Ухвала суду № 116611145, 29.01.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 січня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/295/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України про:

- визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 грудня 2022 року №7774131/43861066;

- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 05 вересня 2022 року, датою її подання.

Ухвалою суду від 10 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску або доказів на підтвердження дотримання позивачем такого строку; документа про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. (отримувач: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 37959255; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA078999980313191206084016719; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд), Полтавський окружний адміністративний суд) або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Роз`яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

22.01.2024 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем зазначено, що в Україні введено воєнний стан, що перешкоджало позивачу звернутися до суду у встановлений законодавством строк, оскільки позивач не здійснював свою господарську діяльність у звичайному режимі та робочі процесі на підприємстві позивача були значно сповільнені. Позивач зазначає, що строки на адміністративне оскарження були зупинені та платнику податків була надана можливість, враховуючи всі об`єктивні чинники (карантин, воєнний стан), використати процедуру адміністративного оскарження.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає наступне.

За приписами абзацу 2 пункту 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

07 березня 2022 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану». Зокрема, ним підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктом 69, яким встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.9. пункту 69 ПКУ визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13.12.2022 № 2836-ІХ, який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено абзацом шостим, з урахуванням якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Таким чином, строк на оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 грудня 2022 року №7774131/43861066 в адміністративному порядку розпочався фактично з 03.01.2023, оскільки з часу прийняття такого рішення перебіг строків зупинявся.

Доказів звернення до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку у строк, встановлений пунктом 56.3. статті 56 ПКУ (протягом 10 робочих днів), позивачем не надано.

Верховний Суд також в ухвалі від 22.06.2022 у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Адреса місцезнаходження позивача є м. Полтава, що не є прифронтовою територією; обставини відсутності юриста та бухгалтера не є, на думку суду, поважними.

Надаючи оцінку посиланням представника позивача на складне фінансове становище товариства, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що доказів скрутного матеріального становища у період з грудня 2022 року по січень 2024 року позивачем суду до заяви не додано.

Щодо твердження представника позивача про постійні зміни у законодавстві (відбулося більше 70 змін за твердженням представника позивача) як на поважну підставу пропуску строку звернення до суду з позовом суд зазначає, що позивачем протягом 2023 року подавалися тотожні позови до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим же тотожним предметом та з тотожних підстав, що свідчить про обізнаність позивача зі змінами у законодавстві.

Оскільки представник позивача є адвокатом, остання, на думку суду, мала би бути своєчасно обізнана зі змінами у податковому законодавстві.

Щодо відключення реєстру податкових накладних понад 3 місяці як на підставу пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що станом на дату подання на реєстрацію податкової накладної - 28.09.2022 реєстр податкових накладних працював без відключень та перебоїв.

Станом на дату прийняття спірного рішення (05.12.2022) роботу реєстру податкових накладних було відновлено.

Оскільки на дату подання на реєстрацію податкової накладної та на дату прийняття спірного рішення реєстр податкових накладних працював у звичайному режимі, суд вважає неповажною зазначену підставу пропуску строку звернення до суду з позовом.

Твердження представника позивача про блокування відповідачами постійно всім суб`єктам господарювання податкових накладних є недоречним, абстрактним та не конкретизує поважності причин пропуску суду саме позивачем.

Доводи представника позивача про те, що позивач фізично не має можливості своєчасно слідкувати та вживати заходів на подальше оскарження дій відповідачів у суді, суд не може вважати належними аргументами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Щодо встановлення карантину, суд зауважує, що відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов`язкову наявність двох вищенаведених умов.

Виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що "установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".

Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що, дійсно, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 2915-IX від 07 лютого 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 3057-IX від 02 травня 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 3275-IX від 27 липня 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Водночас зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".

Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 цього Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

За правилами статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні карантину, воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.

Відтак, позивач мав можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду як шляхом подання позовної заяви безпосередньо через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему "Електронний суд".

В пункті 58 постанови від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".

Зі змісту заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом не слідує, що введення в Україні воєнного стану та наявність обставин, які перелічує позивач у заяві, унеможливили чи ускладнили звернення позивача з цим позовом, що вказує на те, що між пропуском строку звернення до суду і введенням воєнного стану та існуванням перелічених позивачем обставин відсутній безпосередній та прямий причинний зв`язок. Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану, а також обставини, на які посилається позивач, вплинули на його обов`язок своєчасно звернутися до суду з позовом, до заяви про поновлення строку звернення не додано.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Тож суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 560/2291/23, відповідно до якої "довід скаржника про те, що внаслідок введення в Україні воєнного стану підприємство майже припинило діяльність, є незмістовним, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. Поряд з цим скаржник належним чином не мотивував, в чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між зменшенням обсягів господарської діяльності та вчиненням дій, спрямованих на звернення до суду у встановлені процесуальним законом строки".

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

За приписами пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податковий кодекс України не встановлює, зокрема спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак до позовів про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН застосовується загальний строк звернення до суду, визначений нормою частини другої статті 122 КАС.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 420/3744/20.

Отже, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Предметом оскарження у цій справі є саме рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05 грудня 2022 року №7774131/43861066, а тому до позову про оскарження цих рішень про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН застосовується загальний строк звернення до суду, визначений нормою частини другої статті 122 КАС.

Позов надіслано до суду 05.01.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Позивачем не зазначено обставин, які б безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість реалізацію ним права на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав або законних інтересів починаючи з 05 грудня 2022 по дату, коли позивач звернувся до суду з даним позовом.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки зазначені позивачем у заяві обставини не є об`єктивно непереборними, не пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, натомість, носять суб`єктивний характер, а тому не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 248, 256, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення повернути позивачу.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.Ю. Алєксєєва