Постанова № 11665, 13.06.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р. Справа № 4/81

За позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Акціонерного товариства “Керамік”

про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів –2444,45 грн.

Суддя О. Г. Проскурняк

Секретар судового засідання О.С. Тинок

Представники:

Від позивача –Симоненко О.І.

Від відповідача – не з’явився

В засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Акціонерного товариства “Керамік” про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 2444,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Далі позивач стверджує, що на підставі поданого відповідачем звіту форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” середньо облікова чисельність штатних працівників складає 9 осіб, тому норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 1 особу, однак на підприємство не працевлаштувало одного інваліда. Позивач зазначає, що згідно статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ та пунктам 3 –5 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що підприємства де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, сплачують на користь відділення Фонду штрафні санкції не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Позивач вказує, що відповідач суму штрафу за недотримання нормативу щодо працевлаштування одного інваліда не перерахував, а тому повинен сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі 2444,45 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав та обставини на які посилається позивач не спростував, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.

Не з’явлення у судове засідання представника відповідача та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішення спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників складає 9 осіб, а тому норматив працюючих інвалідів становить одну особу.

Як вбачається із означеного звіту, відповідач не працевлаштував жодного інваліда, тобто не дотримано норматив щодо їх працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач не надав суду доказів, створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, інформування державної служби зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

При цьому, частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Позивачем не надано суду доказів направлення інвалідів для працевлаштування на товариство.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями ), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28 грудня 2001 року № 1767 визначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно до 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач не надав суду доказів, які витребувані ухвалою від 10 травня 2006 року, а тому суд дійшов висновку, що відповідач не створив одне робоче місце для працевлаштування інваліда, у результаті чого не дотримався нормативу щодо кількості працюючих інвалідів, а тому порушив вимоги частини 1 статті 19 означеного Закону та самостійно до 15 квітня року, що настає за звітним не сплатив штрафні санкції. Отже, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за одне робоче місце не зайняте інвалідом у сумі 2444,45 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити.

Керуючись статтями 94, 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Керамік” вулиця Дружби, 3 місто Герца Чернівецька область, код 260004764, р/р 14270996 в АППБ “Аваль”, МФО 356464 на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вулиця Червоноармійська, 87, місто Чернівці, код 23246436, р/р 31219221800002 у ВДК м. Чернівці, МФО — 2444,45 грн. штрафних санкцій.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу—з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О. Г.Проскурняк