Рішення № 116656620, 31.01.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/952/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року Овідіопольський райсуд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі відділення «Промінвестбанк» в місті Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним,

учасники цивільного провадження по справі:

позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Манушин В.О., адвокат Гусельщикова М.А.

відповідач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі відділення «Промінвестбанк» в місті Одесі представник в особі ліквідатора Караченцова А.Ю. (далі по тексту банк)

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі по тексту товариство) та його представник адвокат Борщенко К.Ю., адвоката Полетаєва Т.Ю.

відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Гайдай Я.Ф.

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитного договору від 31.05.2007 року та договору від 17.12.2012 року про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі відділення «Промінвестбанку» в м. Одесі та ТОВ «Кредитні ініціативи» на об`єкт нерухомого майна, у вигляді садового будинку та земельної ділянки, які в подальшому в порядку ст. 43, 49 збільшив, в обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив що, 31 травня 2007 року між банком та позивачем був укладений кредитний договір № 05-03-16/225, того ж дня на забезпечення зобов`язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом договору були об`єкти нерухомого майна садовий будинок та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому між банком та товариством безпідставно був укладений договір відступлення права вимоги вищевказаного кредитного договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що умовами вищезазначених договорів порушуються його права, як споживача.

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» до судового засідання не з`явився надав суду письмові пояснення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся, просив в задоволенні позову відмовити з підстав безпідставності.

Представник банку до суду не з`явився, відзив порядку ст. 178 ЦПК України не направив.

Рух справи.

26 лютого 2021 року судом першої інстанції було відкрито цивільне провадження.

03листопада 2022 року на підставі ухвали суду був залучений в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обставини, які встановлені судом.

31 травня2007 року між позивачемта відповідачембув укладенийДоговір №05-03-16/225, згідно з яким, Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 332200,00 ЄВРО,повернення якого забезпечено іпотекою садового будинку та порукою фірми «Екотехніка» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю).За умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі 12 % за користування, у строки та на умовах передбачених Кредитним договором.

31 травня 2007 року на забезпечення зобов`язань позивача між його дружиною ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «Промінвестбанк» був укладений Іпотечний договір №05-03-16/226, посвідчений нотаріусом, за реєстром №972.

10 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та Відповідачем ПАТ «Промінвестбанк» був укладений Договір № 05-03-16/119 про внесення змін до Іпотечного Договору №05-03-16/226, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстром №525.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені Договір відступлення прав вимоги та Договір про передачу прав за договорами забезпечення, посвідчений - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1423 від 17.12.2012 року, згідно з якими ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало статус нового кредитора у тому числі і за кредитним договором укладеним між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_3 .

Посилаючись, на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» незаконно, набуло статус Іпотекодержателя за вказаним договором, позивач просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладеного 17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк «Промінвестбанк», в частині передачі зобов`язань за Кредитним договором №05-03- 16/225 від 31.05.2007 року укладеним між позивачем та ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Разом з тим, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином позивач не навів доводів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача, охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачами щодо визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Крім того, іпотечний договір від 31 травня 2007 року був укладений між банком та ОСОБА_3 , позивач з позовними вимогами до сторони по договору (іпотекодавця) не звертається тобто позивач звернувся до суду з позовними вимогами права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Представник товариства просить застосувати наслідки позовної давності, під час судового розгляду суд прийшов до висновку, що позивач не довів про порушення його прав та інтересів, та позов є не обґрунтований, а тому судом не застосовувались вимоги ст. 267 ЦК України.

Судові витрати.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, щодо захист прав споживачів, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтований, а тому відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Забезпечення цивільного провадження.

03листопада 2022 року судом першої інстанції в рамках розгляду цивільної справи з метою забезпечення позову був накладений арешт на земельну ділянку, площею 0.0495 га. цільове призначення для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 5110136900:50:003:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2022 р. та садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 302,1 кв.м., який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2022 року. Суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтований, а тому підстав для подальшого забезпечення позову відпали, у зв`язку з цим арешт нерухомого майна підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.2-13,77-80,141,258,259,263-265,266 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» в особі відділення «Промінвестбанк» в місті Одеса, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , про визнання договору відступлення права вимоги недійсним відмовити.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладений ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 листопада 2022 року на земельну ділянку, площею 0.0495 га., цільове призначення для індивідуального садівництва, кадастровий номер №5110136900:50:003:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2022 р. та садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 302,1 кв.м., який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2022 року скасувати.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до цивільної палати Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Кириченко П.Л.