Рішення № 116612647, 29.01.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року справа № 580/10580/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЕПОСТАВКА до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕПОСТАВКА (далі товариство, позивач) подало позов до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відділ нагляду, відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.10.2023 № 031638.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення нормативних параметрів навантаження на здвоєні осі транспортного засобу. Позивач вважає спірну постанову протиправною та зазначає, що методика виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів з рідким або сипучим вантажем станом на час зважування відсутня, а тому результати вимірювання не можна вважати достовірними. Крім того, в складених відповідачем за результатами габаритно-вагового контролю документах не зазначені будь-які характеристики вимірювального обладнання, а в акті перевірки також не зазначено жодної обставини, яка б вказувала, що такий контроль здійснено у спеціально відведеному для цього місці. Також у позові вказано, що транспортний засіб позивача не затримувався і одразу після зважування та оформлення відповідних документів продовжив свій рух, що у свою чергу додатково свідчить про відсутність факту порушення позивачем вагових параметрів.

Ухвалою від 29.11.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.12.2023 представниця відповідача надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначила, що з огляду на виключення п. 19 Порядку № 879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися, як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Крім того зазначила, що внесення до матеріалів перевірки характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено. Обов`язок посилання на дане обладнання в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відповідача, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт не передбачено жодним нормативно-правовим актом. 24.08.2023 року зважування транспортного засобу марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 здійснювалося на повіреному та сертифікованому належним чином засобі вимірювальної техніки - Вагах № 435, про що зазначено в чеку зважування від 24.08.2023. Також зазначила, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 КУпАП, чи здійснювати перешкоди в подальшому русі, чи забороняти рух транспортного засобу, а тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не впливає на правомірність спірної постанови.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 18.08.2023 № 002408, 24.08.2023 старшим державним інспектором та головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницький області Вовк В.С. здійнено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, було виявлено, що о 08 год, 54 хв. на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286км. + 274 м. ТОВ Сепоставка за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення подільного вантажу (згідно ТТН № 5244250 від 24.08.2023, вантаж - щебінь 20*40) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 30%, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 24,65 т. при нормативно допустимому 18 т., що становить 36,9 % перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм. Загальна маса складала 41,1 т. при нормативно допустимих 38 т., що становить 8,1 % перевищення, про що складено акт проведення перевірки № 000444 від 24.08.2023 року.

Відповідно до Акту № 0056656 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, осьові навантаження, зокрема на здвоєну вісь склало 24,65 т (1255+12,1). Вказані відомості підтверджуються чеком зважування (а.с. 52). Вказані відомості також зафіксовані у Довідці від 24.08.2023 № 0052195 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Із вказаними Актами водій ознайомився, про що свідчать відповідні відмітки у актах.

03.10.2023 начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області прийняв постанову № 031638 про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 17 ч.1 ст. 60 ЗУ Про автомобільний транспорт в сумі 51000,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у цій справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт).

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Суд встановив, що Актом № 0056656 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Актом проведення перевірки від 24.08.2023 № 000444 зафіксовано, що ТОВ Сепоставка за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення подільного вантажу (згідно ТТН № 5244250 від 24.08.2023, вантаж - щебінь 20*40) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 30%, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 24,65 т. при нормативно допустимому 18 т., що становить 36,9 % перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм.

Таким чином, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Як встановив суд, 24.08.2023 при проведенні рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль зазначеного вище транспортного засобу, що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Підпунктом в пункту 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх вагові параметри не перевищують навантаження на вісь: на здвоєну ось, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах (для доріг державного значення) 18т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Як встановив суд, відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.08.2023 № 0052195 та чеку результатів зважування від 24.08.2023 повна маса транспортного засобу становила 41,1 т, фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,95 т; 2) 9500 т; 3) 12550 т; 4) 12100 т. Відстань між осями 3 та 4 - 1,4м. Тобто, фактична маса навантаження на здвоєну ось (відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах (для доріг державного значення) становив 24,65 т за нормативно допустимої 18 т, що забороняється відповідно до чинного правового регулювання.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ТОВ Сепоставка за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 , здійснювало перевезення подільного вантажу (згідно ТТН № 5244250 від 24.08.2023, вантаж - щебінь 20*40) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 30%, а саме: навантаження на здвоєну вісь склало 24,65 т., при нормативно допустимому 18 т., що становить 36,9 % перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм.

Абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановив суд, позивач допустив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме 36,9 % при перевезенні вантажу, тому відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно-господарського штраф в розмірі 51000 грн.

Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує таке.

В розумінні пп. 2 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 385 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879 пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. При цьому змін до пп. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні виключено пункт 19 Порядку № 879.

З огляду на виключення п. 19 Порядку № 879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17, від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

Крім того, суд враховав висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16, згідно яких, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Стосовно твердження позивача, що у матеріалах перевірки відсутнє зазначення відомостей про вимірювальне обладнання, яким здійснювалося зважування транспортного засобу слід зазначити наступне.

Надані у справі докази свідчать, що засіб зважувальної техніки Ваги № 435 входить до габаритно-вагового комплексу, за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 , про що зазначено в чеку зважування від 24.08.2023 (а.с. 61). Суд встановив, що відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ020304923 від 26.07.2023 чинне до 25.07.2024, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь ОЗОТ-AS2-PWIA, Зав. № 435, виробник ESIT ELEKTRONIC SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина, відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 - Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування.

З урахуванням зазначеного, перевірка та зважування транспортного засобу марки ІVЕСО д.н. НОМЕР_1 здійснено належним та повіреним засобом зважувальної техніки.

В свою чергу, обов`язок посилання на зважувальне обладнання в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у матеріалах перевірки не передбачено жодним нормативно-правовим актом, тому посилання позивача на відсутність зазначення у матеріалах перевірки засобів вимірювання суд вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів позивача, що після проведення перевірки будь-які заходи, щодо заборони подальшого руху транспортного засобу та зобов`язання розвантажити вантаж з боку контролюючих органів не здійснювались, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

З урахуванням зазначеного, затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки такими повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції.

Крім того, згідно п. п. 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.

Отже вжиття заходів, щодо усунення порушення та приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, це право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, а не обов`язок перевіряючого. При цьому, суд врахував, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що водій звертався з проханням розвантажити транспортний засіб до перевіряючих і йому було відмовлено в цьому.

З урахуванням зазначеного, вказані доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи, що матеріалами перевірки підтверджено обставину перевищення позивачем вагових норм, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 157, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю СЕПОСТАВКА (20811, Черкаська область, Черкаський район, с. Ребедайлівка, вул. Кам`янська, 2-О, код ЄДРПОУ 43536542);

2) відповідач-1 Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223);

3) відповідач-2 Державна служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.01.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК