Рішення № 116612561, 29.01.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року справа № 580/11236/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), Міністерства оборони України (далі відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, ОСОБА_1 , з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме із застосуванням з 03.03.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а також із безпідставним заниженням надбавки за вислугу років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 03.03.2022 по 31.12.2022, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 , із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 гривні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років у розмірі 30%, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% та відсоткового значення показників премії, які встановлені ОСОБА_1 за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 18.05.2023, а також допомоги на оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 , із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 у розмірі 2684 гривні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років у розмірі 30%, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% та відсоткового значення показників премії, які встановлені ОСОБА_1 за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 виплат, проведених у зв`язку зі звільненням зі служби: одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а також грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 гривні; одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а також грошову компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 у розмірі 2684 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу №278 від 18.05.2023 в частині нарахованих сум ОСОБА_1 на підставі висновків суду, викладених у судовому рішенні, а також зазначити загальну вислугу років: 13 років 7 місяців 27 днів, у тому числі: календарну вислугу років: 9 років 5 місяців 3 дні, пільгову вислугу років: 4 роки 2 місяці 24 дні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат станом на 18.05.2023, із зазначенням загальної вислуги років: 13 років 7 місяців 27 днів, у тому числі: календарної вислуги років: 9 років 5 місяців 3 дні, пільгової вислуги років: 4 роки 2 місяці 24 дні, а також із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, обрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 у розмірі 2684 гривні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65%, премії 544%, додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000 грн.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, допомоги на оздоровлення за 2023 рік, та компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2022-2023 роки, що визначені із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, відповідно;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо незабезпечення фінансування військової частини НОМЕР_1 за період з 03.03.2022 по 18.05.2023 через розпорядника коштів другого рівня, в частині виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2022-2023 роки ОСОБА_1 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. та на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн;

- зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити фінансування військової частини НОМЕР_1 через розпорядника коштів другого рівня, в частині виплати грошового забезпечення за період з 03.03.2022 по 18.05.2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2022-2023 роки ОСОБА_1 , із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. та на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він 03.03.2022 був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 де і проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях. З 18.05.2023 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак за період проходження військової служби йому не вірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення із безпідставним застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 для визначення складових грошового забезпечення, тоді як необхідно застосовувати прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, відповідно. Також вказано, що відповідачем не вірно нараховувалась надбавка за вислугу років, оскільки до мобілізації у період з 13.07.2006 по 22.10.2014 позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України та станом на дату звільнення зі служби вислуга років на день звільнення складала у календарному обчисленні 08 років 08 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 11 років 05 місяців 18 днів. Крім того, вищезазначене стало підставою для невірного нарахування посадового окладу, окладу за військове звання, додаткових видів грошового забезпечення; одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення; грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, а також грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Крім того, на думку позивача, за наявності законних підстав для виплати грошового забезпечення в належному розмірі, Міністерством оборони України вчиняється протиправна бездіяльність, оскільки не забезпечено фінансування виплат у вище передбачених розмірах.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 прийнято дану адміністративну справу до свого провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, надала до суду письмовий відзив, у якому зазначила, що військова частина НОМЕР_1 з 01.09.2023 перебуває у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , та не має власного фінансового рахунку. До 01.09.2023 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у Черкаському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Тому зі свого боку військова частина НОМЕР_1 нарахувала всі передбачені чинним законодавством платежі. Також відповідач 1 зазначив, що позивач отримував грошове забезпечення у повному обсязі, при цьому, відсутні будь-які дані щодо звернення ним до керівництва військової частини НОМЕР_1 чи Черкаського ОТЦК та СП про неправильність нарахування та виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби в період часу з 01.03.2022 по 18.05.2023. Додатково зазначила, що позивач під час звільнення з військової служби у відставку у своєму рапорті від 28.04.2023 вх. №1436 вказав, що претензій до командування військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України не має. Відповідач 1 звернув увагу, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено спеціальну норму, якою прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні. Також за твердженням відповідача 1, позивач не надав до суду доказів інформування військової частини НОМЕР_1 про наявність вислуги років у Кримінально-виконавчій службі, тому вислуга років на день звільнення зі служби обрахована вірно.

Міністерство оборони України позов не визнало, надало до суду письмовий відзив, у якому зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704. Згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Враховуючи зазначене вище, при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум виходячи з розміру 1762 гривні та перерахунку не підлягає. Також відповідачем 2 зазначено що розпорядники нижчого рівня коштів повинні подавати відповідні заявки по команді до головного розпорядника, військова частина НОМЕР_1 до розпорядника коштів другого рівня, а МО України головному розпоряднику. Тобто, скільки розпорядники нижчого рівня замовлять кошти у головного розпорядника стільки він і профінансує їх, однак фінансування покладається на розпорядника другого рівня і він вже самостійно робить перерозподіл коштів по іншим розпорядникам. Вищенаведене вказує, що Міністерством оборони України не порушено права позивача, тому вимоги до Міністерства задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що з 01.03.2022 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на період воєнного стану Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Згідно запису у військовому квитку серії НОМЕР_3 позивач зарахований 03.03.2022 до списків військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №278, солдата ОСОБА_1 , радіотелеграфіста радіостанції польового вузла зв`язку, звільненого наказом начальника Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 32-РС від 08.05.2023 у відставку за підпунктом «б» за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» без права носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до Черкаського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області.

З 18.05.2023 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

У наказі про звільнення позивача з військової служби від 18.05.2023 №278 зазначено, що його вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 9 років 5 місяців 27 днів, пільгова - 1 рік 1 місяць 6 днів, загальна - 10 років 7 місяців 3 дні.

Також вищезазначеним наказом передбачено виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік в сумі 20899,73 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення; грошову компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік 23 дні за 2023 рік 13 днів; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік отримав.

Не погодившись із обчисленими сумами отриманого грошового забезпечення позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На підставі частин 2, 3 вказаної норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року (надалі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103). Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Пункт 6 постанови КМУ №103 яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Отже, після 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Таким чином, після 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

За наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що відповідачі помилково вважають, що грошове забезпечення позивача повинного нараховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01.01.2018.

Одночасно суд враховує, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено спеціальну норму, якою прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні.

Отже, вказаними Законами фактично зупинено зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб для нарахування грошового забезпечення за спеціальними законами, що на думку суду також поширюється на військовослужбовців, тому для нарахування грошового забезпечення позивача у спірний період повинна застосовуватись величина прожиткового мінімуму 2102 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідачів на норми постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, оскільки вказана постанова набрала чинності 20.05.2023, тоді як позивач звільнений з військової служби та виключений із списків військової частини 18.05.2023, тому норми цієї постанови на спірні правовідносини не поширюються.

Отже, протягом 2022-2023 років посадовий оклад позивача, як солдата за 3 тарифним розрядом згідно Додатку 1 постанови КМУ № 704 повинен становити 3153 грн. (2102х1,5=3153), однак з довідки військової частини № НОМЕР_4 від 28.07.2023 вбачається, що він встановлений у розмірі 2640 грн.

Щодо врахування вислуги років позивача під час нарахування грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 при вислузі від 5 до 10 років військовослужбовцям виплачується надбавка в розмірі 30% місячного грошового забезпечення.

Як вбачається із довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 05.10.2023 №8/1-434, вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 08 років 08 місяців 15 днів.

У той же час, як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2023 №2454 з дати проходження служби і по серпень 2022 року військова частина не нараховувала позивачу надбавку за вислугу років, а у період з вересня по грудень 2022 року нарахувала в розмірі 30%, а з січня 2023 року по квітень 2023 року нараховувала у розмірі 25%, тому судом не приймаються до уваги твердження військової частини НОМЕР_1 щодо незнання про вислугу років позивача, оскільки нарахування надбавки за вислугу років у розмірі 30% здійснюється за наявності вислуги більше 5 років, що і здійснено військовою частиною з вересня по грудень 2022 року.

Більш того, в пункті 3 грошового атестату від 29.07.2023 №2471, який видано позивачу, зазначена надбавка за вислугу років в розмірі 35%, що додатково вказує про обізнаність керівництва військової частини НОМЕР_1 про вислугу років позивача на дату звільнення зі служби.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що за період проходження військової служби з 03.03.2022 по 18.05.2023 позивачу повинна була виплачуватись надбавка у розмірі 30% у зв`язку з наявністю календарної вислуги від 5 до 10 років.

Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та надбавки за вислугу років потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження військової служби та у зв`язку із звільненням з військової служби, зокрема, окладу за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомогу при звільненні.

Твердження військової частини НОМЕР_1 , що позивач не звертався до керівництва з вимогою про виплату грошового забезпечення та виплат у зв`язку зі звільненням суд вважає безпідставним, оскільки право на звернення до суду за захистом порушених прав виникає з моменту коли таке порушення допущено і не викликає необхідності ініціювання процедури досудового врегулювання спору, оскільки це не передбачено Законом. Натомість, безпосереднє звернення за захистом прав до суду передбачено ч. 2 ст. 8 Конституції України.

Крім того, суд вважає необгурнтованим посилання військової частини НОМЕР_1 на вказану позивачем відсутність претензій до військової частини та Міністерства оборони України, оскільки відсутність претензій вказана на дату подачі рапорту про звільнення 26.04.2023, тоді як позивач звільнений зі служби 18.05.2023. Більш того, відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача із сумою та підставами розрахунку грошового забезпечення на дату звільнення.

Щодо вислуги років, яка повинна бути зазначена в наказі про звільнення та грошовому атестаті позивача, суд зазначає, що відповідно до пп. 1, 4 п. 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час; 4) один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи.

Судом встановлено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у період з 12.05.2022 по 09.11.2022, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 №1807 від 08.06.2023, тому вказаний період зараховується у пільговому обчисленні один місяць служби за три, що становить 1 рік 5 місяців 21 день (177 дн.х3=531 день), при цьому календарна вислуга з 01.03.2022 по 11.05.2023 та з 10.11.2022 по 18.05.2023 становить 8 місяців 18 днів, тому загальна вислуга років складає 2 роки 2 місяці 9 днів (1 рік 5 місяців 21 день+8 місяців 18 днів).

Матеріалами справи підтверджено період проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України у календарному обчисленні 08 років 08 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 11 років 05 місяців 18 днів, тобто пільгове нарахування складає 2 роки 9 місяців 3 дні.

Із вищенаведеного вбачається, що у наказі про звільнення та грошовому атестаті повинно бути зазначено загальна вислуга: 13 років 7 місяців 27 днів (11 років 05 місяців 18 днів + 2 роки 2 місяці 9 днів), у тому числі: календарна вислуга років: 9 років 5 місяців 3 дні, пільгова вислуга років: 4 роки 2 місяці 24 дні.

Згідно додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 при вислузі від 10 до 15 років в грошовому атестаті повинна бути зазначена надбавка за вислугу років у розмірі 35% місячного грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік - з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме із застосуванням з 03.03.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а також із безпідставним заниженням надбавки за вислугу років.

Щодо належного способу захисту порушених прав позивача, суд враховує, що згідно наказу начальника Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.01.2023 № 2 «Про затвердження Положення про спільне фінансове господарство Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військовими частинами НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 » на час служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , в період часу з 03.03.2022 по 18.05.2023 виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди здійснював Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1160 від 22.08.2023, військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 01.09.2023 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

Отже, нарахування належних видів забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_1 (в тому числі компенсацій, допомог, винагород, відшкодування витрат на службові відрядження, інших виплат), а також податків, зборів, відрахувань та утримань (в тому числі за виконавчими листами) здійснюється фінансово-економічною службою цієї військової частини.

Розрахунково-платіжні відомості разом з первинними документи (витяги з наказів, довідки, грошові атестати, довіреності на отримання коштів та інші документи), які є підставою для нарахувань, передаються до об`єднаної фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 для подальшої оплати.

З урахуванням зазначеного, для відновлення порушених прав позивача на військову частину НОМЕР_1 необхідно покласти обов`язок щодо нарахування спірних виплат позивачу та направлення розрахунково-платіжних відомостей разом з первинними документи до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 для подальшої оплати.

Щодо вимог позивача до Міністерства оборони України суд зазначає, що відповідно до п. 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 (далі Правила №280), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

- Міністр оборони України - головний розпорядник;

- командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);

- командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

- головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

- розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

- розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.

Пунктом 1.4 Правил №280 визначено, що забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані до нього на фінансове забезпечення, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 1.5 Правил №280 командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

У подальшому до розпорядника коштів вищого рівня направляються додаткові заявки на фінансування вказаних виплат до Міністерства оборони України.

З аналізу наведених норм вбачається, що після видачі наказів командиром військової частини про виплату грошового забезпечення, фінансово-економічною службою військової частини формуються розрахункові-платіжні відомості на виплату та додатки до меморіального ордеру, а Міністерство оборони України здійснює забезпечення військових частин необхідним бюджетними асигнуваннями для виплати в належному розмірі грошового забезпечення та відповідно контролює їх витрачання. Однак, таке забезпечення здійснюється за умови направлення відповідних запитів від фінансових органів розпорядника для отримання бюджетних коштів.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що вимоги позивача до Міністерства оборони України є передчасними, оскільки останнє не отримувало запитів на фінансування спірних виплат позивачу, тому позивач набуде право на захист своїх прав у разі відмови Міністерства оборони України у фінансуванні заявки військової частини.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, ОСОБА_1 , з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме із застосуванням з 03.03.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а також із безпідставним заниженням надбавки за вислугу років.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 03.03.2022 по 18.05.2023, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, допомоги на оздоровлення за 2023 рік, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років у розмірі 30%, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% та відсоткового значення показників премії, які встановлені ОСОБА_1 за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити розрахунково-платіжні відомості разом з первинними документи (витяги з наказів, довідки, грошові атестати, довіреності на отримання коштів та інші документи), які є підставою для нарахувань вказаних виплат, до об`єднаної фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 для подальшої оплати.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 виплат, проведених у зв`язку зі звільненням зі служби: одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а також грошової компенсації за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 гривні; одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а також грошову компенсацію за 13 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 2102 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити розрахунково-платіжні відомості разом з первинними документи (витяги з наказів, довідки, грошові атестати, довіреності на отримання коштів та інші документи), які є підставою для нарахувань вказаних виплат, до об`єднаної фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 для подальшої оплати.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 18.05.2023 №278 в частині нарахованих сум ОСОБА_1 на підставі висновків суду, викладених у судовому рішенні, а також зазначити загальну вислугу років: 13 років 7 місяців 27 днів, у тому числі: календарну вислугу років: 9 років 5 місяців 3 дні, пільгову вислугу років: 4 роки 2 місяці 24 дні.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат станом на 18.05.2023, із зазначенням загальної вислуги років: 13 років 7 місяців 27 днів, у тому числі: календарної вислуги років: 9 років 5 місяців 3 дні, пільгової вислуги років: 4 роки 2 місяці 24 дні, а також із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, обрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65%, премії 544%, додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000 грн.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, допомоги на оздоровлення за 2023 рік, та компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2022-2023 роки, що визначені із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ