Окрема ухвала № 116608936, 17.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

17 січня 2024 р. Справа № 120/15326/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засіданняРебесайло С.О.,

представника позивачаОниська М.М.,

представника відповідача 1Олійник Л.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд"

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (відповідач 2)

про стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" (далі ТОВ "Агропросперіс Трейд" або позивач) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Південне міжрегіональне управління або відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУ ДКС в Одеській області або відповідач 2) про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через ГУ ДКС в Одеській області пені в сумі 9898781,53 грн, нарахованої за період з 14.11.2019 по 29.09.2023 на суму невідшкодованої бюджетної заборгованості з ПДВ за липень 2019 року в розмірі 15235251 грн.

Рішенням суду від 17.01.2024 вказаний позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агропросперіс Трейд" пеню в сумі 2032590,80 грн за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 13.04.2023 по 29.09.2023.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що незважаючи на набрання 13.04.2023 законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 120/338/20-а, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за липень 2019 року у розмірі 15235251 грн, Південне міжрегіональне управління всупереч вимогам п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) та абз. 2 п. 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, не вчинило необхідних дій для внесення до Реєстру даних щодо зазначеної вище узгодженої суми бюджетного відшкодування.

У свою чергу, внаслідок такої неправомірної бездіяльності та відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України виникли правові підстави для нарахування та виплати на користь ТОВ "Агропросперіс Трейд" пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування, розмір якої склав 2032590,80 грн за період 13.04.2023 по 29.09.2023.

Водночас особливу увагу звертає на себе позиція Південного міжрегіонального управління в цьому спорі, яке вважає, що у зв`язку з касаційним оскарженням судових рішень у справі № 120/338/20-а, сума належного позивачу бюджетного відшкодування за липень 2019 року у розмірі 15235251 грн не вважається узгодженою, оскільки не вважається завершеною процедура судового оскарження рішення контролюючого органу про зменшення відповідної суми бюджетного відшкодування. Відтак, на думку Південного міжрегіонального управління, у нього відсутній обов`язок щодо внесення зазначеної суми до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, допоки не буде остаточно завершено розгляд поданої касаційної скарги, зокрема у спосіб відмови у відкритті касаційного провадження.

Разом з тим вказана позиція, на переконання суду, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства та є помилковою, а її дотримання податковим органом у подальшому може призвести до значних втрат для державного бюджету, що потребує судового реагування у спосіб постановлення окремої ухвали.

Суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті ПК України, бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Згідно з положеннями п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

В силу приписів пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, за змістом наведених правових норм держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом такого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку нараховується пеня.

Водночас системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави зробити наступні висновки:

- платник податку, який подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, має право на отримання відповідного бюджетного відшкодування податку на додану вартість лише у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної або ж документальної позапланової перевірки, яка проводиться з підстав, передбачених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, та у строк, визначений п. 200.11 ст. 200 ПК України;

- якщо за результатами документальної позапланової перевірки контролюючий орган не підтверджує правомірність заявленої платником суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зв`язку з чим приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається неузгодженою до дня закінчення процедури судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення;

- у разі якщо за результатами процедури судового оскарження ухвалюється рішення на користь платника податків, заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість вважається узгодженою після набрання таким рішенням суду законної сили; як наслідок у контролюючого органу виникає обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника;

- з набранням відповідним рішенням суду законної сили також пов`язується виникнення у держави в особі уповноважених державних органів зобов`язання з бюджетного відшкодування неузгодженої за результатами документальної перевірки суми податку, а відповідна сума набуває статус бюджетної заборгованості;

- на суму несвоєчасно відшкодованої бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, за весь період включно до дати погашення бюджетної заборгованості.

Під час розгляду справи свою бездіяльність з внесення до Реєстру даних про узгоджену суму належного позивачу бюджетного відшкодування Південне міжрегіональне управління пояснило тим, що воно скористалося правом на подання касаційної скарги, а тому процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення не може вважатися закінченою. Відтак, хоча ухвалене на користь платника рішення суду набрало законної сили, у контролюючого органу ще не виник обов`язок з вчинення передбачених законодавством дій для здійснення бюджетного відшкодування.

Проте вказані доводи суперечить як основним засадам судочинства, так і нормам податкового законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.

Так, відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Також в силу приписів ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано право кожного на справедливий суд.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року).

Крім того, у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ наголосив на тому, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи зобов`язані вживати усіх передбачених законом заходів для виконання судових рішень своєчасно та в повному обсязі, що є однією з важливих гарантій дотримання права особи на справедливий суд. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними твердження Південного міжрегіонального управління про те, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 120/338/20-а, контролюючий орган не був зобов`язаний вчиняти дії щодо здійснення позивачу бюджетного відшкодування податку, оскільки ініціював відкриття касаційного провадження.

Зазначена позиція не відповідає принципу обов`язковості судового рішення, який закріплений у частині другій статті 129 Конституції України, та фактично ґрунтується на можливості невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, що є недопустимим.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. 200 ПК України, якою визначається порядок відшкодування з Державного бюджету України сум ПДВ (бюджетного відшкодування) та строки проведення розрахунків з платниками, у разі якщо за результатами процедури судового оскарження ухвалюється рішення на користь платника податків, заявлена до відшкодування сума ПДВ є узгодженою після набрання таким рішенням суду законної сили, що і зумовлює обов`язок контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Вказаний обов`язок також випливає з абз. 2 п. 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26, яким передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДПС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Тобто, і за змістом положень абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, і за змістом положень абз. 2 п. 7 Порядку № 26 процедура судового оскарження рішень контролюючого органу з питань узгодження заявленої суми бюджетного відшкодування завершується саме набранням рішенням суду законної сили.

Цей висновок також повністю узгоджується з нормами абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, відповідно до якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, так само як у платника податків виникає обов`язок сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов`язання після набранням законної сили рішенням суду про відмову у скасуванні відповідного податкового повідомлення-рішення, так само і в контролюючого органу виникає обов`язок вжити необхідні заходи для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ після набранням законної сили рішенням суду про скасування податкового повідомлення-рішення, через прийняття якого заявлена платником до відшкодування сума не була підтверджена (узгоджена).

У цьому контексті важливими для врахування є висновки ЄСПЛ, наведені у рішенні від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України".

Вирішуючи зазначену справу, Суд зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, а також на компенсацію за затримку його виплати, та констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі за позовом СП "Інтерсплав" про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, вказавши на те, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володінню майном.

Крім того, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Враховуючи вищенаведене та задля запобігання втратам державного бюджету внаслідок нарахування платникам податку пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України через неправомірну бездіяльність контролюючого органу, суд вважає необхідним довести до відома Державної податкової служби України, як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, про виявлені під час розгляду цієї справи порушення вимог закону з метою вжиття заходів щодо усунення таких порушень, зокрема шляхом надання Південному міжрегіональному управлінню та іншим територіальним органам ДПС роз`яснень щодо правильного застосування законодавства з питань здійснення бюджетного відшкодування ПДВ у разі закінчення процедури судового оскарження прийняттям рішення на користь платника податку.

Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Про виявлені під час розгляду справи порушення вимог закону довести до відома Державної податкової служби України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

2. Встановити Державній податковій службі України місячний строк з дня надходження окремої ухвали для надання суду відповіді про наслідки виконання окремої ухвали та вжитті у зв`язку з цим заходи.

3. Копію ухвали надіслати Державній податковій службі України для виконання, а учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 29.01.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович