Рішення № 116651863, 09.01.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5273/23

Провадження № 2/201/280/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023р.ТОВ «Фінансовакомпанія Європейськаагенція зповернення боргів»звернулося доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська зпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2 - 4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.07.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі первісний кредитор, ТОВ «ФК «Інвеструм») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01221-07/2021.

18.01.2022р. між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №18012022 (далі договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, що підтверджується копією витягу з договору факторингу.

Згідно з п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осiб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та iншi платежi, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №18012022 від 18.01.2022р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 600,00 грн., з яких:

- 12 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 21 600,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 0,00 грн. сума заборгованості за пенею.

18.01.2022р. позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відступлення прав вимог за договором про надання споживчого кредиту та/або фінансового кредиту вих. №01221-07/2021-001 із зазначенням нових реквізитів для погашення наявної заборгованості. Зазначене повідомлення було проігнороване відповідачем.

Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати, які складається зі сплаченого судового збору 2 684 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 21.08.2023р. від відповідача ОСОБА_1 до суду надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивач не може вимагати стягнення заборгованості, оскільки в матеріалах справи немає доказів переходу права вимоги від ТОВ «Інвеструм» до фактора.

Відповідач послався на ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за якою за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі відступлення права вимоги позивач повинен надати належні та допустимі докази факту наявності в нього права вимоги до відповідача, крім того фактом переходу права вимоги до фактору за договором факторингу є здійснення повної оплати фактором клієнту права вимоги, що переходить. Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.

Навів аналогічну позицію у постанові Верховного Суду від 17.01.2020р. № 916/2286/16.

Однак, відповідно до п. 3.4 наданого позивачем договору факторингу № 18012022 від 18.01.2022р. протягом трьох робочих днів з моменту передачі за Актом прийому-передачі Реєстру боржників, фактор повинен шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, сплатити 100 відсотків ціни продажу. При цьому, сума грошових коштів, які фактор має передати в розпорядження клієнта, не вказана, а сама частина речення містить технічне видалення. Жодних докази на підтвердження сплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» коштів ТОВ «ФК «Інвеструм» за передачу права вимоги згідно договору факторингу від 18.01.2022р. № 18012022 позивач не надав.

Пунктом 3.2 договору факторингу не містить суми, на яку надається право вимоги. Пункт 3.3 договору не містить ціну, за якою відступається право вимоги, наявні механічні видалення суми продажу.

Отже, відсутні докази переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Також позивачем в якості підтвердження наявності заборгованості надано копію кредитного договору та розрахунок заборгованості, зроблений власноруч. Будь-якого первинного документу, який би підтверджував факт видачі або факт отримання кредитних коштів, позивачем не надано (а.с. 51 - 52).

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.09.2023р. від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Оксанич А.В. (діє на підставі довіреності від 01.11.2022р. а.с. 64) до судунадійшла відповідьна відзив відповідача, в якому представник позивача заперечувала проти доводів відповідача, зазначивши, що надання повного реєстру боржників до договору факторингу №18012022 від 18.01.2022р. носить в собі зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, в зв`язку з чим, весь реєстр надати позивач не може, тому надав витяг з реєстру боржників. До відповіді на відзив просив долучити платіжне доручення №17966 від 20.01.2022р., яке підтверджує оплату за відступлення прав вимоги.

Також, представник позивача навів постанови Верховного Суду від 10.01.2019р. у справі № 526/405/13, Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010.

Щодо підтвердження перерахування коштів відповідачу та первинних документів бухгалтерського обліку, зазначив, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє і не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з ТОВ «ФК «Інвеструм» кредитним договором, оскільки не є первісним кредитором, а ці документи відповідно до п. 35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит.

Ідентифікація позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку та доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач ОСОБА_1 . Ні первісні кредитори, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не мало та не має доступу до даної інформації, оскільки така інформація є банківською таємницею.

З метою надання вичерпної інформації по справі, позивач звернувся до ТОВ «ФК «Інвеструм» з відповідним електронним запитом для отримання детального розрахунку заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів. Однак відповідь не отримав (а.с. 57 60).

Наполягав на задоволенні позову.

06.10.2023р. від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що у п. 1.2 договору факторингу вказано, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами і скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору. В Акті прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №18012022 від 18.01.2022р. не міститься жодної інформації про відповідача.

Крім цього, пункт 3 зазначеного документу має механічні видалення. Вказаний акт не дає можливості встановити, що він є невід`ємною частиною договору факторингу. Наданий позивачем Витяг з реєстру боржників не є належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки у цьому витягу зазначені лише номер кредитного договору, ПІБ та ІН позичальника, у ньому не вказано - станом на яку дату нараховано заборгованість, її залишок на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інш.) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України. До того ж, вказаний витяг не завірений належним чином, не містить підписів уповноважених осіб та печаток покупця та продавця (клієнта і фактора), його відповідність оригіналу договору не посвідчена в установленому законом порядку, а сформований і підписаний лише працівником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та містить відтиск печатки лише однієї сторони договору від 25.04.2023р. - позивача. З витягу неможливо встановити, що він є невід`ємною частиною договору факторингу. З копії договору факторингу неможливо встановити передачу на користь ТОВ «САПБ» саме кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.07.2021р. №01221-07/2021 на суму 33600,00 грн. та не можливо встановити - у якому саме обсязі передано право вимоги. У тексті договору не міститься жодної інформації про відповідача. Крім того, у договорі факторингу №180/2022 від 18.01.2022р. немає третього аркушу (відсутні пункти договору 1.7-2.2), відсутні сторінки 4-8. Також відсутні додатки №№1, 2, 3, 4, 5 до договору, на які є посилання в договорі та які мають бути невід`ємними частинами цього договору (а.с. 72 - 75).

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Судом також було відзначено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З метою належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи №201/5273/23 в умовах воєнного стану, а також, надання можливості сторонам скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 43 та 49 Цивільного процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів цивільного судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 12.05.2023р. відкрито провадження у справі №201/5273/23, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі було призначено до розгляду в межах розумного строку на 12.06.2023 р. о 14 год. 10 хв. (а.с. 31).

26.06.2023р. через систему «Електронний суд» від представника позивача Самойленко А.С. (діє на підставі довіреності у порядку передоручення 26.06.2023р. а.с. 44) до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 43 - 44). Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

09.01.2024р. відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, без фіксації технічними засобами, підтримав викладене у своєму відзиві та запереченнях на позовну заяву та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 80).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.07.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01221-07/2021 (а.с. 5 - 6).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору первісний кредитор надає ОСОБА_1 (далі - клієнт) фінансовий кредит в розмірі 12 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та оплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02.08.2021р., строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (п. 1.2 кредитного договору).

За користування кредитом клієнт сплачує первісному кредитору 547,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,50 % (процентів) за добу (п. 1.3 кредитного договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.п. 1.6 кредитного договору).

Згідно з п.п. 1.7 кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах первісного кредитора - https://www.zecredit.com.ua.

Відповідно до п.п. 2.5 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Первісний кредитор має право вимагати від клієнта повернення кредиту та оплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим договором і додатками до нього (п.п. 3.1 кредитного договору).

Згідно з п.п. 3.4 кредитного договору первісний кредитор має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором. Залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання клієнтом зобов`язань за договором (п.п. 3.5 кредитного договору).

Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленим договором (п.п. 3.4.2 кредитного договору).

Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.п. 6.1 кредитного договору).

Всі додатки та додаткові умови, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору (п.п. 6.3 кредитного договору).

Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. (п.п. 6.8 кредитного договору).

Вказаний кредитний договір підписано сторонами: директором первісного кредитора ОСОБА_2 , електронний підпис: ZEC789 та клієнтом, електронний підпис: W56532 (п. 7 кредитного договору).

Згідно з додатком до кредитного договору «види платежів за кредитом платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця», завіреного представником за довіреністю ТОВ «ФК ЄАПБ» Стадник Н.С. (а.с. 6), сума кредиту за кредитним договором на дату видачі кредиту 04.07.2021р. складає 12 000,00 грн.

Чиста сума кредиту за розрахунковий період 30 днів - 02.08.2021р., з урахуванням процентів за користування кредитом 5 400,00 грн., становить 17 400,00 грн.

Вказаний додаток до кредитного договору підписано клієнтом, електронний підпис: W56532, при цьому суд звертає увагу, що у розділі «реквізити та підписи сторін» відсутній електронний підпис директора первісного кредитора.

Також суд звертає увагу, що у п. 7 додатку до кредитного договору (а.с. 8) відсутні відомості про електронний підпис директора первісного кредитора, при цьому наявний електронний підпис клієнта W56532.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 12.01.2010р., ТОВ «ФК «ЄАПБ», ідентифікаційний код юридичної особи 35625014, внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію: 10741070008028018 (а.с. 14).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» зареєстроване як фінансова установа, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи № 183 серія ФК, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на підставі Розпорядження Комісії від 27.12.2007р. № 8462, реєстраційний номер: 13102129 (а.с. 15), види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: факторинг, згідно додатка до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 183 серія ФК.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТОВ «ФК «ЄАПБ» видане свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, реєстраційних номер: 13103823, серія та номер свідоцтва: НОМЕР_1 від 03.10.2018р. (а.с. 18).

Опис документів, що надані юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 03.05.2019р. (а.с. 17).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23.03.2017р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності. На ринку цінних паперів) (а.с. 16).

Наказом ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 02.07.2014р. № ФК125-к призначено генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ревунова Р.О. (а.с. 26).

Рішенням учасників №15/158 від 03.05.2019р. затверджено статут ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 20 - 24).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ФК «ЄАПБ», ідентифікаційний код юридичної особи: 42201361, зареєстровано 07.06.2018р. (а.с. 19).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення до вимог права).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові витрати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-якому передбаченому договором способі), клієнт відступає або зобов`язується відступити чинники своїх правових грошових вимог до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу можуть бути правові грошові вимоги, рядок платежу за якою настав (наявна вимога), а також правові вимоги, які виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактом може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі № 909/968/16, в якій Суд вказав, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається ( стаття 515 ЦК України ).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошових вимог (як такого, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Методом укладення договору відступлення права вимоги є також передання такого права. Методом договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника. При цесії правові вимоги можуть бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може виконуватися за плату.

Ціна договору факторингу більшим розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо правові вимоги відступаються "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а сторінка відносин регулюється загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норми заміни кредитора у зобов`язання (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядженні певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої ще договір. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтському фактору, не може розглядатися як плата за надану останню фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимог і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за якими передається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього, якщо фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він утримує від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає фактору, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів виробляється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язання вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за якими передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Як факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" .

При цьому суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний конкретний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такого, строку платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) призначення укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може виконуватися за плату; г) його ціна збільшується розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідних послуг, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у визначенні різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з цим, як показано в постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення від права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єкта договору відповідно до факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази того, що договір факторингу визнаний недійсним.

Встановлено, що 18.01.2022р. між ТОВ «ФК «Інвеструм» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №18012022, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, що підтверджується копією витягу з договору факторингу (а.с. 9 - 12).

Згідно з п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третiх осiб - боржникiв, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та iншi платежi, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору факторингу від 18.01.2022р. №18012022 (а.с. 9 - 10) протягом трьох робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта № НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Згідно з п. 2 Акта прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №18012022 від 18.01.2022р. (далі - Акт, а.с. 11) ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло від ТОВ «ФК «Інвеструм» право вимоги по боржниках в кількості 5758.

Суд звертає увагу на відсутність відомостей стосовно загальної суми простроченої заборгованості у п. 3 Акта.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 18012022 від 18.01.2022р., сформованого представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Стадник Н.С. від 25.04.2023р., сума заборгованості за основною сумою боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № 01221-07/2021 становить 12000,00 грн., заборгованість за відсотками 21600,00 грн., загальна заборгованість складає 33600,00грн. (а.с. 12).

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору про надання фінансового кредиту та складений позивачем розрахунок заборгованості.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 01221-07/2021 від 04.07.2021р., сформованого представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Стадник Н.С., станом на 31.03.2023р. заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 33600,00 грн. (а.с. 13).

Однак, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі кредитному договорі № 01221-07/2021. Зокрема, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо.

Таким чином немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначена в розрахунку, є правильними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд зазначає, що розрахунок заборгованості, який долучений позивачем до матеріалів справи, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Крім того, у договорі факторингу №180/2022 від 18.01.2022р. немає третього аркушу (відсутні пункти договору 1.7-2.2), відсутні сторінки 4-8. Також відсутні додатки №№1, 2, 3, 4, 5 до договору, на які є посилання в договорі та які мають бути невід`ємними частинами цього договору (а.с. 9-10).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Позивач лише вказував, що з метою надання вичерпної інформації по справі, позивач звернувся до ТОВ «ФК «Інвеструм» з відповідним електронним запитом для отримання детального розрахунку заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів. Однак відповідь не отримав (а.с. 57 60).

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, з наданих позивачем документів, судом не встановлено розмір заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №01221-07/2021 від 04.07.2021, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено у повному обсязі, судовий збір до стягнення з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,12,13,19,76-81,89,128-131,141, ч. 4 ст.223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Копії цього рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текс рішення виготовлений 12 січня 2024 року.

Суддя Наумова О.С.