Рішення № 116635380, 29.01.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24061/23

пр. № 2/759/1114/24

29 січня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, шляхом виділення в натурі частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у грудні 2023 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява про визнання за позивачами права спільної власності на частину земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 8000000000:75:397:0021, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_4 , виділивши в натурі частину вказаної земельної ділянки відповідно до висновку експерта №36/07/-2022 та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2022 у справі №759/458/21 про виділення ОСОБА_3 в натурі частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 . Інша 1\2 частина вказаного будинку на праві власності належить ОСОБА_3 . За життя спадкодавці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі державних актів на право приватної власності на землю отримали у спільну приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:397:0021 з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться успадкований позивачами житловий будинок. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2011 виділено позивачам в особисте користування земельну ділянку, на якій знаходиться частина житлового будинку, отриманого ними у спадщину відповідно до їх ідеальних часток по кожній із сторін. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2022 ОСОБА_3 виділено частину земельної ділянки в натурі. Позивачі звернулись до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою державного нотаріуса від 10.11.2023 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку було відмовлено, оскільки спадкове майно - земельна ділянка перебувала у спільній приватній власності, реєстрація здійснена у спільну сумісну власність із розміром 1/1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що є неможливим та недопустимим для визначення розміру частки у праві власності на земельну ділянку.

Відповідачем Київською міською радою до суду надіслано відзив на позовну заяву, відповдно до якого просять у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав недоведенності (а.с. 58-65).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 79-80).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с. 45).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження (а.с. 48).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 59).

Представник позивачів у судове засідання не зявився, надіслав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві (а.с. 58).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 54, 70), причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав листа про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с. 55).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що 30.03.2004 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що складається в рівних долях на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 8).

29.08.2019 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що складається з частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.08.2019, частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 18.07.2000 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0863 га в межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на підставі рішення Київської міської ради від 22.04.1999 №215/316.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 04.10.2023, земельній ділянці по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:397:0021.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 04.11.2011 року виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у особисте користування земельну ділянку, на якій знаходиться частина житлового будинку, отриманого позивачами у спадщину за адресою: АДРЕСА_1 згідно висновку експерта, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України рішення суду залишено без змін (а.с. 15).

Згідно висновку експерта № 36/07-2022, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи 15.08.2022 року, варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:397:0021 площею 0,0863 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в дольових частинах співвласників: ОСОБА_3 - 1/2 частина, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 1/2 частина з урахуванням фактичного порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями, згідно з яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються приміщеннями в житловому будинку: приміщення 1-1 - веранда, площею 5,7 кв.м., приміщення 1-2 - санвузлом, площею 3,4 кв.м., приміщення 1-3 - веранда, площею 15,9 кв.м., приміщення 1-4 - кухня, площею 7,3 кв.м., приміщення 1-5 - житлова кімната, площею 16,3 кв.м., приміщення1-6 житлова кімната, площею 11,7 кв.м.; надвірними будівлями та спорудами - сарай "Б", сарай "В", пів погребу "В", гараж "Г", вбиральня "Д"; відповідності конфігурації ділянок, що утворюються під час поділу, зазначених у варіанті № 2 поділу земельної ділянки, розробленого у висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ №2195/11-15 від 12.09.2011, перед та поза житловим будинком, збільшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 поза сараями "Б" та "В" та зменшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 вздовж лівої межі; з технічної точки зору, можливий.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2022 ОСОБА_3 виділено частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням: фактичного порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями, згідно з яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються приміщеннями в житловому будинку: приміщення 1-1 - веранда, площею 5,7 кв.м., приміщення 1-2 - санвузлом, площею 3,4 кв.м., приміщення 1-3 - веранда, площею 15,9 кв.м., приміщення 1-4 - кухня, площею 7,3 кв.м., приміщення 1-5 - житлова кімната, площею 16,3 кв.м., приміщення1-6 житлова кімната, площею 11,7 кв.м.; надвірними будівлями та спорудами - сарай "Б", сарай "В", пів погребу "В", гараж "Г", вбиральня "Д"; відповідності конфігурації ділянок, що утворюються під час поділу, зазначених у варіанті № 2 поділу земельної ділянки, розробленого у висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ №2195/11-15 від 12.09.2011, перед та поза житловим будинком, збільшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 поза сараями "Б" та "В" та зменшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 вздовж лівої межі.

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 11.10.2023 №5264/02-31 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:397:0021, після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному сумісному майні з ОСОБА_5 , а також у зв`язку з неможливістю визначити склад спадкового майна.

У даній постанові державний нотаріус зазначив, що спадкоме майно складається із земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільній приватній власності, реєстрація здійснена у спільну сумісну власність із розміром частки 1/1, що є недопустимим та неможливим визначити розмір частки у праві власності на цю земельну ділянку (а.с. 38).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною 1 ст. 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про виділ в натурі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:397:0021 площею 0,0863 га, на якій розташований вказаний будинок. Позивачі мають право на звернення до суду за захистом свого права, шляхом здійснення виділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності.

Враховуючи, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2022 відповідачу ОСОБА_3 виділено в натурі частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта №36/07-2022, позивачі також вважють такий варіант розподілу земельної ділянки в дольових частках співвласників, прийнятним, а тому позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню, шляхом виділу в натурі частини земельної ділянки позивачам згідно із запропонованим експертом варіантом.

V. Розподіл судових витрат

вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 183, 356, 358, 364, 367 ЦК України; ст.ст. 86, 88 ЗК України; ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, шляхом виділення в натурі частини земельної ділянки, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право спільної власності на частину земельної ділянки площею 0,0863 га, кадастровий номер 8000000000:75:397:0021, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_4 , виділивши в натурі частину вказаної земельної ділянки з урахуванням:

фактичного порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями, згідно з яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються приміщеннями в житловому будинку: приміщення 1-1 - веранда, площею 5,7 кв.м., приміщення 1-2 - санвузлом, площею 3,4 кв.м., приміщення 1-3 - веранда, площею 15,9 кв.м., приміщення 1-4 - кухня, площею 7,3 кв.м., приміщення 1-5 - житлова кімната, площею 16,3 кв.м., приміщення1-6 житлова кімната, площею 11,7 кв.м.; надвірними будівлями та спорудами - сарай "Б", сарай "В", пів погребу "В", гараж "Г", вбиральня "Д";

відповідності конфігурації ділянок, що утворюються під час поділу, зазначених у варіанті № 2 поділу земельної ділянки, розробленого у висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ №2195/11-15 від 12.09.2011, перед та поза житловим будинком, збільшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 поза сараями "Б" та "В" та зменшення частини ділянки, що надається ОСОБА_3 вздовж лівої межі.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 29.01.2024.