Ухвала суду № 116609672, 29.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 січня 2024 року Справа №200/6071/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про встановлення факту родинних відносин -

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач-1, Донецький ОТЦК та СП) та Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі відповідач-2) у якій просить:

встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть від 02.08.2007 НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Краматорського міського управління юстиції Донецької області, була матір`ю ОСОБА_3 , який помер, свідоцтво про смерть від 16.03.2023 НОМЕР_2 , видане Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позов мотивовано таким.

ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Новоселівка Донецької області при виконанні бойового завдання.

Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця при виконанні бойового завдання мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Окрім дружини, інших родичів, які б претендували на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця при виконанні бойового завдання ОСОБА_3 немає, оскільки його батьки давно померли, а син відмовився від них на користь ОСОБА_1 .

Однак під час оформлення документів на отримання вказаної допомоги позивач від працівників Краматорського РТЦК та СП дізналась, що зазначені виплати будуть нараховуватись не у повному розмірі (15 000 000,00 грн.), оскільки у зв`язку із розбіжностями у написанні прізвищ чоловіка позивачки та його померлої матері компетентні органи вважають неможливим визнання між ними родинних відносин, тому відсутні докази смерті одного із можливих спадкоємців загиблого військовослужбовця.

У відповідь на адвокатські запити адвоката до Донецького ОТЦК та СП повідомлено про зменшення розміру виплат позивачу у сумі 7 500 000,00 грн.

Позивач стверджує, що ОСОБА_4 є матір`ю її загиблого чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , видане 03.05.1976 Відділом запису актів громадянського стану с. Нікольськ Олександрівського району Донецької області.

Відмінність у написанні прізвищ, пов`язана із оформленням паспортів громадян України після розпаду СРСР, так батькові й сину були видані документи з транскрипцією « ОСОБА_5 », однак у документах матері залишилось « ОСОБА_6 ».

Наданими до матеріалів справи свідоцтвами про смерть підтверджується, що батьки її загиблого чоловіка померли.

У зв`язку із тим, що іншим, окрім судового рішення про встановлення факту родинних відносин, підтвердити факт родинних зв`язків неможливо, позивач звернулась до суду з метою встановлення такого факту аби у подальшому отримати одноразову грошову допомогу у повному розмірі.

Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, де висловлено прохання провадження у даній справі закрити, з огляду на таке.

Позивач визначила одним із відповідачів Міністерство оборони України, при цьому не заявила жодних позовних вимог до останнього, як і не навела обґрунтування порушеного відповідачем-2 права.

Натомість, дійсні фактичні обставини свідчать, що відповідно до рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладено у Протоколі засідання Комісії від 11.08.2023 № 255/168 позивачці призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 7 500 000,00 грн., інша частина (1/2 від 15 000 000,00 грн.) зарезервована під матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 (поки не доведено, що вона померла).

Таким чином, відповідач-2 вважає, що позивач не мала законних підстав звертатись у порядку позовного провадження до адміністративного суду, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 30.11.2023 провадження у справі № 200/6071/23 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №560/17953/21.

Ухвалою суду від 29.01.2024 провадження у справі № 200/6071/23 поновлено.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Стаття 2.

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 4. Визначення термінів

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Стаття 5.

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України)

Стаття 19.

1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

2. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

3) окремого провадження.

7. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Стаття 293.

1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

Стаття 315.

1. Суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Стаття 316.

1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Висновки суду.

У даній справі позивач просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть від 02.08.2007 НОМЕР_1 була матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 смерть якого посвідчена свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 НОМЕР_2 .

Тобто предметом спору є встановлення факту родинних відносин.

Натомість відсутні позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, як суб`єктів владних повноважень та визначені позивачем, відповідно вимог КАС України та застосовні у адміністративному судочинстві способи захисту порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у cправі № 560/17953/21 виснувала серед іншого про таке: «Аналіз правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.».

Стаття 238 КАС України.

1. Суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Стаття 239 КАС України.

1. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

2. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює, що розгляд даної справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за місцем проживання позивача.

На підставі ч. 2 ст. 238 КАС України суд повертає позивачці сплачений нею судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 189, 238, 241, 243, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про встановлення факту родинних відносин - закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму судового збору у розмірі 858,88 гривень, що перерахована квитанцією від 27.10.2023 №9308-8140-9503-4171.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено 29.01.2024.

Суддя І.В. Буряк