Рішення № 116597273, 23.01.2024, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/1316/21

Провадження № 2/237/94/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.24 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове Мар`їнського району Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2007 року позивачем ОСОБА_1 було підписано заяву до ПАТ КБ «Приватбанк» про оформлення кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового користування, з кредитним лімітом в розмірі 2000,00 грн. ОСОБА_1 користувався кредитною карткою та щомісяця повертав грошові кошти, шляхом поповнення карткового рахунку.

05.09.2016 року, ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до Мар?їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним договором.

28.11.2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір реструктуризації заборгованості за договором, як умову для відзиву із суду позовної заяви, за договором реструктуризації АТ КБ «Приватбанк» прощено ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 41777,81 грн.

Провадження у справі N?237/3293/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк», Ухвалою суду Мар?їнського районного суду Донецької області від 02.03.17 року було закрито.

На виконання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 28.11.2016 року, в період з 28.11.2016 року по 31.05.2017 року, ОСОБА_1 було сплачено на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 19791,87 грн.

01.08.2019 року Мар`їнським районним судом Донецької області прийнято заочне рішення по цивільній справі N?237/509/19 за позовом АТ КБ «Припатбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З ОСОБА_1 стягнуто заборгованість, яка утворилася за період з 17.01.2007 року по 31.01.2018 року, в розмірі 44450,01 грн., вказаний позов подано 31.01.2019 року,

Ухвалою Мар?інського районного суду Донецької області було скасовано заочне рішення, та призначено справу до розгляду. В межах розгляду Мар`їнським районним судом Донецької області цивільної справи N?237/509/19 ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву, з також заяву про поворот виконання судового рішення. Після чого АТ КБ «Приватбанк», надав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, тому, ухвалою суду від 19.08.2020 року, позовну заяву по справі справи N?237/509/19 було залишено без розгляду,

Але, спір, щодо повернення безпідставно отриманих АТ КБ Приватбанк грошових коштів в розмірі 19791,87 грн., які було отримано на підставі нікчемної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 28.11.2016 року, - не вирішено, в зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З письмових пояснень представника АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 17.01.2007р. ОСОБА_1 виявив бажання користуватися банківськими послугами та звернувся до відділення ПриватБанку. Заповнив та підписав Анкету-Заяву (міститься у матеріалах справи), вказавши про бажання отримати платіжну картку кредитка "Універсальна" "55 днів пільгового періоду". При цьому Позивачу було повідомлено про умови використання кредитних коштів, а саме: базова відсоткова ставка 1,9% в місяць на залишок заборгованості та щомісячна комісія у розмірі 1%. За наслідками укладеного договору, ОСОБА_1 отримав картку НОМЕР_1 . З 20.03.2007р. Позивач активно використовував кредитні кошти протягом 8ми років. З серпня 2014 року ОСОБА_1 перестав здійснювати сплати за договором, за наслідком чого АТ КБ «ПриватБанк» у вересні 2016р. звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

28.11.2016р. АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , діючи на підставі власного волевиявлення, уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Сторони узгодили, що розмір заборгованості за кредитним договором з часу укладення Угоди буде складати 19 791,87 грн., строк погашення - 31.05.2017р.

Згідно до п. 1.5 Генеральної угоди, підписання цієї угоди не є рішенням Банку про анулювання боргу ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди, Банк надає Позивачу строковий кредит у розмірі 16 708,87 грн. на умовах, які чітко прописані в Угоді, в тому числі строк погашення, розмір щомісячного платежу, порядок сплати. Для надання послуг, передбачених Угодою, Банк видає ОСОБА_1 платіжну картку, відповідно до п. 2.3 Угоди. Згідно до п. 2.11 Угоди ОСОБА_1 доручає Банку здійснити погашення заборгованості по кредиту в передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на будь якому рахунку, відкритому у Банку. 22.05.2017р. ПриватБанком у виконання умов Генеральної угоди було перераховано грошові кошти, розміщені на рахунку Позивача, відкритому у ПриватБанку, на погашення заборгованості за кредитним договором. Залишок заборгованості за кредитним договором списано.

Відповідач вважає вимоги позивача щодо визнання Генеральної угоди про реструктуризацію недійсною, посилаючись на введення його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, під час укладення Угоди, не доведеними.

Ознайомившись із позицією відповідача, позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив відповідача на позовну заяву в якій просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов в правил надання банківських послуг укладеного між позивачем і відповідачем 28.11.2016 року, стягнувши з відповідача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 19791,87 грн., одержані ним на виконання нікчемного правочину.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

При укладенні оспорюваного договору, Сторони узгодили, що при укладенні Генеральної угоди Банк використовує факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відбиток печатки відтворюється технічними печатними засобами (п.1.8 Угоди). Отже мало місце письмова згода сторін на використанні відповідних засобів відтворення підпису та печатки.

Крім того, навіть у разі відсутності письмової згоди на використання факсиміле у випадку вчинення дій з виконання підписаного в такий спосіб договору не може бути умовою недійсності цього договору. Відповідні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 6 березня 2020 року у справі № 143/228/17, «Виходячи зі змісту вказаних норм письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу.

Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину». Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг укладена за взаємною згодою сторін, в подальшому виконувалась сторонами та на час звернення з чинними позовом ОСОБА_1 до суду, вже є виконаною у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, який був укладений в результаті помилки або під впливом обману повинна довести, що така помилка мала місце, що вона має істотне значення, а також довести умисел в діях однієї зі сторін по обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Обман має місце, якщо сторона договору заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, враховуючи, що позивач не довів, як того вимагають ст. ст. 10, 60 ЦПК України, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні спірного договору навмисне ввів в оману ОСОБА_1 щодо обставин, які мають істотне значення, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 224 ЦПК України, ст. 207, 229, 526, 530, 612, 625, 1049 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 23.01.24 року