Рішення № 116609196, 18.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокуСправа №160/23536/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/23536/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо невидачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 - протиправною; зобов`язати Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон в порядку заміни, у зв`язку зі зміню прізвища.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона з 1995 року постійно проживає на території України, де отримала середню освіту, уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 та народила трьох дітей, які є громадянами України, та в усіх свідоцтвах про народження вона зазначена, як громадянка України. 15.07.1997 року Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області їй було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , у зв`язку з досягненням віку та зміною прізвища. 04.08.2000 року Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області їй було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у зв`язку з непридатністю до використання попереднього паспорту. Також, позивачем зазначено, що з 24 грудня 2004 року вона прийнята на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою № 131 від 04.05.2023 року. 03.12.2022 року позивач уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_4 та прийняла його прізвище відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 у зв`язку з чим звернулася до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області для заміни паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку зі зміною прізвища, однак відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон з посиланням на те, що ОСОБА_1 не є громадянкою України та на п.100 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302. 28.03.2023 року на звернення від 16.03.2023 року, позивачу повідомлено, що у оформленні паспорту громадянина України відмовлено згідно вимог пп. 5, п. 100, постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25 березня 2015 року «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Позивач вважає, бездіяльність міграційного органу щодо невидачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон протиправною та такою, що порушує її права та інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/23536/23 за позовом ОСОБА_2 до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09.10.2023 року до суду надійшов відзив Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що згідно підпункту 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта, особі, яка досягла 14-річного віку здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Так 09.12.2022 року ОСОБА_5 подала до Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву-анкету № 8461687 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї в зв`язку з обміном паспорта громадянина України через зміну інформації внесеної до паспорта. Окрім того, 09.12.2022 року заявниця подала до Новомосковського відділу ТУ ДМС у Дніпропетровській області заяву-анкету №23320175 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї в зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, з метою одночасного обміну паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не суперечить Порядку реалізації експериментального проекту щодо одночасного оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 7 травня 2022 року № 541. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру). Відповідач зазначає, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що вона, ОСОБА_6 , народилася у селі Паскацци, Ришкайського району Молдавської PCP, СРСР, 1980 році. Прізвище при народженні - ОСОБА_7 . У 1995 році приїхала до України. Тобто позивач прибула на територію України в неповнолітньому віці. Відповідно до наданих позивачем пояснень від 21.01.2023 року до територіального підрозділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, у 1995 році вона прибула до міста Новоукраїнки, Кіровоградської області, разом зі своєю матір`ю, перетнувши кордон по свідоцтву про народження. В подальшому, в листопаді 1996 року отримала паспорт громадянина України, в зв`язку з досягненням 16-річчя. В 2001 році переїхала жити до смт. Черкаське де й мешкає по теперішній час. Також зазначила, що її мати ОСОБА_8 є громадянкою Республіки Молдова, де й наразі проживає, а батько - ОСОБА_9 помер у 2000-х роках. Відповідач звертає увагу, що згідно висновку за результатами перевірок, щодо одночасного оформлення паспорта громадянина України в зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 » та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 , затвердженого начальником Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 27.01.2023 року, зазначено, що з метою підтвердження /спростування належності до громадянства України здійснено перевірки за наявними обліками територіальних органів/підрозділів ДМС та проведена перевірка належності до громадянства України заявниці та її батьків. Водночас, за результатами перевірки було встановлено, що батько заявниці - ОСОБА_9 паспортом громадянина України не документувався, мати - ОСОБА_8 також паспортом громадянина України не документувалась. Крім того, ОСОБА_5 не надано документи, що підтверджують факт її проживання як неповнолітньої особи разом з батьками на території України станом на 13.11.1991 року та 24.08.1991 року та перевірками не встановлено проживання особи та її батьків на території України на вказані дати, а також законність документування та належність до громадянства України. Відповідно до підпункту 5 пункту 100 Порядку №302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта. Додатково відповідач зазначає, що оскаржуване рішення Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду кордон ОСОБА_5 прийняте 27.01.2023 року та отримано ОСОБА_5 11.02.2023 року, що підтверджується відміткою про отримання проставленою на повідомленні від 27.01.2023 року за вих. №1235-274/1235-23. Таким чином, на думку відповідача позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. З урахуванням викладеного, Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заперечує проти пояснень, міркувань та аргументів викладених в позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

17.10.2023 року позивачем до суду було подано відповідь на відзив, в обґрунтування підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 року залучено до участі у справі № 160/23536/23 за позовом ОСОБА_2 до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в якості другого відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

08.11.2023 року до суду надійшов відзив від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що згідно висновку за результатами перевірок, щодо одночасного оформлення паспорта громадянина України в зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 » та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 , затвердженого начальником Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 27.01.2023 року, зазначено, що з метою підтвердження /спростування належності до громадянства України здійснено перевірки за наявними обліками територіальних органів/підрозділів ДМС та проведена перевірка належності до громадянства України заявниці та її батьків. Водночас, за результатами перевірки було встановлено, що батько заявниці - ОСОБА_9 паспортом громадянина України не документувався, мати - ОСОБА_8 також паспортом громадянина України не документувалась. Крім того, ОСОБА_5 не надано документи, що підтверджують факт її проживання як неповнолітньої особи разом з батьками на території України станом на 13.11.1991 року та 24.08.1991 року та перевірками не встановлено проживання особи та її батьків на території України на вказані дати, а також законність документування та належність до громадянства України. Відповідно до підпункту 5 пункту 100 Порядку №302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта. З урахуванням викладеного, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заперечує проти пояснень, міркувань та аргументів викладених в позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Судом встановлено, що Рибалка (Нелюб), дошлюбне прізвище ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у селі Паскауци, Ришканського району Молдавської PCP, СРСР.

Відповідно до свідоцтва про народження від 01.12.1980 року серії НОМЕР_5 , яке видане Петрушанською сільською радою, Ришканського району, Молдовська РСР: батько ОСОБА_9 , національність українець; мати ОСОБА_12 - національність українка.

Відповідно пояснень позивача наведених у позовній заяві вона в 1995 році прибула на територію України з матір`ю.

13.07.1996 року позивач одружилася з громадянином України ОСОБА_3 та змінила дівоче прізвище ОСОБА_7 на Нелюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 13.07.1996 року.

15.07.1997 року Новомосковським РВ УМВС України виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , 1980 року народження; місце народження - с. Паскауци, Ришканського району, Молдова, у зв`язку з досягненням віку та зміною прізвища.

Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 28 квітня 2001 року серія НОМЕР_7 , в якому зазначено, що ОСОБА_5 є громадянкою України.

04.08.2000 року Новомосковським РВ УМВС України виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , 1980 року народження; місце народження - с. Паскауци, Ришканського району, Молдова, у зв`язку з втратою на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.02.2006 року серія НОМЕР_8 , в якому зазначено, що ОСОБА_5 є громадянкою України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01.10.2013 року серія НОМЕР_9 , в якому також зазначено, що ОСОБА_5 є громадянкою України.

04.06.2015 року оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_5 , орган, що видав 1216.

01.09.2017 року на ім`я ОСОБА_5 видана картка платника податків, згідно з якою РНОКПП останньої є НОМЕР_11 .

27.12.2017 року на ім`я ОСОБА_5 виданий військовий квиток серії НОМЕР_12 .

03.12.2022 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_4 про що Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис №1472 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 03.12.2022 року. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_10 ».

09.12.2022 року позивач звернулася до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою щодо одночасного оформлення паспорту громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 » та паспорту громадянина України для виїзду закордон.

До заяви було додано наступні документи: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 04.08.2000 року на ім`я ОСОБА_5 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_10 виданий 04.06.2015 року органом 1216; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 видане Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 01.12.1980 року, видане Петрушанською сільською радою, Ришканського району, Молдовської РСР; картка платника податків видана 01.09.2017 року Новомосковським ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

При цьому, в матеріалах перевірки також наявні пояснення від 21.01.2023 року, надані відповідачу ОСОБА_5 , в яких зазначалося, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Паскауци, Ришканського району Молдавської PCP. У зв`язку з сімейними обставинами у листопаді 1995 року переїхала до м. Новоукраїнки, Кіровоградської області разом з матір`ю ОСОБА_12 , перетнула кордон по свідоцтву про народження серії НОМЕР_5 від 01.12.1980 року виданому Петрушанською сільською радою, Ришканського району, Молдовської ССР. В 1996 року одружилася з громадянином України ОСОБА_3 . В листопаді 1996 року отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . З 2001 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_8 , громадянка Молдови, проживає за адресою: с. Паскауци, Ришканського району, Молдави. Батько ОСОБА_9 помер у 2000-х роках.

27.01.2023 року за наслідками проведеної перевірки заступником начальника Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області складено висновок за результатами перевірок, щодо одночасного оформлення паспорту громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 » та паспорту громадянина України для виїзду закордон, затверджений начальником Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 27.01.2023 року відповідно до якого, в ході перевірки встановлено, що документування батьків заявниці жодними документами не встановлено право на проживання в Україні. Заявницею не надано документи, що підтверджують факт її проживання, як неповнолітньої особи разом з батьками на території України станом на 13.11.1991 року та 24.08.1991 року, перевірками не встановлено проживання особи та її батьків на території України на вказані дати, а також законність документування та належність до громадянства України. Відповідно до підпункту 5 пункту 100 Порядку №302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта. У документуванні відмовлено.

27.01.2023 року Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено позивача на її звернення щодо одночасного оформлення паспорта громадянина у зв`язку зі зміною прізвища на « ОСОБА_10 » та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що згідно до п. 5 п. 100 Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року «Про затвердження бланків технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорту громадянина України» зі змінами та доповненнями, а саме: «особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта» та п.4 п.82 Постанови Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 року «Про затвердження бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» перевірку за фактом оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон завершено, у документуванні паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон відмовлено.

28.03.2023 року на звернення позивача від 16.03.2023 року № Н-28/6/1235-23 Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено, що проведеними перевірками не надалось можливим підтвердити належність позивача до громадянства України, у зв`язку з цим, було відмовлено у оформлені паспорту громадянина України згідно вимог пп. 5 п. 100, Порядку №302, про що листом від 27.01.2023 року повідомлено. 04.08.2000 року Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області їй було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у зв`язку з непридатністю до використання попереднього паспорту. Так як відповідно до Закону України « Про громадянство України» на момент оформлення паспорту вона не перебувала у громадянстві України, оформлення вказаного паспорту Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області було здійснено у зв`язку з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим на теперішній час проводиться відповідна перевірка, з результатами якої буде повідомлено додатково з наданням роз`яснень щодо подальших дій.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неоформлення паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III встановлено, що громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Згідно статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. №2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Відповідно до п.п.1,2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (в редакції станом на час отримання позивачем паспорта громадянина України) (далі Положення №2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Президентом України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Дос. №9303). Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України паспортною службою органів внутрішніх справ (далі - паспортна служба) після досягнення 16-річного віку.

За приписами абз.1 п.12, п.13 Положення №2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з п.16, п.17 Положення №2503-ХІІ обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI, який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI встановлено, що документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Цій нормі кореспондують приписи ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI, якою передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

Пунктами 1, 3-4 Порядку №302 визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до пункту 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Пунктом 8 Порядку №302 визначено, що паспорт видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання; не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його термінового отримання.

Паспорт, який оформлюється вперше, видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання.

Згідно з пунктом 9 Порядку №302 за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. За оформлення паспорта вперше адміністративний збір не справляється.

Пунктом 10 Порядку №302 передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів (далі - Центр).

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС (пункт 19 Порядку №302).

Відповідно до п.24 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів. Якщо під час прийому документів заявник надав паспорт, який, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта здійснює його вилучення в порядку, передбаченому пунктом 107 цього Порядку.

За приписами п.25 Порядку №302 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Абзацом 1 пункту 34 Порядку №302 передбачено, що у разі коли під час перевірки виявлено, що паспорт, який подано уповноваженому суб`єкту для обміну, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС у рішенні про відмову інформує заявника про вилучення (у тому числі тимчасово) паспорта та необхідність звернення до уповноваженого суб`єкта для одержання довідки про його вилучення.

При цьому, Порядок №302 містить розділи «Подання документів для оформлення паспорта та їх розгляд» (п.п.35-45), «Подання документів для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого» (п.п.46-68) та «Подання документів для оформлення паспорта у зв`язку з обміном» (п.п.69-83).

Таким чином, приписами пунктів 35-46 Порядку №302 врегульовано питання подання заявником документів для оформлення паспорта вперше, натомість питання подання документів для оформлення паспорта у зв`язку з обміном, в тому числі, і перелік документів, які мають бути подані саме у цьому випадку (у разі обміну паспорта), визначено саме пунктами 69-83 цього Порядку.

Так, відповідно до п.69 Порядку №302 заявник подає для обміну паспорта такі документи: 1) паспорт, що підлягає обміну; 2) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 4) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 5) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року); про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття; 8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Пунктом 71 Прядку №302 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32-34 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Згідно з пунктами 72, 73 Порядку №302 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються заявником, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру).

Відповідно до пунктів 74-76 Порядку №302 ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт у зв`язку з обміном паспорта зразка 1994 року і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. Надсилання запитів для перевірки інформації про особу здійснюється відповідно до пункту 41 цього Порядку. Під час розгляду заяви-анкети для оформлення паспорта у зв`язку з обміном паспорта зразка 1994 року ідентифікація особи здійснюється за даними, що містяться в картотеках територіального органу ДМС та територіального підрозділу ДМС. Якщо паспорт, який підлягає обміну, був виданий територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про його обмін, працівник територіального підрозділу ДМС порівнює дані особи та її фотозображення з даними, наведеними в заяві про видачу паспорта, який підлягає обміну, та вклеєною до неї фотокарткою, і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. У разі видачі паспорта, який підлягає обміну, іншим територіальним підрозділом ДМС для підтвердження видачі особі паспорта, який підлягає обміну, не пізніше наступного дня після приймання до розгляду заяви-анкети до такого територіального підрозділу ДМС надсилається запит за формою, встановленою МВС.

Пунктом 77 Порядку №302 передбачено, що перевірка за запитом проводиться протягом двох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, наведені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві про видачу паспорта, який підлягає обміну, та вклеєною до неї фотокарткою. У графі «Службові відмітки» заяви про видачу паспорта проставляється відмітка про дату надходження запиту та територіальний підрозділ ДМС, який здійснює оформлення паспорта у зв`язку з обміном, підстави обміну. За результатами перевірки надається відповідь територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, за встановленою МВС формою, а заява про видачу паспорта, який підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Приписами пункту 79 Порядку №302 встановлено, що за результатами проведених перевірок, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, ідентифікації особи працівник територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.

Згідно з пунктами 80-82 Порядку №302 у разі коли паспорт зразка 1994 року був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає запити до відповідного територіального органу ДМС. У разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку. За результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, перевірки факту належності до громадянства України особи, яка набула громадянство України відповідно до статті 6 Закону України «Про громадянство України», працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС, та приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні. Якщо за результатами проведення процедури встановлення особи її не було встановлено, приймається рішення про відмову в оформленні паспорта особі, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, із зазначенням підстав відмови.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови (пункт 101 Порядку №302).

Отже, наведені норми Порядку №302 свідчать, що існує певна процедура оформлення органами ДМС паспорта громадянина України, в тому числі, у зв`язку з його обміном, яка включає розгляд заяви-анкети, приймання документів від заявника, ідентифікацію особи та перевірку факту належності особи до громадянства України і прийняття відповідного рішення.

При цьому, перелік документів, що має подаватися задля оформлення паспорта громадянина України, різниться в залежності від підстав такого оформлення. Так, для оформлення паспорта на загальних підставах подаються документи, визначені пунктом 35 Порядку №302, для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого пунктом 46 Порядку №302, а для оформлення паспорта у зв`язку з обміном документи, визначені у пунктом 69 цього Порядку.

За результатами перевірки повноти поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 Порядку №302, та відповідності їх оформлення вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС може відмовити в оформленні або видачі паспорту у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, а також за наявності підстав, встановлених пунктом 100 Порядку №302, про що заявник інформується із зазначенням підстав такої відмови (за бажанням заявника - в письмовому вигляді).

Щодо доводів відповідача про те, що за виявлених перевіркою обставин, ОСОБА_16 у розумінні приписів статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянства України не набула, а виданий їй паспорт громадянина України видано з порушенням норм чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Так, відповідачі у відзивах на позовну заяву в обґрунтування наявності підстав для відмови у видачі паспортів позивачу посилаються на положення пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року, яким встановлено, що особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Пункт 3 частини першої статті 3 в наведеній редакції викладено на підставі Закону № 2663-IV від 16.06.2005 року.

Також, відповідачі посилаються на ту обставину, що за результатами перевірки було встановлено, що батько заявниці - ОСОБА_9 паспортом громадянина України не документований, мати ОСОБА_8 паспортом громадянина України не документована. ОСОБА_5 не надано документи, що підтверджують факт її проживання як неповнолітньої особи разом з батьками на території України станом на 13.11.1991 року та 24.08.1991 року та перевірками не встановлено проживання особи та її батьків на території України на вказані дати, а також законність документування та належність до громадянства України.

За наведених обставин, Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області дійшов висновку, що виданий позивачу у 2000 році паспорт громадянина України видано з порушенням норм чинного законодавства.

Суд не погоджується з такими доводами та висновками відповідачів з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 1-2 пункту 109 Порядку №302 у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.08.2000 року Новомосковським РВ УМВС України виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , 1980 року народження; місце народження - с. Паскауци, Ришканського району, Молдова, у зв`язку з втратою на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 15.07.1997 року Новомосковським РВУМВС України в Дніпропетровській області отриманого у зв`язку з досягненням віку та зміною прізвища із « ОСОБА_7 ».

Обставина видачі позивачу паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , 1980 року народження; місце народження - с. Паскауци, Ришканського району, Молдова, виданого 15.07.1997 року Новомосковським РВУМВС України в Дніпропетровській області у зв`язку з досягненням віку та зміною прізвища із « ОСОБА_7 » не є спірною в даній справі та підтверджується позивачем в позовній заяві та висновком за результатами перевірки від 27.01.2023 року.

Отже, позивач вперше отримала паспорт громадянина України 15.07.1997 року.

На момент отримання позивачем паспорту громадянина України вперше у 1997 році діяв Закон України «Про громадянство України» № 1636-XII від 08.10.1991 року, який втратив чинність на підставі Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року.

Відповідно статті 2 Закон України «Про громадянство України» № 1636-XII від 08.10.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення

незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав; 3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

В даному випадку, відповідно свідоцтва про народження позивача від 01.12.1980 року серії НОМЕР_5 , яке видане Петрушанською сільською радою, Ришканського району, Молдовська РСР: батьком є ОСОБА_9 , національність українець, а матір`ю ОСОБА_12 - національність українка.

Відповідачем про розгляді наданих документів для отримання паспортів не надано належної оцінки свідоцтву про народження позивача в якому зазначено національність батьків та враховано вимоги діючого на час розгляду документів законодавства України про громадянство, в той час як необхідно було врахувати норми Закон України «Про громадянство України» № 1636-XII від 08.10.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пунктом 3 статті 2 якого передбачено, що громадянами України є особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України.

При цьому, відсутність інформації про документування батьків заявниці жодними документами на право проживання в Україні, про документування батьків паспортами громадянина України не свідчить про їх, або одного з них, не проживання на території України у спірний період з 1995 року, а може свідчити про не звернення таких осіб з відповідними заявами, або про відсутність такої інформації, враховуючи відсутність документально підтверджених даних щодо їх народження (батька дата народження невідома) та дійсного прізвища, щодо матері ( ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 ).

Відповідачем не було досліджено документів на підставі яких позивачу було видано паспорт громадянина України у 1997 році, в той час як такий паспорт було видано Новомосковським РВУМВС України в Дніпропетровській області та не вчинено дій щодо встановлення та з`ясування таких підстав.

Окремо суд звертає увагу, що вимогами статті 16 Закон України «Про громадянство України» № 1636-XII від 08.10.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і виконання Конституції України та законів України;

2) неперебування в іноземному громадянстві;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років.

Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати

громадянами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один із їх батьків, дід чи баба народилися на її території;

4) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

5) наявність законних джерел існування.

Положення абзацу першого пункту 3, пунктів 4, 5 частини другої цієї статті можуть не враховуватися у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо осіб, які мають визначні заслуги перед Україною або якщо їх прийняття до громадянства України становить державний інтерес для України.

Після закінчення дії пункту 3 статті 2 цього Закону громадянство України набувається особами, на яких він поширюється, в порядку, встановленому статтею 16, без урахування положень абзацу першого пункту 3 та пункту 4 частини другої цієї статті.

Положення абзацу першого пункту 3 та пункту 4 частини другої

цієї статті не поширюються на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянами України.

В даному випадку, оскільки позивач уклала шлюб з громадянином України 13.07.1996 року, положення абзацу першого пункту 3 та пункту 4 частини другої

цієї статті на неї не поширюються, як на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України.

Дана обставина залишилась поза увагою відповідача та їй не було надано жодної оцінки.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач не є громадянином України внаслідок того, що на момент оформлення паспорту позивач не перебувала у громадянстві України, а оформлення паспорту виданого на прізвище ОСОБА_19 , серії НОМЕР_1 від 15.07.1997 року, серії НОМЕР_2 від 04.08.2000 року (тобто вже після досягнення позивачем повноліття) здійснено з порушенням вимог законодавства, і це є підставою для відмови ОСОБА_5 в оформленні паспорта громадянина України у зв`язку з обміном, є передчасними.

Крім цього, станом на час розгляду справи також відсутні результати ініційованої відповідачем процедури визнання паспорта громадянина України від 04.08.2000 року серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_5 таким, що виданий з порушенням норм чинного законодавства, а саме: незаконно виданим.

Враховуючи те, що позивач звернулася до відповідача зі спірного питання ще 09.12.2022 року і у січні 2023 року отримала відмову в оформленні паспортів громадянина України, а станом на 14.09.2023 року висновок службової перевірки з питання визнання паспорта громадянина України від 04.08.2000 року серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , таким, що виданий з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем ще не підготовлено, не зважаючи на те, що з моменту виникнення спірних правовідносин минув майже рік, відповідач, відмовляючи позивачеві у січні 2023 року в оформленні паспортів громадянина України, діяв передчасно.

Крім того, суд зауважує, що з висновку про відмову у оформленні паспортів громадянина України, затвердженого начальником Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 27.01.2023 року, а також з листа від 28.03.2023 року вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про те, що позивач не є громадянином України, є те, що на момент оформлення паспорту позивач не перебувала у громадянстві України, а оформлення паспорту здійснено з порушенням вимог законодавства. Жодних інших підстав для наведеного ані висновок, ані лист не містять.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду достатніх, достовірних та беззаперечних доказів того, що виданий позивачу Новомосковським РВ УМВС України від 15.07.1997 року та від 04.08.2000 року паспорт громадянина України, є таким, що був оформлений з порушенням вимог законодавства.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вищенаведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються відзиви.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Судом враховується, що відповідачем листом від 27.01.2023 року протиправно було відмовлено у оформленні паспорту громадянина України у зв`язку зі зміною прізвища та паспорту громадянина України для виїзду закордон, і саме таке рішення, оформлене листом від 27.01.2023 року, а не бездіяльність, як помилково вважає позивач, не відповідає критеріям правомірності, визначеним в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, так, як бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи, в той час як відповідачем було прийнято рішення, оформлене листом з відмовою у оформленні паспортів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасність та безпідставність відмови Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в оформлені паспорта громадянина України у зв`язку з обміном ОСОБА_1 , а, отже, про визнання такого рішення протиправним та про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо іншої частини позовних вимог про зобов`язання Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з обміном, суд зазначає наступне.

Відповідач листом 27.01.2023 року про відмову у видачі паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства та не надав мотивованої відмови позивачу в оформленні паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду закордон.

В свою чергу, висновок за результатами перевірок від 27.01.2023 року не містить безперечних доказів протиправності документування позивача паспортом громадянина України та не перебування її у громадянстві України. Такий висновок зроблено передчасно та без проведення всебічної перевірки підстав набуття громадянства.

При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає наступне.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі №826/11251/18.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2022 року щодо оформлення паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду закордон, та прийняттям відповідного рішення.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

Так, відповідач зазначає, що висновок за результатом перевірки від 27.01.2023 року, який прийнятий Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, позивач отримала 11.02.2023 року, однак, жодних належних доказів щодо вручення їй цього рішення, як-то відповідних доказів поштового пересилання, відповідачем не надано, як і не надано жодних доказів ознайомлення позивача.

28.03.2023 року на звернення позивача від 16.03.2023 року № Н-28/6/1235-23, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомило причини відмови у обмінні паспорту.

Оскільки лист відповідача від 27.01.2023 року окрім положень чинного законодавства не містив обґрунтування підстав відмови, такі підставі стали відомі з відповіді на звернення позивача від 16.03.2023 року.

Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом щодо визнання бездіяльності Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо невидачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон 14.09.2023 року, позивач строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не пропустила.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1073,60 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_11 ) до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (51206, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченко, буд. 39), Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 27.01.2023 року, про відмову ОСОБА_5 у оформленні паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Зобов`язати Новомосковський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_16 від 09.12.2022 року щодо оформлення паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська