Рішення № 116644350, 29.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року справа №320/43990/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області 09.08.2023 №14537/0902, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000 грн.;

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки у контролюючого органу не було законних підстав для проведення фактичної перевірки платника податків. ФОП ОСОБА_1 не проводить господарську діяльність пов?язану з роздрібною торгівлею пальним, а саме газом скрапленим за адресою: АДРЕСА_1 ., встановлене порушення базується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу, які не підтверджуються жодними доказами. Також, з наведених у Акті (довідці) фактичної перевірки обставин, на які посилаються співробітники ГУ ДПС у Київській області неможливо встановити, зокрема: 1. Кому та ким було «начебто» реалізовано скраплений газ. 2. Кому належить «начебто» реалізований скраплений газ. 3. Яким чином проводився налив та розрахунок скрапленого газу. 4. Відсутні будь-які розрахункові документи, що підтверджують операцію з придбання підакцизного товару. 5. Не встановлено особу, що проводила розрахункові операції (будь які дані стосовно цього у акті відсутні) 6. Відсутні будь які дані на підтвердження того, що начебто реалізований скраплений газ належить ФОП ОСОБА_1 , устаткування з якого ведеться реалізація знаходиться у власності чи у оренді ФОП ОСОБА_1 . У зв?язку з вище викладеним вбачається, що встановлене порушення базується виключно на припущеннях співробітниками ГУ ДПС у Київській області, спотворенню фактичної інформації та відображенні в акті фактичної перевірки з метою подальшого неправомірного застосування штрафних санкцій. Отже, на підставі вищевикладеного ФОП ОСОБА_1 не здійснює та не здійснював роздрібну торгівлю/реалізацію пального ані співробітникам ГУ ДПС у Київській області ані будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/43990/23 передана 01.12.23 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 р. позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову шляхом надання документу про сплату судового збору.

Позивачем 13.12.2023 р. подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та копію платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 р. адміністративну справу №320/43990/23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову, оскільки вважає, що у нього було достатньо правових підстав для проведення перевірки, в ході якої було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме здійснено реалізацію пального без наявності відповідної ліцензії.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Київській області складено Акт (довідку) про результати фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з питань дотримання суб?єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявністю ліцензій та реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться в місці торгівлі, тощо, від 22.06.2023 №134/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Актом перевірки співробітниками ГУ ДПС у Київській області встановлено порушення платником податків вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального» від 19.12.95 р. №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (реалізація пального без відповідної ліцензії).

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 №14537/0902 за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначас вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов?язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов?язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні,

документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. п. 75.1.3 п, 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об?єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п. п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що у наказі ГУ ДПС у Київській області №946-п від 02.06.2023 «Про проведення фактичної перевірки» зафіксовано, що контролюючий захід здійснюється на підставі п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання алкогольних напоїв.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на п. п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначити конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 5 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 20 липня 2023 року у справі№ 160/9720/22, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 16 вересня 2021 року у справі №120/1431/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5229/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/10214/2020 та постанові ШААС від 29.07.2022 у справі №580/8964/21.

Суд наголошує, що змістовна конструкція п.80.2 ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу у країни, а слід зазначити конкретно-визначені відомості та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення Фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/4894/18 від 04.12.2018 року, у справі №820/4891/18 від 18.12.2018 року, у справі №820/4895/18 від 18.12.2018 року, у справі №820/4893/18 від 05.03.2019 року, у справі №1440/2045/18 від 11.06.2019 року.

Судом встановлено, що наказ про проведення перевірки, за наслідком якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, що в свою чергу дає підстави для висновку, що при оформленні наказу у контролюючого органу відсутні визначені нормами ПК України підстави для проведення фактичної перевірки позивача.

Пунктом 80.3 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених цією статтею підстав.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено виключний порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення, зокрема фактичних перевірок.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред?явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи -платника податку, який перевіряється) або об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об?єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до наданого ГУ ДПС у Київській області наказу від 02.06.2023 №946-п та Витягу з Додатку №1 до нього: підстава для проведення перевірки п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, період діяльності, який буде перевірятись - відповідно до вимог ст. 102 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 02.06.2023 №946-п на вимогу положень пункту 81.1 статті 81 ПК України не містить обов`язкових реквізитів, а саме: найменування та реквізити суб?єкта (прізвище, ім?я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється); підстави для проведення перевірки; дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

З даного приводу відповідачем під час судового розгляду справи пояснень не надано.

Позивач у позові зазначає, що копію наказу про проведення перевірки від 02.06.2023 №946-п та витягу з Додатку ФОП ОСОБА_1 отримав лише у відповідь на адвокатський запит листом №46456/6/10-36-09-01-08 від 05.09.2023.

Тобто, під час проведення фактичної перевірки представниками ГУ ДПС у Київській області наказ від 02.06.2023 №946-п на проведення перевірки не надавався, на що відповідачем заперечень не надано.

Таким чином, формулювання підстав перевірки у вищезазначеному наказі не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі немає відсилання до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №500/5559/21.

З викладеного слідує висновок, що ГУ ДПС у Київській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред?явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, а тому наказ ГУ ДПС у Київській області від 02.06.2023 Nє946-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.

Також суд наголошує, що у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов?язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб?єктом владних повноважень, який зобов?язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення- рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

По суті виявленого під час перевірки порушення суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено факт реалізації пального за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі -Закон України №481/95-ВР).

Відповідно до ст.15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб?єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Статтею 15 Закону №481 встановлено, що суб?єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб?єкта господарювання.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб?єкта господарювання терміном на п?ять років. Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб?єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ст. 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб?єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб?єкта господарювання терміном на п?ять років.

Ліцензія видається за заявою суб?єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб?єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівля пальним).

Суб?єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб?єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров?я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюновихвиробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб?єктах господарювання громадського харчування.

Частиною дванадцятою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб?єктами господарювання (у тому числі іноземними суб?єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з приписами частини двадцять другої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб?єкта господарювання (у тому числі іноземного суб?єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п?ять років.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як зазначалося судом вище, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.4. статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За правилами підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб?єктами господарювання установлених законодавством обов?язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 20.1.11 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Отже, контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Слідовно, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

Оскільки положення Податкового кодексу України не регулюють порядок проведення контрольних розрахункових операцій, то має застосовуватись законодавство яким врегульованій данні правовідносини.

Так, актом перевірки встановлено, що співробітниками ГУ ДПС у Київській області проведена контрольно розрахункова операція, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме придбано скраплений газ у кількості 9,62 л. по ціні 20,20 грн. за літр на загальну суму 201, 06 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що 15.06.2023 року працівниками сервісної служби «НПК Шельф» з колонки для відпуску газу було демонтовано вимірювач, що в свою чергу унеможливлює реалізацію такого газу, а зворотній монтаж його на колонку відбувся 30.06.2023 року, що підтверджується відповідними документом та Актом здачі приймання робіт від 30.06.2023 року.

Також слід зазначити, що Актом встановлено проведення перевірки в присутності ОСОБА_2 , який був особою, що здійснювала відпуск скрапленого газу.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у ФОП ОСОБА_1 працевлаштована інша особа - ОСОБА_3 , який на час проведення перевірки перебував у відпустці, що підтверджується копією його заяви та наказу про надання йому такої відпустки.

Під час судового розгляду справи, відносно даних обставин відповідачем жодних пояснень не надано.

Також судом встановлено, що згідно постанови Яготинського районного суду Київської області від 27.07.2023 по справі №382/971/23, суддя Яготинського районного суду Київської області Савчак С.П., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Відділення поліції №2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ФОП ОСОБА_1 постановив провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 161-1 КУпАП відносно ФОП ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

У вказані постанові суду зазначено, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не доведено відповідними доказами факту торгівлі газом ФОП ОСОБА_1 . До пояснення працівника ГДІ ГУ ДПС у Київській області Савченко О.Ф. від 23.06.2023 року про те, що в ході перевірки АЗС за адресою АДРЕСА_2 було встановлено факт реалізації пального, а саме газу суддя відноситься критично, оскільки не зазначено чим підтверджується зазначений факт, хто купував газ, в якій кількості та за якою ціною. Одночасно ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець має діючу ліцензію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 10250314201900500 від 14.08.2019 терміном дії до 14.08.2024 видану суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 на торгівлю за адресою: АДРЕСА_2 , АЗС. Відсутність ліцензії під час перевірки не може бути підставою для відповідальності, оскільки відповідальність настає не за відсутність її на місці торгівлі, а за торгівлю без її одержання. Факт одержання ОСОБА_1 відповідної ліцензії знайшов своє підтвердження під час судового засідання.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, враховуючи, що постановою Яготинського районного суду Київської області від 27.07.2023 р. у справі №382/971/23 (провадження №3/382/738/23), яка набрала законної сили, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за частиною першою статті 161-1 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за реалізацію пального без одержання ліцензії, оскільки факт реалізації жодним належним та допустимим доказом не підтверджений.

Такий правовий висновок узгоджуються з практикою Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладеною у постанові від 07 квітня 2023 року у справі №360/1985/20, від 29 червня 2023 року у справі №500/1214/20.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2500,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області 09.08.2023 №14537/0902, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000 грн.;

Стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2500,00 грн. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.