Рішення № 116625105, 04.08.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/330/23

Провадження № 2/366/177/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2023 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань - Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Іванківської об`єднаної територіальної громади в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення (незаконною порубкою дерев), -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області Василенко М. (далі Позивач) в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі Позивач 1), Іванківської об`єднаної територіальної громади в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (далі Позивач 2) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення (незаконною порубкою дерев) в розмірі 115 175 грн. 75 коп. (сто п`ятнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень сімдесят п`ять копійок).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що у провадженні СВ Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100180000114 від 27.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246 та ч. 1 ст. 364 КК України.

Вказане кримінальне провадження в серпні 2020 року з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246 та ч. 1 ст. 364 КК України направлено до суду.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 25.08.2020 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ознаками злочинів, зокрема, передбаченого ст. 246 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (справа № 366/1881/20). Дана ухвала набрала законної сили 02.09.2020 року.

Відповідно до вищевказаної ухвали, у січні 2012 року, ОСОБА_1 , працюючи лісничим Шпилівського агролісництва Іванківського СДАП «Держагролісгоспу», будучи службовою особою, здійснив самовільну рубку дерев породи вільха клейка в кількості 18 дерев, дуб звичайний 40 дерев та одне дерево берези, загальною кількістю 59 шт., у лісі, а саме на ділянках, які розташовані за межами населеного пункту с. Хутір Коленцівський Іванківського району Київської області, а саме: вздовж межі 36 кварталу 20, 33 виділів та 53 кварталу 4 виділу Шпилівського лісництва Іванківського СДАП «Держагролісгосп», чим спричинив лісовому господарству в особі Блідчаснької сільської ради Іванківського району Київської області матеріальну шкоду на загальну суму 115 175, 75 грн. Таким чином, внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_1 лісовому господарству в особі Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області спричинено матеріальну шкоду на суму 115 175, 75 грн.

Питання щодо відшкодування шкоди ОСОБА_1 , завданої незаконною порубкою дерев, станом на день подачі позову до суду не вирішувалося.

Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Незаконна рубка вчинено на території села Хутір Коленцівський бувшої Блідчанської сільської ради Іванківського району, на даний час це територія Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулося в межах Іванківської об`єднаної територіальної громади, заподіяна шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Іванківської об`єднаної територіальної громади.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природному середовищу не відшкодовано, у зв`язку з чим прокурор звертається з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 03 березня 2023 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /а.с. 104-105/.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача.

У судове засідання прокурор не з`явився про місце, день та час слухання справи повідомлений вчасно, заяв та клопотань не надіслав.

Представник позивача 1 - Державної екологічної інспекції Столичного округу - в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, заяв та клопотань не надіслали.

Представник позивача 2 - Іванківської об`єднаної територіальної громади в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області - в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника ради, позов підтримують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений вчасно. Відзиву, заяв та клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, сторони, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися, тому суд приходить до переконання, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимогами ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді лісничого Шпилівського агролісництва Іванківського СДАП «Держагролісгоспу» та був матеріально-відповідальною службовою особою /а.с. 12/.

Згідно ухвали Іванківського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження у справі закрито /а.с. 12/.

Як передбачено ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

За приписами ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Мотивуючи позовні вимоги, згідно яких з відповідача слід стягнути на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області матеріальну шкоду, заподіяну злочином (незаконною порубкою дерев) на суму 115 175 грн. 75 коп. прокурор посилається на вимоги статті 1166 ЦК України, якими передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, суд не погоджується з цим з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЛК України, лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.ст. 16-17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної і комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За правилами частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі крім іншого, зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України).

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (пункт 5 статті 64 Лісового кодексу України).

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення (стаття 93 Лісового кодексу України).

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавствам, в розмірах у порядку, визначених законодавством України.

З матеріалів справи слідує, що на день подачі позову до суду керуючим органом Шпилівського агролісництва Іванківського СДАП «Держагролісгоспу» було Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське підприємство КИЇВОБЛАГРОЛІС (скорочена назва ДП «СЛП КИЇВОБЛАГРОЛІС») - підприємство засноване на основі державній власності, яке відноситься до сфери управління Київської обласної державної адміністрації, здійснює свою діяльність на комерційній основі, має відокремлене майно, веде самостійний баланс, має розрахункові рахунки в установах банків, а також печатку із своїм найменуванням.

Отже, аналіз досліджених судом доказів в сукупності, довів, що ОСОБА_1 перебував на посаді лісничого Шпилівського агролісництва Іванківського СДАП «Держагролісгоспу» та був матеріально-відповідальною службовою особою /а.с. 12/.

Однак, відповідно до положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В ході неналежного виконання обвинуваченим своїх обов`язків по охороні ввіреного йому лісу, державним інтересам у сфері лісового господарства було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 115 175 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.

Проте, слід зазначити, що шкоду, завдану державним інтересам у сфері лісового господарства мало б відшкодувати спочатку Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» у вказаному у позові розмірі на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, а потім в порядку регресу стягнути її зі свого працівника.

Згідно системного аналізу вищенаведених положень статей Цивільного кодексу України, Лісового кодексу України та Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку у безпідставності поданого до суду позову, оскільки вимогу до працівника про відшкодування заподіяної ним шкоди підприємству може бути подано або протягом року з дня виявлення шкоди (в даному випадку з дня внесення відомостей до ЄРДР), або в порядку регресу після відшкодування такої шкоди лісокористувачем, так як згідно вимог абзацу 3 п.20 вищенаведеної Постанови Пленуму № 14 від 29 грудня 1992 року, право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки відповідальність за шкоду понесену працівниками лісокористувача несе в першу чергу сам лісокористувач, який зобов`язаний її відшкодувати, то він і повинен забезпечувати та сприяти належному виконанню його працівниками покладених на них обов`язків, та бути зацікавленим як у якісному підборі працівників, так і в забезпеченні їм належних умов праці для виконання покладених на них обов`язків.

Отже, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає, що тягне за собою відмову в позові в повному обсязі.

Судовий збір

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Іванківської об`єднаної територіальної громади в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення (незаконною порубкою дерев) - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2023 року

Відомості про учасників сторін:

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура Київської області, адреса: 07301, Київська область м. Вишгород вул. Кургузова,13

в інтересах держави в особі:

Державної екологічної інспекції Столичного округу, код ЄДРПОУ 42163667, адреса: 03035, м. Київ вул. Солом`янська, буд. 1 поверх 8

Іванківська об`єднана територіальна громада в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04358000, адреса: 07201, Київська область Вишгородський район смт. Іванків вул. Івана Проскури,7

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО