Рішення № 116644551, 29.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року № 640/5337/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмову, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

04.03.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області, викладену в листі від 21 листопада 2019 року №29/П-719 у проведенні призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2015 року №850 - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу за встановленою 16 травня 2016 року 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, у розмірі права на отримання одноразової грошової допомоги визначеного відповідно до підпункту 2 пункту З Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2016 року, а саме 200 кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 16 травня 2016 року та виплатити ОСОБА_1 грошову суму одноразової грошової допомоги від призначеного 200 кратного розміру одноразової грошової допомоги з врахуванням відмінусування від визначеної суми одноразової грошової допомоги вже отриманої грошової суми розміром 158 850,00 (сто сорок чотири тисячі) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на нього при виплаті одноразової грошової допомоги поширюється Порядок №850, а не Порядок №4 з реалізацією цього права за місцем служби, в ГУНП у Київській області, що не було враховано відповідачем під час прийняття рішення, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020 (суддя Амельохін В.В.) відкрито провадження у адміністративній справі №640/5337/20 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

12.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 03.01.2023 №03-19/423/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/5337/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/5337/20 передано 20.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято адміністративну справу до провадження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає, що оскільки позивач був звільнений з Національної поліції, виплата одноразової грошової допомоги йому, як поліцейському здійснюється відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». Враховуючи, що останнім місцем служби позивача було ГУНП в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 вищенаведеного Закону.

Крім того відповідач звертає увагу, що 16.05.2016 позивачу встановлено другу групу інвалідності, а звернувся про призначення та виплати йому одноразової допомоги - 28.10.2019, через 3 роки 5 місяців та 12 днів, що свідчить про пропуск строку, який визначений ч. 6 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідачем виплачено йому одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.02.1995 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 07.11.2015 по 22.01.2016 проходив службу в Національній поліції, в Головному управлінні Національної поліції в Київській області (надалі - ГУНП в Київській області).

Наказом ГУНП в Київській області № 11 о/с від 20.01.2016 позивача звільнено зі служби в поліції за пп. 2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я).

16.05.2016 МСЕК встановила позивачу первинно ІІ групу інвалідності, захворювання, пов`язано з проходженням служби в ОВС.

При повторному огляді МСЕК, позивачу довічно встановлено 2 групу інвалідності з 01.06.2017.

28.03.2018 позивач звернувся до ГУНП в Київській області з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

24.04.2018 листом ГУНП в Київській області № 29/М-509 позивача повідомлено про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 158 850,00 грн відповідно до наказу МВС України від 11.01.2016 за №4.

28.10.2019 позивач повторно звернувся із заявою до ГУНП в Київській області про проведення виплати ОГД відповідно до Порядку та умов призначення ОГД затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015.

ГУНП в Київській області листом відповіддю від 21.11.2019 за №29/П-719 - відмовив в призначенні позивачу ОГД, оскільки з дати встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (16.05.2016) до дати звернення (28.10.2019) пройшло 3 роки 05 місяців 12 днів, що перевищує передбачений Постановою термін на звернення.

Позивач, вважаючи, що спірне рішення, яке викладене у листі протиправним та такими, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (надалі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07 листопада 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Поряд з тим, за змістом пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року №916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4 роз`яснено значення терміну "пов`язаного з проходженням служби в поліції", що визначає випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського. Так, пов`язаною з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону) є обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);

4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);

8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Предметом спору у цій справі є визначення застосування норм матеріального права щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, що проходили службу в органах внутрішніх справ та в поліції, у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаної з проходженням військової служби.

Суд звертає увагу на те, що як відповідно до Порядку № 850, так і відповідно до Порядку № 4, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції чи поліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, оскільки позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом 28.06.2018 (повторно 28.10.2019), тобто у період коли діяв Закон України "Про Національну поліцію", то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4, у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги саме в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму згідно з Порядком №850 та на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" суд зазначає, що вони є помилковими з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, згідно з пунктом 15 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Встановлені судом фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України "Про Національну поліцію". У зв`язку з цим суд звертає увагу, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України "Про Національну поліцію", а не Законом України "Про міліцію", оскільки підстави для її виплати виникли у позивача у період коли діяв Закон № 580-VIII, а це означає, що одноразова грошова допомога позивачу має визначатись на підставі норм Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.

Таке застосування правових норм в повній мірі узгоджується із правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 712/2470/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 357/8815/17, від 26 грудня 2019 року у справі №711/3546/17 та від 30 березня 2020 року у справі №711/493/17 та відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що відповідачем 24.04.2018 призначено та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 158850,00 грн., у відповідності до Наказу №4 і у позивачем не оскаржувалися дії відповідача щодо застосування даної норми та розміру виплаченої допомоги протягом більше ніж 1 року та 5 місяців.

З аналізу матеріалів справи та норм права вбачається, що позивач звернувся 28.10.2019 до відповідача із заявою (рапортом) щодо складання та подання висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби в розмірі відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності невстановленого зразка (оформленою у відповідності до додатку до Порядку №850, а не додатку до порядку №4), суд приходить до висновку, що протиправність у діях відповідача щодо відмови у такій виплаті - відсутня.

Частиною 6 статті 100 Закону №580-VIII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Суд звертає увагу, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 16.05.2016, а звернувся останній до відповідача, з відповідною заявою (рапортом) на отримання одноразової грошової допомоги 28.10.2019 (повторно) з пропуском строку на звернення передбачених вимогою ч. 6 ст. статті 100 Закону №580-VIII, що є додатковою підставою для відмовлення позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Отже, позовна вимога щодо визнання відмови Головного управління Національної поліції у Київській області, викладену в листі від 21 листопада 2019 року №29/П-719 у проведенні призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2015 року №850 - ОСОБА_1 - задоволенню не підлягає.

Решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Щодо посилання позивача на практику суду апеляційної інстанції, яка підлягає застосуванню, судом не приймається до уваги, оскільки частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суди під час прийняття рішень застосовують виключно практику Верховного Суду.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 74 КАС України установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення, яке викладено у формі листа про відмову у виплаті позивачу ОГД, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказу в частині притягнення до відповідальності позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення у відношенні позивача оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а отже, позовні вимоги позивача не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.