Рішення № 116609546, 29.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокуСправа №160/30681/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-3), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.09.2023 № 912160186905 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до заяви від 29.09.2023;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.11.2023 №912160186905 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до заяви від 15.11.2023;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до заяви від 29.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є непрацездатною особою у зв`язку з чим отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. 25.09.2023 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 . Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №912160186805 від 29.09.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з ненаданням документа про перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка. 15.11.2023 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів (перехід на пенсію по втраті годувальника), а саме акту про спільне проживання та веденням спільного господарства з померлим годувальником ОСОБА_2 . Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві о/р №912160186805 від 20.11.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з ненаданням документа про перебування її на утриманні померлого чоловіка. Позивач зазначає, що весь час до смерті чоловіка, вони проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство. З чоловіком були зареєстровані за різними адресами, але проживали разом однією сім`єю, що підтверджується актом квартального комітету від 03.10.2023. За час життя померлий чоловік позивача отримував пенсію по за віком, що було основним доходом сім`ї, розмір пенсії становив близько 13 000 грн, розмір доходу позивача у вигляді пенсії на момент смерті померлого годувальника становив 2888,40 грн, тому дохід чоловіка, який складався з пенсії, був основним джерелом існування ОСОБА_1 . Позивач перебувала на утриманні померлого чоловіка, одержувала від нього матеріальну допомогу. Інші особи, які б перебували на його утриманні відсутні. На підставі зазначеного, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.12.2023 відповідач-3 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805 позивачці відмовлено у допризначенні пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами (перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника), відповідно до заяви від 15.11.2023 №351. На підтвердження факту перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_1 надано акт від 03.10.2023, виданий Квартальним комітетом №60 м. Павлоград про сумісне проживання з померлим годувальником. Оскільки зазначений документ виданий не органами місцевого самоврядування, він не може бути прийнятий за документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника. Враховуючи викладене вище, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV згідно з заявою від 15.11.2023 №351 та долученими документами.

15.12.2023 відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 25.09.2023 позивач звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 . Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документа про спільне місце проживання з померлим годувальником. ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами. Крім того, ОСОБА_1 не надала документів про спільне проживання з померлим годувальником. В зв`язку з вище викладеним, та оскільки відповідно до наданих до територіального органу ПФУ документів позивач проживала окремо від померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідач-2 вважає, що ГУ ПФУ в Харківській області правомірно та на законних підставах прийнято рішення від 29.09.2023 №912160186805, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до Закону №1058-IV, а отже на думку відповідача-2 відсутні законні підстави для скасування такого рішення.

21.12.2023 відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 25.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в Харківській області. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186905 ОСОБА_1 відмовлено у переведені на пенсію по втраті годувальника. 15.11.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в м. Києві. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 20.11.2023 о/р №912160186905 ОСОБА_1 відмовлено у переведені на пенсію по втраті годувальника. З огляду на вищезазначене, відповідач-1 не розглядав заяви позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1430. Для підтвердження факту перебування на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_1 надала акт квартального комітету від 03.10.2023. Вищезазначений акт не є документом, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого чоловіка, оскільки виданий організацією, що не належить до органів місцевого самоврядування. З огляду на не підтвердження факту перебування на утриманні померлого чоловіка, відсутні законні підстави для переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

З 27.07.2022 позивач є вдовою померлого ОСОБА_2 , з яким перебувала в шлюбі з 18.03.2020, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

25.09.2023 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника після смерті ОСОБА_2 , відповідно до Закону №1058-IV.

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не надано необхідних документів згідно з пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV. За висновком відповідача-2, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній документ про спільне місце проживання з померлим годувальником, вирішено відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №1058-IV.

15.11.2023 позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника після смерті ОСОБА_2 , відповідно до Закону №1058-IV.

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в м. Києві.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не надано необхідних документів згідно з пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV. На підтвердження факту перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_1 надано акт від 03.10.2023, виданий Квартальним комітетом №60 м. Павлоград про сумісне проживання з померлим годувальником. Оскільки зазначений документ виданий не органами місцевого самоврядування, він не може бути прийнятий за документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Вважаючи рішення відповідача-2 від 29.09.2023 №912160186805 та рішення відповідача-3 від 20.11.2023 о/р №912160186805 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

На підставі абзацу 2 пункту 2 статті 36 Закону №1058-IV, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частина 2 статті 39 Закону №1058-IV визначає коло осіб, які вважаються непрацездатними і мають право на такий вид пенсії. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з пунктом 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, зокрема, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

На підставі пункту 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 (витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

До матеріалів справи долучено копію акту від 03.10.2023, виданого Квартальним комітетом №60 у м. Павлоград, складеного в тому, що по АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом та вели спільне господарство. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Акт складений у присутності сусідів:

1. ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

2. ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

3. ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Вищевказаний акт засвідчений представником квартального комітету ОСОБА_5 та скріплений печаткою.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805, суд зазначає таке.

Як було вказано вище, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній документ про спільне місце проживання з померлим годувальником.

Суд зазначає, акт про сумісне проживання з померлим годувальником складений 03.10.2023, тоді як вперше із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника позивач звернулась до відповідача-1 25.09.2023.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд зазначає, що на час подання заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника від 25.09.2023 позивачем не було надано до пенсійного органу усіх необхідних документів та відповідачем-2 відмовлено позивачу правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805 винесено правомірно та не підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, рішенням ГУ ПФУ в місті Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки акт про сумісне проживання з померлим годувальником виданий не органами місцевого самоврядування, він не може бути прийнятий за документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Суд зауважує, що відповідно пункту 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 (витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Отже, пункт 2.11 Порядку №22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування.

Так, у пункті 2.11 Порядку № 22-1 вказано, що відповідні документи можуть бути видані, зокрема, органом місцевого самоврядування.

Таким чином, наданий позивачем відповідачу разом із заявою про перерахунок пенсії від 15.11.2023 акт про сумісне проживання з померлим годувальником, складений 03.10.2023 та виданий Квартальним комітетом №60, може бути визнаний документом, що підтверджує факт сумісного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті.

Тому, суд приходить до висновку, що відмова ГУ ПФУ в м. Києві у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника є протиправною.

Разом з тим, суд зазначає, що у позовних вимогах позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача-2 від 29.09.2023 № 912160186905 та рішення відповідача-3 від 20.11.2023 №912160186905, проте копію цих рішень не долучено до матеріалів справи.

Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років саме на підставі рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 29.09.2023 №912160186805 та рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805.

Тому, на думку суду, позивачем в позовних вимогах допущено технічну помилку та невірно вказано номер оскаржуваних рішень.

З метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-3 від 20.11.2023 о/р №912160186905.

Разом з тим саме ГУ ПФУ в м. Києві як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про переведення позивача на пенсію по втраті годувальника, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, є суб`єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про переведення позивача на пенсію по втраті годувальника.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про переведення позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним, скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 20.11.2023 о/р №912160186805 та зобов`язання відповідача-3 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Проте, суд зазначає, що заява позивача з необхідними документами, яка розглядалась ГУ ПФУ в м. Києві була подана 15.11.2023.

На підставі частини 3 статті 43 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, відповідач-3 має розглянути питання щодо переведення позивача на інший вид пенсії на підставі заяви, яка була подана не 29.09.2023, а 15.11.2023.

За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 860,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №7449-3618-0531-8197 від 17.10.2023.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-3, рішенням якого порушені права позивача, у розмірі 430,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368) про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.11.2023 №912160186805 о/р про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до заяви від 15.11.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка - ОСОБА_2 відповідно до заяви від 15.11.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар