Ухвала суду № 116630075, 30.01.2024, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/936/22

Провадження № 1-кп/342/31/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городенка клопотання захисника ОСОБА_4 в кримінальному провадженні за № 12023091150000073 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Городенківського районного суду перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні 07.06.2023, під час дослідження письмових доказів, захисник ОСОБА_4 усно ствердила, що в неї є клопотання про визнання висновку експерта № СЕ 19/109/22/6087-БЛ від 28.06.2022 Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України недопустимим доказом.

В судовому засіданні 19.07.2023 нею вже було подано письмове клопотання. Дане клопотання мотивоване тим, що даний висновок експерта проведений у рамках кримінального провадження № 12022091150000018 відомості про яке внесено до ЄРДР 11.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.185, ч.1 ст.262 КК України. А в кримінальному провадженні, яке розглядається на даний час, як випливає із Витягу, експертиза речових доказів не проводилася. Оскільки відомості до ЄРДР за ч.1 ст.263 КК України внесено після проведення експертних досліджень, тому висновок експертизи зроблений у провадженні за ч.3 ст.185, ч.1 ст.262 КК України є недопустимим доказом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 дане клопотання підтримали з підстав зазначених в клопотанні та просили задовольнити. Адвокат також зазначила, що неможливо протягом 40 хв. винести постанову про проведення експертизи та доставити до експертної установи, яка розташована за 78 км. патрони для експертизи. Що свідчить про те, що експертизу було призначено у провадженні де була правова кваліфікація за ст.185 КК України, а не за ст.263 КК України.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисника, вважає його необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні. Повідомив, що експертиза була проведена в межах даного кримінального провадження після внесення відомостей до ЄРДР із правовою кваліфікацією дій за ст.263 КК України. Відомості до ЄРДР за ст.263 КК України було внесено після проведення обшуку в будинку Гошовського та виявлення там патронів 28.06.2022. А саме о 12-43 год. 28.06.2022 були внесено відомості до ЄРДР за ст.263 КК України і ним особисто об 16-01 год. 28.06.2022 було винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження. Зазначив, що згідно вимог чинного законодавства він має 24 години для здійснення цих дій. Після чого було проведено експертизу. В подальшому ними були виокремленні матеріали в окреме провадження із кваліфікацією дій за ст.263 КК України.

В судовому засіданні, за клопотанням прокурора було допитано експерта ОСОБА_6 , та отримано інформацію із експертної установи, яку просила з`ясувати захисник ОСОБА_4 , зокрема з приводу часу отримання експертною установою та безпосередньо експертом постанови слідчого про необхідність проведення експертизи, тощо.

Заслухавши учасників кримінального провадження, допитавши експерта, дослідивши доводи та заперечення щодо клопотання сторони захисту, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У статті 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З цієї норми видно, що критерієм загальної недопустимості доказу, тобто доказу, який може бути визнаний недопустимим у нарадчій кімнаті, є порушення порядку його отримання.

Чинним КПК України встановлено підстави і умови визнання доказів недопустимими, що передбачає в свою чергу надання оцінки такому критерію судом в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення в сукупності з іншими доказами.

Водночас, законодавець окремо закріпив категорію очевидної недопустимості доказів, де процес оцінки судом певних відомостей як доказів відбувається на момент їх дослідження під час судового розгляду.

Так, згідно з ч.1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

А у відповідності до вимог ч. 2 ст. 89 КПК України, в разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Отже, з аналізу положень ст. 86-89 КПК України можна дійти висновку, що законодавець поділяє докази на допустимі та недопустимі, при цьому, ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні, у зв`язку з чим встановив різний порядок вирішення питання їх допустимості.

Норми чинного КПК України не містять визначення очевидної недопустимості доказу, однак, з урахуванням положень ст. 86, 87 КПК України, можна зробити висновок, що очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказано в КПК України.

Так, очевидно недопустимим є доказ, отриманий з порушенням процедури, визначеної КПК України, або в непередбаченому процесуальним законом порядку.

Критерій недопустимості доказів, зокрема їх очевидної недопустимості, застосовується також і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, що визначено у ст. 87 КПК, за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.

Суд зазначає, що «очевидна недопустимість» є якісною характеристикою допущених порушень передбаченого законом порядку доказування у кримінальному провадженні. Її сутність полягає у тому, що такі порушення є безсумнівними, безперечними і, саме в силу цього, не потребують здійснення їх перевірки і співставлення з іншими доказами, наданими учасниками судового провадження.

Такі порушення повинні мати явний і безумовний характер і при цьому, встановлення таких порушень, повинно передувати дослідженню відомостей, щодо яких ставиться питання про очевидну недопустимість, адже визнання доказу очевидно недопустимим зумовлює неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89 КПК України).

Таким чином, якщо певні відомості вже досліджено судом у повному обсязі, тому положення ч. 2 ст. 89 КПК України не можуть бути застосовані, і, за наявності підстав, питання про визнання доказів недопустимими підлягає вирішенню в загальному порядку.

На думку суду, вимога законодавця, в світлі положень ч. 2 ст. 89 КПК України щодо очевидної недопустимості доказів, пов`язана якраз з тим, щоб не досліджувати значного об`єму інформації для з`ясування спроможності окремих відомостей підтверджувати або спростовувати певні факти на етапі судового розгляду, а безпосередньо досліджувати обставини, які підлягають доказуванню.

У поданому суду клопотанні сторона захисту просить визнати очевидно недопустимим доказом висновок експерта від 28.06.2022 Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України, оскільки його було проведено в кримінальному провадженні з кваліфікацією за ст.ст.185, 262 КК України, а не ст.263 КК України. Та у зв`язку із неможливістю її проведення після внесення відомостей до ЄРДР за ст.263 КК України протягом 40 хвилин після такого внесення о 16-01 год. 28.06.2022.

З чого вбачається, що сторона захисту заявила про очевидну недопустимість письмового доказу з огляду на порушення порядку отримання таких доказів у спосіб, визначений чинним КПК України.

Водночас, суд зазначає, що висновок експерта, про очевидну недопустимість якого заявила сторона захисту, був предметом дослідження в судовому засіданні, згідно зі встановленим відповідно до ст.349 КПК України порядком дослідження доказів.

Клопотання захисником подано після початку дослідження судом письмових доказів, зокрема і висновку експерта.

Експерт Танчин повідомив, в судовому засіданні, що він отримав біля 16 год. 28.06.2022 матеріали необхідні для проведення експертизи, зокрема патрони, і провів експертизу протягом 4 годин. Завершував проводити експертизу в позаробочий час, а саме після 18-00 год. бо в них на роботі велике навантаження і він хотів, щоб в нього був менший залишок справ на кінець півріччя. З приводу зазначення ним старого номеру свідоцтва у висновку повідомив, що воно зазначено ним помилково і надав суду копію дійсного на той час свідоцтва.

Згідно наданої суду 11.01.2024 інформації керівником Івано-Франківського НДКЦ єдиною датою надходження матеріалів для проведення експертизи в кримінальному провадженні за №12022091150000018 від 11.02.2022 є дата 28.06.2022 об 16-44 год. інші відомості відсутні.

Суд звертає увагу на те, що сторона захисту була ознайомлена із матеріалами кримінального провадження і заздалегідь адвокату було відомо про зазначені в клопотанні на її думку недоліки доказів, які свідчать про їх очевидну недопустимість. А уточнюючі питання з приводу підтвердження дій експерта після отримання постанови слідчого про проведення експертизи були з`ясовані в судовому засіданні.

Однак, перш ніж розпочати дослідження матеріалів кримінального провадження, захисник такого клопотання не заявила.

Таким чином, суд не може визнати даний доказ очевидно недопустимим без співставлення його з іншими доказами, не даючи оцінку іншим доказам, чого на даній стадії судового розгляду кримінального провадження неможливо зробити.

Як зазначив Європейський суд з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (рішення у справі «Валхлі (Walchli) проти Франції»).

Також Європейський суд з прав людини звернув увагу, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд є те, що кримінальне провадження, в тому числі елементи такого провадження, пов`язані з процедурою, повинні бути змагальними. Право на змагальність означає, що в кримінальному провадженні як стороні обвинувачення, так і стороні захисту повинна забезпечуватись можливість бути обізнаною про факт подання іншою стороною зауважень та коментувати подані зауваження та докази (рішення у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії»).

Крім того, висловивши на даній стадії судового розгляду свою думку щодо певних доказів та похідних від них, суд заздалегідь, до постановлення остаточного судового рішення, висловить свою позицію за вказаним кримінальним провадженням, що в цілому може поставити під сумнів неупередженість суду і здатність його об`єктивно розглянути кримінальне провадження.

Зважаючи на викладене вище, доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного в ньому доказу.

А тому суд не вбачає правових підстав для визнання на даний час очевидно недопустимим цих доказів на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання їх допустимості у загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 89 КПК України, під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.

Керуючись ст. ст. 86, 87, 89, 349, 350, 369 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про визнання недопустимим доказом висновку експерта № СЕ-19/109-22/6087-БЛ від 28.06.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_1