Ухвала суду № 116598618, 25.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4071/21

Провадження № 1-кс/461/560/24

УХВАЛА

25.01.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019140000000149 від 19.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що невідомі особи незаконно організували на території м. Львова підпільний ігровий заклад, з порушенням вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" де за допомогою спеціального грального обладнання надаються послуги азартного характеру без відповідних ліцензій та дозвільних документів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно з корисливих мотивів, всупереч вимогам Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", у невстановлений період по даний час, організували діяльність покерного клубу без відповідної ліцензії, у нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де з використанням спеціального обладнання столів для гри в покер, рейк боксів, ігрових карт, ігрових фішок, контейнерів для фішок та іншого, надають послуги азартного характеру, а саме гри в покер на гроші (кеш-ігри), отримуючи при цьому незаконний прибуток від вказаної діяльності у вигляді рейку плати гравця за участь у грі в покер, яку отримує організатор та особи причетні до зайняття гральним бізнесом чи покерний клуб, тобто здійснюють заборонену господарську діяльність, пов`язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу відвідувачам даних закладів до азартних ігор.

Вказані дії містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.

Слідчий вказує, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що до організації та безпосереднього зайняття гральним бізнесом може бути причетний: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

23.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, слідчим, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які належать ОСОБА_4 .

Виявлене майно було вилучене, упаковане та опечатане відповідно до інформації, зазначеної у протоколі обшуку від 23.01.2024.

.Постановою слідчого від 24.01.2024 року предмети та речі, вилучені в ході вищевказаного обшуку, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий вказує, що зважаючи на те, що вказані вище документи і предмети містять відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, виникла необхідність у накладені арешту на дане майно з метою збереження речових доказів.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав повністю.

Власник майна ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували. Зазначили, що в матеріалах клопотання відсутні докази на підтвердження причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України. Власник майна повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком та сестрою. При цьому, 9200 доларів США було виявлено під час обшуку в жіночих речах, які належать його сестрі. Додатково вказав, що він лише відвідувач грального закладу та жодного стосунку до організації його діяльності не має.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши доводи учасників, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження

Клопотання узгоджено з вимогамист. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 171 КПК Україниу клопотанні зазначено підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого було подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, коли арешт накладається з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до частини 4ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019140000000149 від 19 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вилучені в ході обшуку предмети та речі відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв`язку з чим, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження вилученими в ході обшуку предметами та речима, з метою запобігання їх зникнення, знищення, пошкодження чи зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на засоби та речі, які були вилучені під час проведення обшуку 23.01.2024 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі та предмети, які належать ОСОБА_4 , а саме:

- 9200 доларів США;

- мобільний телефон Iphone 15 Про макс ІМЕЙ: НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон Росо ІМЕЙ: НОМЕР_2 із сім-картою мобільного оператора «Лайфсел» НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон Нокіа із сім-картою мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_4 , ІМЕЙ: НОМЕР_5 ;

- металевий кейс в якому знаходяться фішки та колоди карт;

- 8 карток клієнта «First»;

- 6 карток клієнта «Royal Club»;

- 14 колод карт;

- 3 стартові пакети Лайфсел та 1 стартовий пакет Київстар;

Повний текст ухвали проголошено 29 січня 2024 року о 16 год. 15 хв.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1