Рішення № 116595151, 25.01.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11740/23

Провадження № 2/201/579/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Покопцевої Є.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с. №5-7).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 13.10.2023р. позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання (а.с. № 30).

В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалася на те, що їй на родину з чотирьох осіб (в тому числі і на доньку ОСОБА_4 ) згідно ордеру № 1364 серія А від 21.09.1982р. була надана квартира АДРЕСА_1 . Отже, в квартирі була зареєстрована донька, а пізніші і її малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі вже є повнолітнім. В серпні 2019р. відповідачка ОСОБА_2 разом з неповнолітнім на той час сином ОСОБА_3 виїхали на територію Російської Федерації, отже не проживають в квартирі більше 4-х років. У 2019р. донька з онуком забрала з собою усі речі і повертатись в Україну не збираються.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачка просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття останніх з реєстраційного обліку.

Представник позивачки адвокат Скочко О.А. (діє на підставі ордеру від 29.11.2023р. а.с. № 41) в заяві до суду від 25.01.2024р. підтримала позовну заяву. З урахуванням тих обставин, що відповідачі визнали позовні вимоги, представник позивачки просила прийняти відмову від допиту свідків у справі, а також ухвалити рішення суду в підготовчому засіданні, розгляд справи 25.01.2024р. просила здійснювати за її відсутності та за відсутності позивачки (а.с. № 54).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання 25.01.2024р. не з`явилися, про дату розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України (а.с. № 48, 49, 51, 52).

22.01.2024р. скерували на е/адресу суду спільну заяву від 12.01.2024р., яка посвідчена нотаріально, по тексту якої обидва погодилися з позовними вимогами та просили справу розглядати за їх відсутності (а.с. № 53).

Представник третьої особи Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в підготовчі засідання по справі 30.11.2023р. та 25.01.2024р. не з`явився, про дату розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи є підтвердження (а.с. № 33, 50).

З урахуванням положень ст. 223, ч.3 ст. 200 ЦПК України та з огляду на належне повідомлення відповідачів та третьої особи, а також з огляду на заяву представника позивачки від 25.01.2024р. ухвалою суду від 25.01.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) постановлено про розгляд справи за відсутності представника позивачки, відповідачів та третьої особи та про ухвалення рішення суду в підготовчому засіданні.

Підстав для ухвалення по справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України для заочного розгляду справи, а саме у справі наявна спільна заява відповідачів від 12.01.2024р., з тексту якої вбачається, що відповідачі позов визнали.

Ухвалою суду від 25.01.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) прийнята відмова представника позивачки від розгляду клопотання про допит свідків (а.с. № 40).

З урахуванням заяви представника позивачки від 25.01.2024р. та неявки відповідачів та третьої особи у відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи в підготовчому засіданні 25.01.2024р. здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Статтею ст.16 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ордеру № 1364 серія А від 21.09.1982р. позивачці на родину з чотирьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1 ). Відповідачка ОСОБА_6 (донька позивачки) також була включена до ордеру (а.с. № 8).

В квартирі АДРЕСА_1 ) до 2019р. проживали позивачка, її чоловік ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 та відповідачка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки - ОСОБА_8 (а.с. № 11, 12).

В 2001 роц і відповідачка одружилась з ОСОБА_9 і ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_3 (відповідач) (а.с. № 9).

Згодом шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 27.12.2016р. (а.с. № 10).

Донька зі своїм неповнолітнім на той час сином в серпні 2019р. виїхали на територію Російської Федерації, забрала з собою усі речі і повертатись в Україну, зі слів позивачки, не збираються.

Отже, відповідачі у справі в квартирі АДРЕСА_1 ) не проживають більше 4-х років.

Квартира наразі не приватизована, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 16.09.2023р. (а.с. № 23).

Факт непроживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі підтверджується довідкою ОСББ Космодромна-4 № 0104/01 від 01.04.2023р. та актами від 01.08.2021р. і від 11.09.2023р. (а.с. № 13, 15, 16).

Факт непроживання та реєстрації відповідачів у спірній квартирі порушує права та законні інтереси позивачки, оскільки вона можливості вільно реалізовувати свої права, як наймач квартири, позбавлена можливості приватизувати цю квартиру, вимушена нести тягар сплати за відповідачів всіх комунальних послуг, в той час як вони фактично не мешкають в квартирі без поважної причини.

Стосовно правових підстав поданого позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зняття з реєстрації проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного аконодавства.

Відповідно до ст.71 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням проводиться в судовому порядку.

На теперішній час відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р. (п.3) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, а тому до участі у справі залучено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, який повноважний на території м. Дніпро здійснювати зняття з реєстрації фізичної особи.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"тачастиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Конвенція про захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950р., підписана від імені України 09.11.1995р., і Перший протокол до Конвенції, підписаний від імені України 19.12.1996р., у м. Страсбурзі, ратифіковані Законом України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР, в силу положень ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.10ч.ч.2,4ЦПК України є частиною національного законодавства, Конвенція, протоколи до неї та практика Європейського суду з прав людини застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Статтею 8 Конвенції визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч.1); органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч.2).

Згідно із ст.64ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Якщо особи перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права та обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ч.2 ст.65ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Однак, в порушення вищезазначених норм діючого законодавства відповідачі свої обов`язки як членів сім`ї наймача, не виконують, за комунальні послуги не сплачують, не несуть тягар утримання квартири, вже більше 4-х років не проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

За змістом указаних положень закону, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, проводиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи у жилому приміщенні понад шість місяців поспіль без поважних причин. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати час відсутності, причини відсутності відповідача понад встановлені строки, оскільки саме ці факти мають правове значення в справі.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що 22.01.2024р. відповідачі направили на е/пошту суду спільну заяву від 12.01.2024р., яка посвідчена нотаріально, по тексту якої обидва погодилися з позовними вимогами (а.с. № 53).

Отже, при ухваленні рішення суд також приймає до уваги положення ч.1 ст. 82 ЦПК України, оскільки відповідачі визнали позовні вимоги.

Аналіз доказів у справі та зазначених норм житлового законодавства дає суду підстави вважати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обговорюючи питаннярозподілу судовихвитрат відповіднодо ст.141ЦПК України, зурахуванням задоволення позову, суд вважає занеобхідне стягнути з відповідачів на користь позивачки суму сплаченого нею при подачі позову судового збору у розмірі 1073 грн. 60коп. - з кожного відповідача (а.с. №3, 4) (за ставками судового збору на 2023р., коли було подано позов ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст. 82, ст.ст. 89,128-131, 141, ч.3 ст. 200, ст. 223, ч.2ст.247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за даною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : Ткаченко Н.В.