Рішення № 116608796, 25.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2024 р. Справа № 120/10905/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

19.07.2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0081540705 від 14.06.2023 року на суму штрафних санкцій 34755,00 грн.; № 0082060705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 20593,25 грн.; № 0081500705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 11275 грн.; № 0081960705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 17083,55 грн.; № 0082240705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 24126,9 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12.05.2023 року відповідачем проведено фактичні перевірки відділу магазинів "Beer Box" відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За результати перевірок відповідачем складені відповідні акти № 000465, № 000467, № 000478, № 000485, № 8228/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , у яких зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та статей 21, 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі актів перевірок складені податкові повідомлення-рішення № 0081540705 від 14.06.2023 року на суму штрафних санкцій 34755,00 грн.; № 0082060705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 20593,25 грн.; № 0081500705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 11275 грн.; № 0081960705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 17083,55 грн.; № 0082240705 від 16.06.2023 року на суму штрафних санкцій 24126,9 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернуся до суду з позовом

Ухвалою суду від 24.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

15.08.2023 року представник відповідача подав відзив, у якому зазначає, що податковим органом було проведено фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 , оскільки призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Відповідач вказує, що Податковий кодекс України не обмежує право податкового органу під час проведення та здійснення заходу податкового контролю у формі фактичної перевірки визначати період діяльності, який буде перевірятися. Відтак, на думку відповідача, твердження позивача, відповідно до якого порушення, зазначені у актах фактичної перевірки встановлені не в порядку та не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період є необгрунтованим.

Відповідач зазначає, що на підставі акту фактичної перевірки від 15.05.2023 року № 8242/02-32-07/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2023 року № 0081540705 щодо застосування штрафних санкцій відповідно ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265) на загальну суму 34 755 грн. (5100,00 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД + 157,50 грн. відсутні обов`язкові реквізити-цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) вчинёне вперше + 19665,14 грн. повторно вчинені порушення - відсутні серія та номер марки акцизного податку);

- від 16.06.2023 року №00820060705 щодо застосування штрафних санкцій відповідно ст.17 Закону № 265 на суму 2 593,25 грн. (5100,00 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД + 89,90 грн. відсутні обов?язкові реквізити-цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер вчинене вперше + (10 268,90* 150%) грн. повторно вчинені порушення - відсутні серія та номер марки акцизного податку);

- від 16.06.2023 року №0081500705 щодо застосування штрафних санкцій відповідно ст.17 Закону № 265 на суму 275,00 грн. (5100,00 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД + 6 175,35 грн. відсутні обов`язкові реквізити-цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер);

- від 16.06.2023 року №000081960705 в сумі 17083,53 грн., яке розраховувалось як 100 відсотків вартості проданих порушеннями, товарів (за порушення, вчинене вперше) та 150 відсотків вартості проданих порушеннями товарів (за кожне наступне вчинене порушення), та 5100,0грн за здійснення розрахункових операцій через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД;

- від 16.06.2023 року №60082240705 щодо застосування штрафних санкцій відповідно ст. 17 Закону № 265 на загальну суму 24126,90 грн. (5100,00 грн. не зазначено код УКТ ЗЕД + 154,50 грн. відсутні обов`язкові реквізити-цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) вчинене вперше + (12581,6*150%)грн. повторно вчинені порушення - відсутні серія та номер марки акцизного податку).

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18.08.2023 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

01.06.2020 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису про проведення державної реєстрації 2 178 000 0000 009202), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності за КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

11.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області видано накази №№ 1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 », якими керуючись ст. 20, 61, 62, на підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, на виконання вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, та доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту №2047/02-32-07-05 від 10.05.2023 року, якими затверджено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , відділів магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 (ТПК тролейбусна зупинка «вул. Олега Антонова»); АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , з 11.05.2023 року, терміном 10 діб, за період з 01.05.2020 року.

12.05.2023 року на підставі наказів №№1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к від 11.05.2023 року, працівниками Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичні перевірки відділу магазинів «Beer Box», відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), які знаходять за адресами:

- АДРЕСА_6 , за результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 12.05.2023 року № 8232/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України;

- АДРЕСА_7 , за результатами вказаної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 12.05.2023 року № 8236/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України;

- АДРЕСА_8 , за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 12.05.2023 року № 8261/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- АДРЕСА_9 , за результатами вказаної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 12.05.2023 року № 8242/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- АДРЕСА_10 , за результатами якої складено Акт фактичної перевірки № 8228/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із вказаними Актами фактичної перевірки, 26.05.2023 року позивач подав на них заперечення та додав наявні у нього документи, що підтверджують облікований товар та проведення операцій через систему РРО відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

12.06.2023 року контролюючий орган розглянув заперечення позивача на Акти фактичної перевірки від 12.05.2023 року №8236/02-32-07-05/334860373,№8261/02-32-07-05/334860373,№8228/02-32-07-05/3348603732, №8232/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та прийняв рішення про викладення висновків вказаних у Актах, у новій редакції: "п.3.1. Розділу 3 "Висновки перевірки": 1) Порушено п. 1, 2, 11, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями)», а заперечення задовольнив частково.

12.06.2023 року контролюючий орган розглянув заперечення позивача на Акт фактичної перевірки від 12.05.2023 року № 8242/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та прийняв рішення, що заперечення залишено без задоволення, а висновки перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 8242/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0081540705 від 16.06.2023 року, яким за порушення п.1 п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1, п.7 статті 17 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу у сумі 34755,00 грн.

На підставі акта перевірки № 8236/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0082060705 від 16.06.2023 року, яким за порушення п.1, п.2, п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1, п.7 статті 17 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу у сумі 20593,25 грн.

На підставі акта перевірки № 8261/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0081500705 від 16.06.2023 року, яким за порушення п.1, п.2, п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1, п.7 статті 17 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу у сумі 11275 грн.

На підставі акта перевірки № 8228/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0081960705 від 16.06.2023 року, яким за порушення п.1, п.2, п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1, п.7 статті 17 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу у сумі 17083,55 грн.

На підставі акта перевірки № 8232/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0082240705 від 16.06.2023 року, яким за порушення п.1, п.2, п.11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.1, п.7 статті 17 цього Закону та підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу у сумі 24126,9 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.

Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичних перевірок ФОП ОСОБА_1 згідно наказів ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.05.2023 року №№ 1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к є підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.

Оцінюючи відповідні доводи позивача суд першочергово враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 8 вересня 2021 року (справа № 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Так, змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення можливі порушення яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з`ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.

Щодо, власне, самого поняття інформації, яке вжито в п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, то суд враховує, що відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України термін «податкова інформація» для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 02.10.1992.

Так, згідно з приписами частин першої та другої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. А згідно з п.74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами.

Як вбачається зі змісту наказів "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 11.05.2023 року №№1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к, визначеною відповідно до п.п. 80.2.2, п.п.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для її проведення обумовлювалась отримана інформація про ймовірне порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. А джерелом такої інформації став лист ДПС України від 30.03.2023 року № 6858/7/99-00-07-04-03-07, наявна інформація з баз даних ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності (Ліцензування)" та ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", а також доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 року № 2047/02-32-07-05.

Зокрема, листом ДПС України від 30.03.2023 року № 6858/7/99-00-07-04-03-0 головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державною податковою службою України доручено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання щодо ймовірного порушення вимог трудового законодавства, серед яких є ФОП ОСОБА_1 .

Також, у листі ДПС України від 30.03.2023 року № 6858/7/99-00-07-04-03-0 вказано, що ДПС проведено співставлення інформації, що міститься в ІТС «Податковий блок» та СОД РРО, в ході якого виявлено випадки проведення суб?єктами господарювання розрахунків через РРО/ПРО на 2 і більше господарських одиницях одночасно, за відсутності достатніх трудових ресурсів для цього. До листа надано перелік суб`єктів господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_1 , що мають ризики використання незадекларованої праці.

На виконання даного листа ДПС України, Управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області проаналізовано наявну в контролюючих органах інформацію з баз даних щодо суб`єктів господарювання, зокрема ФОП ОСОБА_1 , в яких вбачається ознаки порушення законодавства про працю, в частині оформлення трудових відносин, про що складено доповідну записку від 10.05.2023 року № 2047/02-32-07-05.

Отже, проаналізувавши наведене суд погоджується із доводами відповідача, що внаслідок отримання ним такої інформації в контролюючого органу виникала цілком обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність у проведенні її перевірки в межах здійснення податкового контролю. Із цього слідує, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу володів інформацією про хоча і ймовірні порушення платником вимог податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на податковий орган, тому в цьому випадку були наявні підстави для проведення фактичної перевірки згідно п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах подібних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, незазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).

Дійсно, судова практика Верховного Суду щодо оцінки правомірності рішення контролюючого органу про призначення перевірки в контексті його відповідності вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України з точки зору достатності відображення у ньому підстави проведення перевірки, розрізняє юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

В даному спірному випадку, досліджуючи зміст наказів відповідача "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 11.05.2023 року №№1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к, судом встановлено, що, по перше, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава: отримання інформації з електронних баз даних щодо упередження можливих порушень вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального. Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною в контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в таких наказах на доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2023 року № 2047/02-32-07-05.

Таким чином за даних обставин суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов`язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної податкової інформації щодо платника. При цьому в процесі розгляду справи судом не встановлено та позивачем жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб`єкта владних повноважень об`єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 у справі № 816/228/17).

Так, оцінюючи в цілому правомірність наказів відповідача "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 11.05.2023 року №№1356к, 1357к, 1358к, 1359к, 1360к та коректність формулювання визначених у них підстав для проведення такої перевірки, суд вважає, що зміст цих наказів в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені ПК України підстави для призначення фактичної перевірки так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки упередження порушень вимог законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно нього здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і незаконність самого наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та такими, що не знайшли свого належного підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Доводи позивача про те, що використання податкової інформації та документів, у тому числі СОД РРО за минулі періоди, зокрема, за грудень 2022 року та лютий 2023 року, передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок, суд не приймає до уваги, оскільки ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі № 814/733/17.

Щодо порушень, що були виявлені фактичною перевіркою та які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" поняття:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти)

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги (п. 2);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (п. 11).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, мають відповідати його вимогам.

Згідно п. 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до п. 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Відповідно до п.2 розділу 2 Положення визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Тобто, у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій /програмних при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як "код УКТ ЗЕД".

Відповідно до п. 3 розділу І Положення установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

На основі аналізу вищенаведених правових норм Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 сформулював такий правовий висновок:

"За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.".

Як вже зазначалося судом, за висновками фактичної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, в акті перевірки № 8261/02-3207-05/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕТ, зокрема, відповідно до копії фіскального чеку №4761 виданого 02.02.2023 продано вино "TIZIANO Одеський кагорний завод", червоне солодке 0,518*89,50 запрограмовано без зазначення коду УКТ ЗЕТ для підакцизних товарів.

В акті перевірки № 8236/02-32-07/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД, зокрема, 01.12.2022 року при продажу підакцизного товару "СИДР зі смаком вишні" по ціні 38,54 грн. розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування коду УКТЗЕД (чек РРО №3445; 09.12.2022 о 18 год. 55 хв. при продажу підакцизного товару "СИДР яблучний з полуницією" по ціні 46,9 грн. розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування коду УКТЗЕД (чек РРО №3495).

В акті перевірки № 8228/02-32-07/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД, зокрема, відповідно до копії фіскального чеку № 1364 від 09.02.2022 року продано «Сидр Епс зі смаком вишні» по ціні 38,54 грн. запрограмованого без зазначення коду УКТ ЗЕТ для підакцизних товарів.

В акті перевірки № 8242/02-32-07/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 05.01.2023 року при продажу слабоалкогольного напою "Рево" розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування коду УКТЗЕД (чек РРО №4701). Також вказано, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 12.05.2023 року при продажу міцних алкогольних напоїв розрахункові операції проводив через РРО без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, а саме, в фіскальних звітних чеках РРО відсутні обов?язкові реквізити-цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Порушення вчинене вперше (чек РРО від 28.01.2022 року №2933) в сумі 157,5 грн., порушення вчинене як наступні (чеки РРО з №3011 по №5427, з 14.02.2022 року по 06.05.2023 року) в сумі 19665,14 грн. Почекову інформацію РРО передано до бази СОД РРО ДПС України.

В акті перевірки № 8232/02-32-07/ НОМЕР_1 від 12.05.2023 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювались розрахункові операції через РРО з порушенням режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТ ЗЕД, зокрема, відповідно до копії фіскального чеку №4761 виданого 02.02.2023 продано вино "TIZIANO Одеський кагорний завод", червоне солодке 0,518*89,50 запрограмовано без зазначення коду УКТ ЗЕТ для підакцизних товарів. Також вказано, що здійснювалась роздрібна торгівля підакцизними товарами, які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації на загальну суму 117776,65 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач вважає, що поняття "невидача розрахункового документа", "незабезпечення відображення в розрахунковому документі обов`язкових реквізитів" та "видача невідповідного розрахункового документа" не слід ототожнювати, оскільки вказані поняття різні за змістом.

Викладене, на думку позивача, свідчить про те, що санкція пункту 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування та надання розрахункового документа невстановленої форми.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, УКТ ЗЕТ для підакцизних товарів, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

При цьому, суд наголошує, що позивач жодним чином не заперечує встановлені контролюючим органом порушення, однак вважає, що встановлені контролюючим органом недоліки розрахункового документу не свідчать про відсутність самого документу.

Слід зазначити, що згідно з п.228.9 ст.228 ПК України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Тобто, законодавством встановлено обов`язок продавця видавати фіскальні чеки з відповідними реквізитами, а отже і обов`язок щодо забезпечення технічної можливості відповідного РРО для видачі фіскальних чеків у відповідності до чинних норм законодавства також покладено на суб`єкта здійснення господарської діяльності, відтак, суд відхиляє доводи позивача про відсутність технічної можливості наявного РРО щодо введення та фіксування реквізитів марки акцизного податку.

Підсумовуючи наведене, під час проведення фактичних перевірок у магазинах позивача виявлені порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Зокрема, розрахункові документи не містили усіх встановлених Положенням №13 реквізитів, а у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий. Також суб`єкти господарювання зобов`язані при проведенні розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО використовувати режим програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

В даному випадку, інші доводи позивача не потребують детальної та окремої оцінки судом, оскільки жодним чином не впливають на правомірність та обґрунтованість рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

СуддяДончик Віталій Володимирович