Рішення № 116631992, 25.01.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/1112/23

Провадження № 2/638/1270/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Гасан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.07.2019 року у розмірі 12511,52 грн. а також судовий збір у розмірі 2684 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору б/н від 03.07.2019 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов`язання за договором кредиту відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 12.09.2022 року з відповідача була стягнута сума тіла кредиту, відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення інших нарахувань.

На підставі того, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання, позивач просить стягнути відсотки за обліковою ставкою НБУ у розмірі 9120,89 грн. за період з 31.01.2020 року по 31.03.2021 року; втирати від інфляції за весь час прострочення у розмірі 3390,89 грн., які складаються з 2653,73 грн. нарахування інфляційних витрат, 737,16 грн. 3%річних за період з 31.10.2021 року по 31.01.2022 року.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК Українипро причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим проведено заочний розгляд даної справизгідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК Українина підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на кредитну карту зі сплатою річних відсотків за користування кредитними коштами, шляхом підписання анкети-заяви б/н 03.07.2019, заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від та паспорту споживчого кредиту.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно умов якої договором приєднання договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 12.09.2022 року з відповідача була стягнута сума тіла кредиту, відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення інших нарахувань.

На підставі того, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання, позивач просить стягнути відсотки за обліковою ставкою НБУ у розмірі 9120,89 грн. за період з 31.01.2020 року по 31.03.2021 року; втирати від інфляції за весь час прострочення у розмірі 3390,89 грн., які складаються з 2653,73 грн. нарахування інфляційних витрат, 737,16 грн. 3%річних за період з 31.10.2021 року по 31.01.2022 року.

Згідно ч.2ст.625ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, зроблено «висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюєтьсявиключно для національної валюти України гривні.

Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно дост.133ЦПК України,судові витратискладаються ізсудового зборута витрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язанихз розглядомсудової справи,належать витрати,пов`язаніз вчиненнямпроцесуальних дій,необхідних длярозгляду справиабо підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у загальному розмірі 12511 (дванадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 52 копійки, яка складається із заборгованості за відсотками облікової ставки НБУ 9120,63 грн.за період з 31.01.2020 року по 31.03.2021 року, втрат від інфляції за весь час прострочення у розмірі 3390,89 грн. з період з 31.10.2021 року по 31.01.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2684 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: