Рішення № 116658813, 31.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5143/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 04 лютого 2014 року відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву, відповідно до якої відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, як містяться в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04 лютого 2014 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 20 березня 2023 року становить 63 008,92 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51 274,56 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 11 734,36 грн. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

04 лютого 2014 року відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву, відповідно до якої відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, як містяться в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 17, 18-21, 22-48, 49, 50-51).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04 лютого 2014 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 20 березня 2023 року становить 63 008,92 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51 274,56 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 11 734,36 грн (а.с. 10-14).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 51 274,56 грн.

В обґрунтування представник посилається на Умови та Правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів позовної заяви, щодо використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам`ятку клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач скористався процесуальним правом подачі у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Позивач не здійснював заходи досудового врегулювання спору, задля зниження навантаження з судової системи. У кредитному договорі сторонами погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання умов договору, якщо це стало наслідком обставин непереборної сили. Форс-мажорною обставиною в цьому випадку виступає повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України. Дохід відповідача є меншим ніж прожитковий мінімум, відтак, особа, що має скрутне становище може бути звільнена судом від сплати судового збору (а.с. 86-88).

Позивач скористався процесуальним правом подачі у встановлений судом строк відповіді на відзив, в якій зазначив, що обставини, на які посилається позивач не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідач мав всі можливості обміну листами з позивачем для повідомлення про форс-мажорні обставини. Заходи досудового врегулювання позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин (а.с. 121-122).

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Як вбачається з досліджених доказів умови договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.

Будь-яких доказів на спростування наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

Із наявної в матеріалах справи виписки по рахунку відповідач за період 04.02.2014-23.03.2023, крім іншого, вбачається порядок нарахування заборгованості дати та суми погашення відсотків, тіла кредиту, тобто міститься повна інформація про рух коштів на рахунку відповідача, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що останній не оспорює обставини оформлення ним кредиту, користування кредитними коштами та наявності заборгованості, проте окрім іншого, просив врахувати його матеріальний стан, через який він побавлений можливості сплачувати кредитну заборгованість, та те, що невиконання умов кредитного договору обумовлено обставинами непереборної сили, а саме через збройну агресію РФ проти України, що відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідач в ході розгляду справи жодних заперечень з приводу наданого позивачем розрахунку заборгованості не надав, контррозрахунку розрахунку заборгованості за кредитним договором також не надав, не скористався своїм процесуальним правом щодо надання доказів на підтвердження неправильності наданого позивачем розрахунку, в разі незгоди з ним.

Суд враховує той факт, що відповідач користувався кредитною карткою протягом тривалого часу, а тому мав достатньо часу для висловлення в будь-якій формі своєї незгоди з умовами кредитного договору та наявною заборгованістю.

Тому підлягає стягненню з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 51 274,56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 11 734,36 грн.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Разом з тим в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 18-21).

Судом перевірено розрахунок відсотків та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору та відповідає умовам паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем: загальна заборгованість за простроченими відсотками становить у розмірі 11 734,36 грн.

Щодо доводів відповідача про неможливість виконання умов кредитного договору у зв`язку з форс мажорними обставинами, а саме військовою агресією країни-агресора проти України, то суд виходить з такого.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22.

Також, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21 викладено висновок, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору».

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили. Сам по собі факт збройної агресії проти України не є підставою для звільнення від обов`язків зі сплати кредитних коштів.

Інші доводи відповідача, викладені в його письмових поясненнях є безпідставними та не можуть бути підставами для звільнення відповідача від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Банком пред`явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором.

З урахуванням викладеного позовні вимоги по цій справі підлягають задоволенню.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору, відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 526, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054-1056-1 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2014 станом на 20 березня 2023 року, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51 274,56 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11 734,36 грн та разом становить 63 008 (шістдесят три тисячі вісім) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна