Рішення № 116609470, 29.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокуСправа №160/26453/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Інспектора сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Бочеварова Артема Анатолійовича, відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Інспектору сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Бочеварова Артема Анатолійовича (далі відповідач-1, інспектор старший лейтенант поліції Бочеваров А.А.), відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якій позивач, з урахуванням нової редакції, просить визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_1 серії АА №357719, винесений 27.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.09.2023 року за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_1 (позивача) було вкотре безпідставно викликано поліцію. За результатом відвідування домоволодіння позивача, в якому без належних правових підстав та вчинює конфлікти ОСОБА_2 , працівником уповноваженого підрозділу органів поліції ОСОБА_3 було складено відносно ОСОБА_1 протиправний терміновий заборонний припис серії АА №357719. Проте, терміновий заборонний припис винесено безпідставно, без оцінки ситуації, без підтвердження факту вчинення домашнього насильства, всупереч вимогам, визначеним Порядком винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654. Позивач не погоджується з протиправно винесеним терміновим заборонним приписом від 27.09.2023 АА №357719, вважає його безпідставним та таким, що порушує права ОСОБА_1 , покладає на позивача статус «кривдника», що не підтверджується жодними доказами, в зв`язку із чим звернуся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року заяву Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву у справі №160/26453/23 задоволено.

Продовжено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області строк на надання відзиву протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року витребувано від відповідача-1: Інспектора сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Бочеварова Артема Анатолійовича ТА від відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії:

- форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складену відповідно до положень Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 р. за № 333/33304.

- усіх документів, на підставі яких 27.09.2023 року було винесено оскаржуваний терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_1 серії АА №357719.

Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

27.12.2023 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив, в якому відповідач відповідач-2 з позовними вимогами ОСОБА_1 не згодний, вважає їх безпідставними та зазначає, що 27.09.2023 року інспектор СПДН ВП Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Бочеваров Артем Анатолійович за заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі «Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства», а саме пунктів: №№ 6 та 21 винесено терміновий заборонний припис серії АА № 357719, відносно ОСОБА_1 який 26.09.2023 о 22-10 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив факт домашнього насилля психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вищевказаного термінового забороненого припису відносно ОСОБА_1 на період часу з 01-15 27.09.2023 до 01-15 01.10.2023 (термін 5 діб) були встановлені заборони, а саме: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. ГУНП як адміністративний орган поліції не наділене повноваженнями щодо складання термінового забороненого припису стосовно кривдника, а інспектор СПДН ВП Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , як уповноважена посадова особа органу Національної поліції на складання термінового забороненого припису стосовно кривдника та, може самостійно виступати в суді як відповідач по справі за позовом позивача. Що стосується питання, щодо законності та обґрунтованості складання термінового заборонного припису від 26.09.2023 серії АА № 357719, яким встановлено обмеження щодо позивача, вважає даний терміновий заборонний припис законним та складеним з урахуванням норм діючого законодавства.

На виконання вимог ухвали суду від 25.12.2023 року відповідачем 2 до суду було подано витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року провадження у справі поновлено.

Відповідач - інспектор сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Бочеваров Артем Анатолійович правом на надання відзиву та/або пояснень по суті спору не скористався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.09.2023 року за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_1 (позивача) було викликано поліцію.

За результатом відвідування домоволодіння позивача, працівником уповноваженого підрозділу органів поліції ОСОБА_3 було складено відносно ОСОБА_1 протиправний терміновий заборонний припис серії АА №357719.

Вказаним заборонним приписом,застосовано захід термінового заборонногоприпису стосовно кривдника - заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком 05 діб з 01 год. 15 хв. 27.09.2023 року та діє до 01 год. 15 хв. 01.10. 2023 року. Копія припису долучена до матеріалів справи.

Не погоджуючись з винесеним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 16 частини першоїстатті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII(далі - Закон №2229-VIII) терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Положеннями ч.1ст.1 Закону №2229-VIIIнадано наступні визначення понять:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3);

-кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6);

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8).

За змістом ч.3ст.3Закону №2229-VIIIдія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно із пунктом четвертим частини першоїстатті 10 Закону №2229-VIIIдо повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.

Відповідно достатті 24 Закону №2229-VIIIдо спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою, п`ятою, шостою, дев`ятою, одинадцятоюстатті 25 Закону №2229-VIIIтерміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.

Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону №2229-VIII).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01серпня 2018року №654затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення (п.1).

Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків (п.2).

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення (п.3).

Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку № 654 припис може містити такі заходи:

зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності)п.5 розділу ІІ Порядку № 654.

Відповідно до п.10 розділу ІІ Порядку № 654 під час винесення припису в ньому зазначаються відомості, що наведені в цьому пункті, зокрема:

у рядку «тип, назва населеного пункту» - тип, назва населеного пункту;

у рядку «посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) працівника, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) (повністю, без скорочень);

у рядку «згідно зістаттею 25Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонний припис стосовно» - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада;

у рядку «особу встановлено» - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));

у рядку «чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності;

у рядку «у зв`язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства» - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення;

у рядку «стосовно постраждалої особи» - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) постраждалої особи (повністю, без скорочень) з підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно дочастин другої,третьоїстатті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а в разі винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою ступінь спорідненості з кривдником обирається із запропонованого класифікатора;

у рядку «заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника» - захід чи заходи, передбаченічастиною другоюстатті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

у рядку «Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком» - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису;

у рядку «Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз`яснено положеннястатті 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду» - підпис, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, якій винесено припис;

у рядку «Підпис працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - підпис, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис;

у рядку «Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника» - підпис, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) постраждалої особи (її представника);

у рядку «Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано» - підпис, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) кривдника;

у рядку «Кривдник від підпису відмовився в присутності» - підписи, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку № 654 припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.

Особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції (п.13 розділу ІІ Порядку № 654).

Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13 березня 2019 року №369/180 затверджений Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, який визначає процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення.

Відповідно до п.4, 5 розділу І Порядку№369/180 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.

Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Процедура оцінки ризиків вчинення домашнього насильства визначена у розділі ІІ Порядку№369/180.

Так, оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно здодаткомдо цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (п.1).

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (п.2).

Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (п.3).

Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді»/«невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін.

Відбираючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначає таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні - терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Порядку №369/180 дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.

Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.

Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді / Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Згідно п.7 розділу ІІ Порядку №369/180залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбаченихчастиною другоюстатті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків, у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, у Формі оцінки вчинення домашнього насильства від 27.09.2023р., де кривдником є позивач, працівником поліції оцінено рівень небезпеки як низький, з урахуванням відповідей "Так" на запитання № 1, № 6, №21.

Заперечень, зауважень до Форми не надано.

Така оцінка відповідача відповідає приписам абз.3 п.6розділу ІІ Порядку № 369/180, тому терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі.

Щодо аргументів позивача стосовно того, що поліцейським не враховано та на місці не оцінено той факт, що конфліктні ситуації розпочинає сама «постраждала особа», та відповідач-1 на час складання термінового заборонного припису не мав беззаперечних доказів того, що кривдником у цих відносинах виступає чоловік (позивач). Дані обставини мають бути встановлені органами поліції з урахуванням отриманих пояснень від обох сторін конфлікту та підтверджуватись відповідними доказами.

Суд не приймає такі доводи позивача, оскільки матеріалами справи не підтверджується надання позивачем під час оцінки вчинення домашнього насильства заперечень або пояснень, про які він вказує,а такожзауважень щодо змісту припису.

Крім того, наведені норми дають можливість поліцейському в спірному випадку діяти на власний розсуд виходячи з фактичних обставин з наданням пріоритету безпеці постраждалої особи.

Доводи позивача щодо того, що у приписі уповноваженим представником поліції Бочеваровим А.А. вказується на вчинення насилля «психологічного характеру» без уточнення, в чому це виражалось, які наслідки це призвело для «постраждалої». Упереджене ставлення до ОСОБА_1 тільки з урахуванням його чоловічої статі та того факту, що виклик поліції здійснила жінка, є дискримінацією за ознакою статі, судом відхиляються, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Суд звертає увагу, що для вирішення питання про винесення термінового заборонного припису ні Порядком №654, ні Порядком № 369/180 не передбачений обов`язок поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час оцінки ризиків домашнього насильства додатково встановлювати обставини (чинники) чи їх можливі наслідки, які можуть вплинути на рівень небезпеки вчинення домашнього насильства, шляхом опитування сусідів, друзів, родичів, тощо, тому критично оцінює та вважає помилковими та необґрунтованими нормами законодавства висновки суду першої інстанції про протиправність тимчасового заборонного припису у зв`язку з невжиттям поліцейським заходів по встановленню таких обставин.

Більше того, як вже зазначено, Порядок № 369/180 ( пункт 7 розділу ІІ ) наділяє поліцейського уповноваженого підрозділу поліції повноваженнями, залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, на власний розсуд приймати рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених ч.2ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Тобто поліцейський уповноваженого підрозділу поліції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як низький має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено п. 7 Порядку № 369/180, таким чином реалізувавши свої дискреційні повноваження.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

За вказаних обставин, суд вважає, що інспектором сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Бочеваровим Артемом Анатолійовичем, правомірно, за наявності підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, складено терміновий заборонний припис відносно ОСОБА_1 серії АА №357719 від 27.09.2023 року.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першоїстатті 2 КАС Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першоюстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронюванізакономінтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваногозакономінтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Суд вказує, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 23.06.1997№ 2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що ..за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008№9-рп/2008в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Судом встановлено, що терміновий заборонний припис винесений строком 05 діб з 01 год. 15 хв. 27.09.2023 року та діє до 01 год. 15 хв. 01.10.2023 року. При цьому, позовна заява в первинній редакції підписана представником позивача 06.10.2023 року та 11.10.2023 зареєстрована судом, про що свідчить відбиток штампу суду з вхідним № 87017/23.

Таким чином, враховуючи наведене, на час звернення позивача до суду з цим позовом заборонний припис як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням і спливом часу, на який він виносився, тобто він вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв`язку з чим, не потребує додаткового скасування у судовому порядку, оскільки навіть ймовірне наступне його скасування не може призвести до відновлення попереднього стану.

В розумінніКАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписівст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно дост. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до відповідача-1: Інспектора сектору поліцейської діяльності відділення поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Бочеварова Артема Анатолійовича (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 2-а), відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а) про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса