Рішення № 116611803, 29.01.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 січня 2024 р. Справа №520/33575/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ ОСОБА_1 з приводу поранення, отриманого 20.02.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ ОСОБА_1 з приводу поранення, отриманого 20.02.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_1 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, за період з 15.02.2023 по 21.02.2023, коли Позивача було відряджено до в/ч НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, за період з 15.02.2023 по 21.02.2023, коли Позивача було відряджено до в/ч НОМЕР_2 , шляхом направлення довідки про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 за формою, встановленою законодавством;

- визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у не включенні в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн. ОСОБА_1 за період участі в бойових діях, перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме з 15.02.2023 по 24.07.2023;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1, включити в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн. ОСОБА_1 за період участі в бойових діях, перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме з 15.02.2023 по 24.07.2023;

- стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 505 990, 78 (п`ятсот п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 78 коп) грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відзиві посилається на те, що позивач отримав поранення під час проходження служби перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 . Довідку про обставини отримання поранення військова частина НОМЕР_2 не надала, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 не було включено позивача до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень.

Інші заяви по суті справи учасники до суду не подавали..

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації на військову службу 25 лютого 2022 року, перебував на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.02.2023 на підставі бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №295, Позивача відряджено до в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 23.03.2023 №179, ОСОБА_1 вважати таким, що прибув 15.02.2023 в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 .

Під час перебування у відрядженні в підпорядкуванні командира в/ч НОМЕР_2 , перебуваючи у складі сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у ТГр «Бахмут» у Донецькій області, 20.02.2023 отримав поранення, яке пов язано із захистом Батьківщини.

Дана обставина підтверджується витягом з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 (за книгою обліку №17/окп/т) за 20 лютого 2023 року.

Відповідно до витягу з Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 23.03.2023 №179, ОСОБА_1 вважати таким, що вибув 21.02.2023 з підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що на момент отримання поранення (20.02.2023), позивач був відряджений, та знаходився в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_2 .

Після поранення перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я: 21.02.2023-24.02.2023 у КП «ОКЛ ім. 1.1. Мечникова ДОР»; 25.02.2023-28.02.2023 у ВМКЦ Західного регіону; 28.02.2023-13.03.2023 у в/ч НОМЕР_3 ; 13.03.2023-08.05.2023 у відпустці згідно Постанов ВЛК №219; №3306; 08.05.2023-16.05.2023 у ВМКЦ Північного регіону; 26.05.2023-29.06.2023 у ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М І. Ситенка НАМН України; 03.07.2023-24.07.2023 у ВМКЦ Північного регіону.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №821 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців (на підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороб, а саме внаслідок перенесених травм).

10 серпня 2023 року позивачу проведено медичне обстеження, за результатами якого ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 12 місяців.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_2 з рапортами про видачу довідки про обставини травми, форма якої передбачена Додатком 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в ЗСУ, та яка є підставою для виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, та Наказом МОУ №260 від 07.06.2018, за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з приводу поранення, яке пов`язано із захистом Батьківщини, утім, таку довідку йому не надано, що, серед іншого, стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

На адвокатський запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 14.08.2023 повідомив, що повноваження щодо видачі довідки про обставини травми належить до компетенції командира військової частини, де перебував у відрядженні позивач.

Аналогічну відповідь на звернення позивача 14.08.2023 надано і ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

У спірний період пункт 1 Постанови №168, який визначав осіб, яким виплачується додаткова винагорода, діяв в декількох редакціях постанов Кабінету Міністрів України: в редакції постанови №793 від 07 липня 2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» №156 від 19.07.2022; з 18 жовтня 2022 року - в редакції постанови №1146 від 8 жовтня 2022 року «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» №223 від 18.10.2022.

До 17 жовтня 2022 року пункт 1 Постанови №168 діяв в наступній редакції:

« 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям […] , які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.[…]

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)».

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» затверджено наказом МО України від 25.01.2023 № 44 зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.

Відповідно до пункту 11, 12 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки

Як вже встановлено судом, позивач отримав поранення під час проходження служби перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , утім, військова частина НОМЕР_2 всупереч покладеному на неї обов`язку не видала позивачу Довідку про обставини отримання поранення, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ВЧ та зобов`язання її видати позивачу довідку за встановленою формою.

При цьому щодо позовних вимог стосовно виплати позивачу передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди, суд вважає такі вимоги передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, адже у зв`язку з відсутністю факту видачі позивачу спірної довідки у ТЦК та СП не виникло обов`язку щодо включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, нарахування такої винагороди та її виплати.

Щодо обставин невиплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, за період з 15.02.2023 по 21.02.2023, суд зазначає таке.

Аналіз наведених положень Постанови № 168 свідчить про те, що винагорода в розмірі до 100000 гривень є додатковою виплатою, виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів в сумі до 100000 гривень.

При цьому виплата винагороди залежить від певних умов та лише на період дії воєнного стану: безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (редакція якого у спірний період не змінювалася) було встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).

Отже, з огляду на вказані норми можливо дійти висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Як встановлено судом, такі документи військовою частиною не виготовлялись та до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надсилались, що порушує право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за спірний період та свідчить про протиправну бездіяльність військової частини.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із урахуванням вищевикладених норм права та наданих учасниками справи доказів суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог..

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з приводу поранення, отриманого 20.02.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з приводу поранення, отриманого 20.02.2023.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_1 про безпосередню участь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у бойових діях або заходах, за період з 15.02.2023 по 21.02.2023, коли ОСОБА_1 відряджено до в/ч НОМЕР_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 про безпосередню участь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у бойових діях або заходах за період з 15.02.2023 по 21.02.2023, коли ОСОБА_1 відряджено до в/ч НОМЕР_2 , шляхом направлення довідки за формою, встановленою законодавством.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 29 січня 2024 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ