Ухвала суду № 116633208, 30.01.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24980/23

Провадження № 2-з/752/56/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

30.01.2024 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, за якою вона просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ЖЕД 106), Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації чи будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї із кімнати АДРЕСА_1 та створювати перешкоди в користуванні вказаною кімнатою.

В обгрунтування заяви зазначає про те, що після того як відповідачу стало відомо про існування позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування 25.01.2024р. до кімнати, в якій проживає позивач, прийшли представники житлово-експлуатаційної організації та повідомили, що кімната має бути звільнена до 01.02.2024р., оскільки передана у службове користування. Позивачу було надіслано лист-повідомлення від 24.01.204р., в якому зазначається, що у випадку, якщо до 01.02.2024р. кімнату не буде звільнено, виселення буде здійснено у примусовому порядку. Відтак, як вказує позивач, існує реальна небезпека, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду виявиться неможливим або значно утрудненим.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи та заяви, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен враховувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - заборона вчиняти дії, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви.

Сам по собі факт звернення позивача до суду з даним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає обґрунтованими посилання, що відповідач у справі та третя особа 2 мають об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому суд враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення в разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявником обґрунтована, оскільки повідомлені нею обставини дають підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.

З метою збереження існуючого становища до вирішення справи по суті, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України відповідатиме меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам.

З огляду на зазначене, оцінивши надані заявниками докази на обґрунтування заявлених вимог щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про доведеність заявником наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України та того, що обрані ним заходи забезпечення позову знаходиться в необхідному (обов`язковому) правовому зв`язку із зазначеними позовними вимогами та предметом позову, а відтак заява останнього підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

2. Заборонити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ЖЕД 106), Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації чи будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї із кімнати АДРЕСА_1 та створювати перешкоди в користуванні вказаною кімнатою.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42).

Третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна (04207, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35).

Третя особа 2: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 17-б, код ЄДРПОУ 32375554).

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 30.01.2024р.

Суддя І.О. Ольшевська