Ухвала суду № 116662190, 31.01.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7064/23

(2-др/199/8/24)

УХВАЛА

31.01.2024

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи №199/7064/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку, достатнього для поданнязаявипроприйняттяспадщини, які понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. До заяви відповідач надав договір про надання правових послуг адвоката від 26.09.2023 р. та акт № 1 наданих послуг до договору від 26.09.2023 р. про надання правничої допомоги від 16.01.2024 р.

Відповідно до договору від 26.09.2023 р., даний договір укладений між адвокатом Мисечко К.О. та Середенком Є.О., його предмет договору становить наступне: виконавець зобов`язується надати клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в державних органах і в суді з питання Амур-Нижньо-ніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у витребувані інформації стосовно його, а також у адміністративних, цивільних провадженнях з усіма правами особи, у тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, скарг в порядку повторної касації, представництво інтересів клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський Суд з прав людини, зміну предмета та підстави позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішень судові всіх інстанцій за справами, які розглядаються за участю клієнта в судах. Підготовка заяв та позовних заяв в суди та підтримання в судах в якості представника.

Відповідно до договору (п. 4.1), оплата за надані послуги проводиться відповідно до додатка №1, який є частиною даного договору.

Згідно з актом №1 наданих послуг від 16.01.2024 р., виконавцем були надані, а замовником були прийняті повному обсязі наступні послуги: юридична консультація, підготовка документів, складання та подання до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 , участь у судових засіданнях; кількість годин 6, сума 15000,00 грн.

Представник ОСОБА_2 адвокат КапранІ.В.надала відзивна заявупро стягненнявитрат напрофесійну правничудопомогу,та,заперечуючи,просила судврахувати,що відповіднодо ч.5ст.142ЦПК України,у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку а його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи,лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити пре необґрунтовані дії позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежне від обґрунтованості позову.

Таким чином, на переконання представника позивача, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

На переконання представника позивача адвоката Капран І.В., заява відповідача ОСОБА_1 від 18.01.2024 р. не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, а, само по собі, подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відтак, лише необґрунтовані дії позивача можуть бути єдиною підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується ( аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №521/3011/18).

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Як встановлено судом, уУхвалою Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2024 р. позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку, достатнього для поданнязаявипроприйняття спадщини, залишено без розгляду з передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підстави.

Частиною 1 та 2 ст. 15 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зіст. 133 цього Кодексусудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 5 ч. 1. ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть вирішені питання про розподіл судових витрат, про поверненнясудового зборуз державногобюджету (ч. 3 ст. 257 ЦПК України).

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження або залишення позову без розгляду передбачено ч. 5ст.142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, зі змісту ч. 5ст. 142 ЦПК України, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не у всіх випадках залишення позову без розгляду, а лише якщо воно відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9ст. 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, відповідачем в клопотанні про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Із системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст.141 ЦПК Українислідує, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першоюстатті 4 ЦПК України, частиною першоюстатті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1ст.257 ЦПК України- це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Враховуючи наведене, клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ::

Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 31.01.2024 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Спаї