Ухвала суду № 116603606, 24.01.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.01.2024 Справа № 914/2410/23

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент», м. Львів

про усунення перешкод у користування ділянкою шляхом демонтажу будівлі.

за участю представників:

від позивача: Наконечна О.М.;

від відповідача: Семиренко П.Я..

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент» про усунення перешкод у користування ділянкою шляхом демонтажу будівлі.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023.

Ухвалою від 20.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 20.09.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.10.2023.

Ухвалою від 18.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 18.10.2023, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 08.11.2023.

08.11.2023 від представника позивача через загальний відділ діловодства суду зареєстровано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№27244/23).

08.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.11.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№27231/23).

08.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.11.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№27238/23).

Ухвалою від 08.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 08.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.11.2023.

16.11.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№27989/23).

22.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.11.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебування останнього у службовому відрядженні (вх.№28519/23).

Ухвалою від 22.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 22.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.12.2023.

01.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.11.2023) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29430/23). У додатках до зазначеного відзиву відповідач зазначає про наявність клопотання про призначення експертизи та долучає заяву про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву.

04.12.2023 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву (вх.№29631/23).

04.12.2023 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідач про призначення експертизи у справі (вх.№4851/23).

У підготовчому засіданні 04.12.2023 суд оголосив перерву до 13.12.2023.

06.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.12.2023) відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву (вх.№29850/23).

06.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.12.2023) відповідач скерував до суду клопотання про призначення експертизи у справі до якого долучив докази надіслання такого позивачу (вх.№4893/23).

13.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.12.2023) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№30604/23).

13.12.2023 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про витребування матеріалів інвентаризаційної справи (вх.№30546/23 та вх.№30545/23).

Ухвалою від 13.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2023, суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент» від 04.12.2023 року за вх.№29631/23 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент» строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Девелопмент» на позовну заяву від 01.12.2023 за вх.№29430/23 долучив до матеріалів справи №914/2410/23, клопотання відповідача від 04.12.2023 за вх.№4851/23 про призначення експертизи у справі №914/2410/23 - залишив без розгляду, задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів від 13.12.2023 за вх.№30546/23, витребував в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» матеріали інвентаризаційної справ на будівлю охорони літ. «Б-1», заг. площею 9,6 м. кв., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Лижв`ярського, 42, задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів від 13.12.2023 за вх.№30545/23, витребував в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради матеріали реєстраційної справи на будівлю охорони літ. «Б-1», заг. площею 9,6 м.кв., яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Лижв`ярського, 42 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8171190146101) та відклав підготовче засідання на 17.01.2024.

05.01.2024 від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№499/24).

09.01.2024 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшов супровідний лист Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» у якому останній повідомив суд про неможливість надання інвентаризаційної та реєстраційної справи (вх.№698/24).

13.01.2024 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшов супровідний лист Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради з долученими до нього матеріалами реєстраційної справи (вх.№1124/24).

У підготовчому засіданні 17.01.2024 суд оголосив перерву до 24.01.2024.

18.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.01.2024) від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№1752/24).

У підготовче засідання 17.01.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо клопотання відповідача про призначення експертизи у справі заперечив, просив суд відмовити у задоволенні такого.

У підготовче засідання 17.01.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У підготовчому засіданні представник відповідача підтримав раніше подане клопотання від 06.12.2023 про призначення експертизи у справі, а також повідомив суду про те, що до початку судового засідання представник відповідача скерував до суду додаткові пояснення у справі, однак, такі були відсутні у відділі загального діловодства суду на час проведення судового засідання, а отже, не брались судом до уваги. Зазначені додаткові пояснення відповідача надійшли до суду через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.01.2024) після судового засідання та зареєстровані канцелярією суду за вх.№2294/24 від 24.01.2024).

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, стосовно поданого клопотання відповідача про призначення судової експертизи від 06.12.2023 за вх.№4893/23, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач повідомляє про те, що у відповідача виникає нагальна потреба у з`ясуванні обставин, що мають безпосереднє значення для справи, оскільки відповідно до позиції позивача, останній у тексі позовної заяви постійно застосовує твердження щодо предмету спору як «площа земельної ділянки орієнтовна», «місцезнаходження об`єкту нерухомого майна приблизне» тощо, а відтак, існує необхідність встановлення обставин на основі спеціальних знань.

Відтак, зважаючи на наведені вище обставини, відповідач просить суд призначити судову експертизу у справі №914/2410/23 на вирішення якої відповідач пропонує поставити наступні питання:

- Яка є достатня площа земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 8171190146101, який знаходиться на вул. Лижв`ярська,42 у м. Львові?

- Чи знаходиться будівля охорони літ. «Б-1» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 8171190146101) в межах такої площі?

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ч. ч. 1,2, передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

Тобто, висновок експерта повинен довести або спростувати доводи, покладені в обґрунтування заявлених вимог.

За положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України «Про судову експертизу»).

Слід відзначити, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічні положення викладені у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» якою роз`яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розглядом інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осію, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

У п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 №4 наведено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналіз норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом за його ініціативою у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Виходячи з повноважень, наданих суду Господарським процесуальним кодексом України та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин.

Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.

Слід зазначити, що потреба у призначенні судової експертизи може бути обумовлена наявністю у справі суперечливих доказів, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість надати їм належну оцінку.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення/підтвердження фактів (обставин), які входять в предмет доказування та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Як зазначається у прохальній частині позовної заяви у справі №914/2410/23, позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою за адресою: місто Львів, вулиця Лижв`ярська, 42 шляхом демонтажу ТзОВ «Грін Девелопмент» будівлі охорони літ.»Б-1» загальною площею 9,6 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Лижв`ярська, 42.

Ураховуючи викладене, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, можливість встановлення судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення питань, що входять до предмету доказування без призначення у справі відповідної судової експертизи, призначення якої зумовить затягування судового процесу і призведе до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 р. у справі №922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь- якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права самостійно звернутися до експерта з метою отримання висновку експерта, який як передбачено положеннями п. 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Отже, за змістом наданого клопотання, представником відповідачки не наведено як доводів щодо наявності суперечливостей наявних у справі доказів, оцінку яких може бути здійснено господарським судом лише шляхом призначення відповідної судової експертизи, так і не вказано обставин, за результатом дослідження яких господарський суд може дійти однозначного висновку щодо відсутності у матеріалах справи доказів, на підтвердження обставин, які підлягають встановленню, за результатом проведення експертних досліджень за відповідним клопотанням останнього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення у справі відповідної судової експертизи, у зв`язку з чим клопотання відповідача про призначення такої не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, експертиза не може мати для суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися судом з урахуванням всіх встановлених обставин справи в сукупності з поясненнями сторін, як того вимагає стаття 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі №914/1019/16.

Зважаючи на строки розгляду, передбачені чинним законодавством України, суд не вбачає підстав для відкладення підготовчого провадження та здійснює розгляд підготовчого провадження за наявними матеріалами справи, що були подані сторонами на виконання своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Приписами ст. 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом надано учасникам провадження у справі можливість подання пояснень та заперечень щодо суті спору, можливість ознайомитись із матеріалами справи та надати письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, в т. ч. мирову угоду, з урахуванням змісту спірних правовідносин, враховуючи обставини справи та зібрані у справі докази, розумність строку розгляду спору, у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, суд розглянув усі клопотання, заявлені у підготовчому провадженні, а також не встановив обставин, які б перешкоджали закінченню підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено усі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 2, 42, 99, 177, 181, 182, 183, 185, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи за вх.№4893/23 від 06.12.2023 - відмовити.

2. Закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.02.2024 об 11:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань №13.

3. Визнати явку представників учасників справи у судове засідання необов`язковою.

Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У судовому засіданні 24.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено 29.01.2024.

Суддя Гоменюк З.П.