цілодобовим домашнім арештом фактично здійснюється для забезпечення виконання вироку суду, яким обвинувачений засуджений до реального позбавлення волі, а тому немає потреби аналізувати питання, необхідні для обрання запобіжного заходу до ухвалення вироку.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати у цій справі відсутні.

Керуючись ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту виконання вироку.

Обрати засудженому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Заборонити засудженому ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- не відлучатися за межі с. Русів Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу суду.

Електронний засіб контролю до засудженого ОСОБА_5 не застосовувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1