Рішення № 116644324, 29.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року № 640/26193/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховного суду України, за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України, Ліквідаційної комісії Верховного Суду України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Верховного Суду України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути з Верховного Суду України на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 982602,38 гривень (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот дві грн 38 коп.) та суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 25899,26 гривень (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять грн 26 коп.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 15.05.1996 року і по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Верховним Судом України, однак з липня 2018 року відповідач протиправно не виплачує їй заробітну плату в установлені законодавством порядку та строки, сума заборгованості з липня 2018 року по вересень 2020 року складає 982 602,38 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва судом від 05.11.2020 року (суддя Шулежко В.П.) відкрито провадження в адміністративній справі №640/26193/20, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого Верховний Суд України просить суд задовольнити позовні вимоги, з тих підстав, що Державна казначейська служба України діє у порушення частини другої статті 19 Конституції України та перешкоджає функціонуванню Верховного Суду України, зокрема, в частині виплати заробітної плати. Відповідач зазначає, що заробітна плата планово-фінансовим управлінням Верховного Суду України позивачу нараховується, проте не виплачується у зв`язку з тим, що Державна казначейська служба України відмовляється опрацьовувати та повертає без розгляду платіжні документи Верховного Суду України для виплати заробітної плати її працівникам.

11.12.2020 до суду надійшло клопотання голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйової Л.В., в якому остання зазначила, що з 21 червня 2018 року розпочато процедуру припинення діяльності Верховного Суду України, а відповідно до спільного наказу Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 №560/90-ОД головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України призначено Соловйову Л.В. На підставі викладеного, заявник вважає, що оскільки на даний час Верховний Суд України перебуває в стані припинення, належним його представником може бути лише голова ліквідаційної комісії або за його дорученням член такої комісії та просить надіслати до ліквідаційної комісії Верховного Суду України ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 року (суддя Шулежко) Ліквідаційну комісію Верховного Суду України було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У матеріалах справи наявні пояснення від Ліквідаційної комісії Верховного Суду України, в якому остання просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Верховний Суд України наразі і досі перебуває в стані припинення, його належним представником, як юридичної особи, може бути лише голова ліквідаційної комісії або член ліквідаційної за дорученням голови ліквідаційної комісії. Інші особи не мають права представляти Верховний Суд України у його відносинах із третіми особами та виступати у суді від імені зазначеної установи. Також зазначається, що головою ліквідаційної комісії ВСУ Сердюком В. В. було видано наказ від 05.07.2018 № 11-K про звільнення ОСОБА_1 з 11.07.2018 у зв?язку з ліквідацією ВСУ на підставі попередження про наступне вивільнення. Позивач відмовилась від ознайомлення із наказом № 11-К, що підтверджує відповідний акт, який був складений 11.07.2018. Наказ № 11-K не був оскаржений до відкриття провадження у справі, є чинним та не скасований в законному порядку. При звільненні позивача, було проведено повне нарахування по заробітній платі з дотриманням положень Закону 889-VIII. Отже, позивач починаючи з 11 липня 2018 року не перебуває в трудових відносинах з Верховним Судом України. Крім того зазначено, що посилання позивача на довідки про те, що вона перебуває у трудових відносинах з Верховним Судом України, який продовжує нараховувати їй заробітну плату, та перед нею існує вказана заборгованість, є безпідставним, оскільки зазначені довідки видані за підписом в.о. керівника апарату Верховного Суду України Гуменюком В.І., до повноважень якого, як в межах трудового, так і цивільного законодавства вказані питання не відносяться. Повноваження щодо надання вказаних довідок належать виключно до компетенції ліквідаційної комісії ВСУ, яка в свою чергу займається нарахуванням заробітної плати працівникам апарату відповідно до взятих на себе зобов`язань, отже відповідно до статей 73-75 КАС України вказані довідки є неналежними, недопустимими і недостовірними доказами у цій справі.

У свою чергу позивач надала відповідь на пояснення, у якій, зокрема, зазначає, що ліквідаційна комісія з припинення Верховного Суду України не є стороною у справі, а юридична особа «Верховний Суд України» не припинена та не позбавлена можливості видавати документи, та видача довідки в.о. Голови Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці не суперечить чинному законодавству та може бути врахована ГУ ПФУ для перерахунку такого утримання».

Третя особа - Верховний Суд надав пояснення щодо позову в яких просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Ліквідаційна комісія Верховного Суду України продовжує діяти відповідно до прийнятих на себе зобов`язань щодо нарахування заробітної плати працівникам апарату Верховного Суду України.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

29.11.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.01.2023 №03-19/4333/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи № 640/26193/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/26193/20 передано 04.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №640/26193/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , із 15.05.1996 року перебуває у трудових відносинах з Верховним Судом України. 3 04.01.2005 року працює на посаді начальника фінансово-економічного управління - головного бухгалтера Верховного Суду України.

Також судом встановлено, що на виконання вимог пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з 21 червня 2018 року розпочато процес припинення діяльності Верховного Суду України.

Головою ліквідаційної комісії ВСУ Сердюком В.В. було видано наказ від 05.07.2018 № 11-K про звільнення ОСОБА_1 з 11.07.2018 у зв?язку з ліквідацією ВСУ на підставі попередження про наступне вивільнення.

Позивач відмовилась від ознайомлення із наказом № 11-К, про що 11.07.2018 був складений відповідний акт.

У подальшому, спільним наказом Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07 червня 2019 року № 560/90-ОД «Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів» затверджено новий склад ліквідаційної комісії Верховного Суду України, головою якої визначено Соловйову Л. В.

Як зазначає позивач, їй з липня 2018 року не виплачується заробітна плата. Сума заборгованості з липня 2018 року по вересень 2020 включно року складає 982 602, 38 коп. що підтверджується довідкою Верховного Суду України від 21.10.2020 року № 236.

Позивач, вважаючи, що Верховний Суд України протиправно не виплачує заробітну плату, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з

наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з положеннями статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 50 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтями 5 та 6 Конвенції установлено, що заробітна плата виплачуватиметься безпосередньо заінтересованому працівникові, якщо національне законодавство, колективний договір або рішення арбітражного органу не передбачають протилежного і якщо заінтересований працівник не погоджується на інший метод.

Роботодавцеві забороняється обмежувати будь-яким способом свободу працівника розпоряджатися своєю заробітною платою на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до норм частини першої статті 104 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи може відбуватися шляхом ліквідації.

За приписами частини першої статті 124 Конституції України, суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України, передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до норм частини першої статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з частиною п`ятою статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Частиною десятою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), установлено, що для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, зазначає таке.

Як вбачається з довідки №236 від 21.10.2020 року, виданої виконуючим обов`язки Голови Верховного суду України ОСОБА_2 та заступником бухгалтера Осейковою Н.І., позивачу з липня 2018 року по вересень 2020 року нарахована заробітна плата у розмірі 982 602,38 коп.

Разом тим, згідно з частиною першою статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частинами третьою та четвертою статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21 червня 2018 року (запис 10701100010024389), Верховний Суд України (ЄДРПОУ 00019034) знаходиться у стані припинення.

Головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України станом на час виникнення спірних правовідносин визначено Соловйову Любов Володимирівну (Відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи).

Отже, з урахуванням приписів статей 74, 90 КАС України, довідки про роботу та нараховану заробітну плату, якою підтверджено розмір заборгованості позивача, є недопустимими доказами, оскільки відповідно до положень статті 105 Цивільного кодексу України, саме до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Тож, суд вважає, що наведені довідки не можуть братись до уваги при вирішенні цього спору.

Суд зауважує, що саме Комісія з припинення ВСУ відповідно до прийнятих на себе зобов`язань здійснює нарахування заробітної плати працівникам апарату цього суду, при цьому, що розпорядником бюджетних коштів вищого рівня є Верховний Суд, через який здійснюється відповідне фінансування на підставі звернень комісії.

Отже, покладені позивачем в основу адміністративного позову докази не відповідають вимогам ст. ст. 73-75 КАС України, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати на підставі цих доказів не можуть бути задоволені.

Суд наголошує, що питання про неможливість врахування судом довідок про роботу та нараховану заробітну плату працівників ВСУ, видані за підписом в.о. голови Верховного Суду України, на підтвердження розміру заборгованості вже було предметом дослідження Верховного Суду у подібних правовідносинах, висновки щодо якого викладені у постановах від 13.07.2021 у справі № 640/6432/19, від 08.09.2022 у справі № 640/14780/22 та від 28.04.2023 у справі № 640/6432/19. Висновки, Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а її вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховного суду України, за участю третіх осіб - Державної казначейської служби України, Ліквідаційної комісії Верховного Суду України про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.