Рішення № 116593010, 23.01.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 553/6194/22

№ провадження 2/624/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 1269221 від 05 березня 2021 в розмірі 32186,00 грн, з яких: 9500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 22686,00 грн сума заборгованості за відсотками. Також стягнути понесені судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.03.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1269221. Позичальник свого обов`язку за умови договору не виконав та припинив повертати наданий йому кредит в обумовлені строки, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість. Між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 14.06.2021 укладено договір відступлення прав вимоги №14/06/21 за яким до останнього перейшло право вимоги до відповідача в сумі 32186,00 грн, з яких: 9500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 22686,00 грн сума заборгованості за відсотками.

26.12.2022 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави дана справа була передана до Червонозаводського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Справа надійшла до Кегичівського районного суду Харківської області 06.09.2023 за підсудністю з Червонозаводського районного суду м. Харкова на підставі ухвали цього ж суду від 01.05.2023, відповідно до ст.31 ЦПК України.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 07.09.2023, було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Представником відповідачанаданий досуду відзив,згідно зяким заперечуєпроти задоволенняпозовних вимогз такихпідстав. По-перше, згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. З урахуванням цього відповідач заявляє, що будь-яких повідомлень від позивача (фактора) або від первинного кредитора (клієнта) про відступлення права грошової вимоги та доказів про таке відступлення не отримував. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. На підставі викладеного вимога сплати будь-яких коштів позивачу є безпідставною, до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. По-друге, відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до поданої позовної заяви, позивачем не зазначено, коли та яким чином було перераховано грошові кошти позикодавцем позичальнику. До позовної заяви не долучено належних доказів (платіжного доручення, банківської виписки, платіжної інструкції, тощо) на підтвердження перерахування суми позики позичальникові. Також надані до позову документи не підтверджують перерахування саме суми 9500,00 грн. По-третє, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики №1269221 від 05.03.2021 за період з 16.08.2021 по 30.09.2022 є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору. Відповідно до договору, а саме п. 2 передбачає 3 види % (відсотків) за користування позикою: 0,79%; 2,70%; 288,35%. Відповідно до цього розрахунку позивачем, зазначено нарахування на останню дату кожного місяця суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9500 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 22686 грн, а разом суми заборгованості 32186 грн. При цьому підсумкова строка всього станом на 30.09.2022 має такі ж значення, як і в усіх інших строках розрахунку. Розрахунок не містить посилань та визначення застосованого відсотка до суми заборгованості, проміжку часу за який він нарахований, загального періоду нарахування відсотків. Тобто з наданого розрахунку неможливо встановити правильність здійсненого розрахунку та правильність застосованої відсоткової ставки за договором та періоду часу за який він нарахований. Щодо розподілення витрат на професійну правничу допомогу, то відповідач заявляє, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, яку поніс відповідач складає 10000,00 грн.

Позивач відповіді на відзив до суду не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Раніше, в межах строку дії довіреності, представником позивача було надіслано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню за наступними підставами:

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 05.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1269221. Договір був підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 2 цього Договору, сума позики становить 9500 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова)/день 1,99%. Дата надання позики 05.03.2021, дата повернення позики 04.04.2021, знижена процентна ставка 0,79%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,7%, орієнтовна річна процентна ставка 288,35%, орієнтовна загальна вартість позики 11751,50 грн.

Відповідно п.3 цього Договору, проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (п.п. 4.1. п. 4 Договору позики).

Згідно п. 4.3 Договору, позичальник надав дозвіл позикодавцю на відступлення права вимоги за цим договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таке відступлення.

Відповідно п. 5. Договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно п. 6 Договору, цей договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21.

Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1. Договору). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору). Загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників (п. 3.1. Договору).

До цього договору факторингу 28.07.2021 та 16.08.2021 були також укладені додаткові угоду №2 та №4, підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №3.

Згідно витягу з реєстру боржників №3 від 16.08.2021 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за борговим зобов`язанням боржника ОСОБА_1 номер договору позики 1269221, сума заборгованості за основною сумою боргу 9500 грн., сума заборгованості за відсотками 22686 грн., загальна сума заборгованості 32186 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості за договором позики №1269221 від 05.03.2021 за період з 16.08.2021 по 30.09.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить 32186 грн, з яких 9500 грн тіло кредиту, 22686 відсотки. Після переходу прав вимоги нових нарахувань заборгованості не проводилось.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно доч.ч.1,2,3ст.207ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 512 ЦК України ,кредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок: 1)передання нимсвоїх правіншій особіза правочином(відступленняправа вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України , правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В судовому засіданні встановлено факт укладання відповідачем з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 05.03.2021 договору позики.

Встановлено факт передання первісними кредиторами ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за грошовими зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Однак, суд вважає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору.

Передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є надання останнім інформації про банківський картковий рахунок, на який кредитодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Матеріали справи не містять інформації про банківські рахунки, на які, на думку позивача, перераховувались кошти за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цими положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак станом на день ухвалення рішення матеріали справи не містять первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитним договором, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлялось.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18).

Розрахунки заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості. Наявний в матеріалах розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Крім того, суд не бере до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки в ньому відображена інформація про заборгованість лише за період з 16.08.2021 по 30.09.2022, він є неповним та таким, що не здійснений від дати видачі кредиту, без зазначення процентної ставки та періоду протягом якого відсотки нараховувались. Позивач не довів наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки не можна вважати розрахунком саму лише кінцеву суму заборгованості, без розрахунку із зазначенням періодів заборгованості, відсоткових ставок та чітких графіків розрахунків заборгованості.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений кредитним договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та відсотками, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданому ним розрахунку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №686/6783/21.

На підставі викладеного, суд у задоволенні позову відмовляє.

Доводи відповідача щодо неотримання від фактора повідомлення про перехід прав вимоги за кредитним договором не впливає на факт переходу такого права до позивача. Це право відповідно до п. 1.2 договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 перейшло до позивача в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, після чого позивач став кредитором по відношенню до відповідача стосовно заборгованості. Неповідомлення новим кредитором боржника про отримання права вимоги за борговим зобов`язанням має негативні наслідки для нового кредитора у разі виконання боржником обов`язку первісному кредитору. Відповідач проти отримання кредиту заперечує, та відповідно виконання за цим кредитним договором первісному кредитору не здійснив. Тому цей довід відповідача не впливає на вирішення справи по суті.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та залишаються за позивачем.

Відповідачем були понесені судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. Ці витрати підтверджуються копіями договору №07-11/23 про надання правових послуг адвоката від 07.11.2023 детального опису наданих послуг адвоката до договору, квитанцій.

Судові витрати відповідача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, адреса для листування: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Представник позивача: Сіміч Микола Олександрович, довіреність від 19.09.2022, адреса: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400.

Представник позивача: Супрун Єлизавета Вікторівна, довіреність від 04.08.2023, адреса: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Дерев`янченко Ярослав Юрійович, ордер серії АН №1288924, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3614 від 20.10.2010.

Суддя Т.В. Богачова