Рішення № 116609597, 29.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року Справа№200/3033/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; юридична адреса: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 №177681 та №177682,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 № 177681 та № 177682.

В обґрунтування позову посилається на те, що вперше про існування оскаржуваних постанов і про проведені без його участі розгляди справ йому стало відомо 09.02.2022 під час отримання в органі державної виконавчої служби їх копій та копії постанови про арешт коштів боржника.

Враховуючи посилання відповідача у постановах, що оскаржуються, на абз.16 ч.1ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач зробив висновок, що його притягнуто до відповідальності за перевищення вагових норм під час здійснення вантажних перевезень, проте вказує на те, що жодних актів перевірки № 228423 та № 228327 йому не вручалось та не надсилалось.

При цьому, позивач наполягає на невчиненні жодних порушень правил дорожнього руху, зокрема і тих, на які є посилання у спірних постановах.

Зазначає, що 28.10.2020 без повідомлення про розгляд справ та без його участі відповідачем розглянуто дві справи та винесено дві протиправні, на його думку, постанови, копії яких також не надсилалися на його адресу, що є порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Вважає такі дії посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті неправомірними, а винесені відносно нього постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними.

Ухвалою суду від 01 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року повернуто без розгляду клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на період до закінчення воєнного стану в Україні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті копії матеріалів, на підставі яких прийняті постанови № 177681 та № 177682 від 22.12.2020 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 68000 грн. (щодо призначення та проведення перевірки, акт перевірки, призначення та розгляду справи про порушення законодавства, щодо сертифікації та періодичної повірки вимірювального та зважувального обладнання, документи стосовно пункту габаритно-вагового контролю тощо).

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті на виконання зазначеної ухвали подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтував тим, що у ході рейдової перевірки 28.10.2020 посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки перевірено належні позивачу транспортні засоби та встановлено факт здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень та без оформлення необхідного дозволу.

Представник зауважив, що вказане вище порушення було встановлено за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортних засобів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, зазначеної в товарно-транспортній накладній, про що складено відповідні акти.

Наполягає на тому, що про час та місце розгляду справ про порушення автотранспортного законодавства позивачу завчасно направлено повідомлення, але на розгляд справи він не з`явився.

Додатково представник вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України.

Враховуючи, що, на думку представника, відповідачем при здійсненні контролю за дотримання законодавства про автомобільний транспорт і притягненні позивача до відповідальності дотримані вимоги всіх нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, вважає, що відповідач діяв правомірно.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, одним із видів діяльності якої за кодом КВЕД 60.24.0 є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Згідно з п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, яке у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 196-р реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області в Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

28.10.2020 посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на рейдову перевірку від 26.10.2020 № 011668, скріпленого відбитком печатки реорганізованого на той час Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, проведено перевірку транспортних засобів, що належать позивачу, про що складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2020 № 228327 і № 228423.

Відповідно до акту № 228327 від 28.10.2020 встановлено порушення, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу ТТН від 28.10.2020 № 278 (вантаж соняшник) з перевищенням встановлених п. 22.5. ПДР вагових норм понад 20%, загальна маса т/з 52520 кг.

Водієм транспортного засобу акт підписано і у поясненнях до нього зазначено, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_1 , який є перевізником.

Згідно акту № 228423 від 28.10.2020 встановлено порушення, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових обмежень без визначеного дозволу, ТТН № 617 від 28.10.2020 (вантаж насіння соняшника), з перевищенням встановлених п. 22.5. ПДР вагових норм понад 20%, загальна вага т/з 62120.

Водієм транспортного засобу акт підписано і у поясненнях до нього зазначено, що він з актом ознайомлений.

У зазначених актах посадовими особами відповідача зазначено про порушення позивачем абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

При цьому, суд зауважує, що у зазначених актах відсутнє посилання на норму діючого законодавства, яка, на думку посадових осіб відповідача, була порушена.

22.12.2020 Східним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки було прийнято постанови № 177681 та № 177682 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на загальну суму 68000 грн. (по 34000 грн. за кожне порушення) за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із зазначеними постановами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.п. 20-22 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Відповідно до п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу).

Отже, з аналізу зазначених норм висновується, що акт перевірки має містити посилання на конкретну норму законодавства про автомобільний транспорт, яка була порушена суб`єктом господарювання, а розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт передує обов`язкове повідомлення суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи про час та місце такого розгляду. При цьому п. 26 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Натомість право розгляду справи без участі уповноваженої особи суб`єкта господарювання надає неявка такої особи за умови її належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

При цьому, позивач у позовній заяві стверджує, що не отримував відповідних повідомлень про розгляд справ, йому не вручались і не надсилались чеки зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акти про перевищення нормативних вагових параметрів, акти проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177681 та № 177682 від 22.12.2020.

Суд зазначає, що ухвалою у справі від 09 січня 2023 року судом витребувані у відповідача копії матеріалів, на підставі яких прийнято постанови № 177681 та № 177682 від 22.12.2020 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу на загальну суму 68000 грн. (щодо призначення та проведення перевірки, акти перевірки, призначення та розгляду справи про порушення законодавства, щодо сертифікації та періодичної повірки вимірювального та зважувального обладнання, документи стосовно пункту габаритно-вагового контролю тощо).

На виконання зазначеної ухвали відповідачем у відзиві зазначено, що позивача повідомлено про час і місце розгляду справи шляхом направлення відповідних запрошень на комісію від 10.12.2020 № 96747/23-2/24-20 (додаток: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства від 28.10.2020 № 228423) та № 96748/23/24-20 (додаток: акт проведення перевірки від 28.10.2020 № 228327).

Проте, слід зауважити, що запрошення на комісію від 10.12.2020 № 96748/23-2/24-20 до відзиву відповідачем не додано, як і не додано визначених пунктом 26 Порядку № 1567 належних доказів повідомлення уповноваженої особи суб`єкта господарювання під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що, на переконання суду, є підставою для висновків про порушення відповідачем при прийнятті спірних рішень права позивача на участь у прийнятті рішення і, як наслідок, порядку їх прийняття.

Крім того, представником відповідача не надано суду жодних доказів або ж пояснень з приводу направлення та вручення спірних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, що, у свою чергу, спростовує доводи про порушення позивачем встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Щодо змісту виявленого порушення, слід врахувати таке.

За правилами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-ІV від 08.09.2005 рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Суд звертає увагу на визначення термінів, наведених в п. 1.10 ПДР, а саме:

- габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю;

- фактична маса - маса спорядженого транспортного засобу, яка визначена його технічною характеристикою, з водієм та вантажем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Пункт 2 Порядку № 879 розкриває зміст термінів, які вживаються в цьому Порядку, зокрема:

2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

5-1) документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктами 6, 15, 16, 18 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового контролю не складена довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Пунктом 20 Порядку № 879 визначено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Слід зазначити, що нормами Порядку № 879 детально регламентовано порядок здійснення точного габаритно-вагового контролю, визначено алгоритм дій уповноважених осіб Укртрансбезпеки, вимоги до зважувального обладнання тощо. При цьому порядок здійснення документального габаритно-вагового контролю не деталізований.

Відтак, враховуючи нормативне формулювання документального габаритно-вагового контролю як визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, слід зважати, що висновку про перевищення транспортним засобом встановлених габаритно-вагових параметрів за результатами документального контролю можна дійти у разі якщо уповноваженими особами Укртрансбезпеки в результаті аналізу пред`явлених до перевірки документів встановлено обставини 1) щодо власної маси транспортного засобу, 2) щодо маси вантажу, та шляхом математичного обчислення їх суми визначено 3) фактичну масу транспортного засобу, яка перевищує нормативно встановлену. В такому разі повністю розкривається зміст здійснення документального габаритно-вагового контролю в його нормативно-правовому розумінні.

З матеріалів судової справи встановлено, що 28.10.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача, при цьому точний габаритно-ваговий контроль не здійснювався, про що ствердив відповідач у відзиві.

Висновку про те, що належний позивачу транспортний засіб під час спірного перевезення відповідає критеріям великовагового транспортного засобу, відповідач дійшов з урахуванням лише одного документа - наданої водієм до перевірки товарно-транспортної накладної.

Оцінюючи встановлені обставини, суд звертає увагу на таке правове регулювання.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Отже серед обов`язкових реквізитів, які вантажовідправник зазначає при оформленні товарно-транспортної накладної, відображаються відомості, зокрема, параметрів транспортного засобу із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, відповідно до яких:

- приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення;

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

На переконання суду, відомостей ТТН недостатньо для висновку про порушення перевізником нормативно визначених габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, з огляду на таке.

Як суд зазначив вище по тексту рішення, товарно-транспортна накладна це документ, який відповідно до приписів чинного законодавства призначений для:

обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення;

розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Отже товарно-транспортна накладна, як первинний документ бухгалтерського обліку, в силу свого правового призначення об`єктивно підтверджує кількісні та якісні характеристики вантажу, однак не є документом, який складається з метою визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, хоча такі відомості й підлягають відображенню в ній.

Законодавець, доповнивши статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» частиною про обов`язкові реквізити товарно-транспортної накладної, не визначив ні в цьому законі, ні в іншому підзаконному нормативно-правовому акті джерела інформації про вагу транспортного засобу, як і не встановив будь-яких вимог до зважувального обладнання вантажовідправника, його повірки тощо.

Слід також зауважити, що вантажовідправник, який виписує товарно-транспортну накладну, не уповноважений на здійснення габаритно-вагового контролю та не несе жодної відповідальності за правильність зазначення в ТТН габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

За таких обставин, зазначення в ТТН відомостей про вагу транспортного засобу (без вантажу) не може бути враховане під час здійснення габаритно-вагового контролю як достовірне джерело підтвердження вагових параметрів транспортного засобу.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що уповноважені особи Укртрансбезпеки у спірній ситуації під час здійснення документального габаритно-вагового контролю в порушення вимог Порядку № 879 об`єктивно не встановили фактичну масу кожного транспортного засобу, оскільки було достовірно встановлено лише вагу вантажу відповідно до ТТН.

Документально підтверджені відомості щодо повної маси автомобільного транспорту відсутні. В такому випадку державні інспектори Укртрансбезпеки відповідно до приписів Порядку № 879 наділені повноваженнями на здійснення точного габаритно-вагового контролю із застосуванням зважувального обладнання, однак такі дії уповноваженими особами відповідача не були вчинені.

Отже суд констатує, що матеріалами судової справи не підтверджуються висновки контролюючого органу про перевищення транспортними засобами позивача нормативних вагових параметрів, що виключає відповідальність, передбачену абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Такі обставини залишилися поза увагою посадової особи відповідача під час розгляду справ про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що мало наслідком необґрунтоване застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу.

При вирішенні цієї справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінивши основні аргументи сторін та надані ними докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт; правомірності спірних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки матеріалами судової справи встановлено порушення з боку відповідача встановленого порядку їх прийняття, відсутність як в актах перевірки, так і в спірних постановах конкретних посилань на норму законодавства, яка порушена, тобто порушено принцип «правової визначеності», на якому неодноразово наголошував ЄСПЛ.

За встановлених обставин, суд вважає, що спірні рішення суб`єкта владних повноважень не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, прийняті без урахування всіх обставин справи та участі особи у прийнятті рішення, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 14.02.2022 № 37122291 позивачем сплачено 992,40 грн.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 192-205, 241-247, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; юридична адреса: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 № 177681 та № 177682, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 № 177681, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.12.2020 № 177682, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; юридична адреса: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 )судовий збір у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Ушенко