Рішення № 116579751, 26.01.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 січня 2024 року Справа № 520/24408/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат, Хомич Іван Олександрович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.06.2023 № 262240017773 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 11.11.2022 призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом якої прийнято рішення від 17.11.2022 № 262240017773 про відмову в призначенні позивачу пенсії. Позивач вважаючи про протиправність неврахування управлінням під час розрахунку тривалості страхового стажу усіх періодів роботи, навчання, догляду за дітьми до досягнення дитиною 3 річного віку, звернулась до суду з адміністративним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі №520/7645/23, яка набрала законної сили 27.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 № 262240017773. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 з приводу призначення пенсії за віком з урахуванням висновків рішення суду у справі №520/7645/23. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі №520/7645/23 Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 з приводу призначення пенсії за віком та за результатом якої прийнято рішення від 22.06.2023 №262240017773 про відмову в призначенні позивачу пенсії. Позивач вважає, відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства. Оскільки, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Крім того, зазначено, що управлінням протиправно не зараховано період страхового стажу по догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не було надано свідоцтва про народження з відміткою про отримання паспорта. Враховуючи викладене позивач просив позов задовольнити та зокрема зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 11.11.2022 призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у відпустці.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Також зауважено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутності необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що судовим рішенням у справі №520/7645/23 встановлено, що:

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син заявника - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька заявника - ОСОБА_2 .

За відомостями копії трудової книжки НОМЕР_2 трудова діяльність заявника (у розрізі спірних правовідносин) складається з наступних періодів: 1) роботи на посаді бібліотекаря у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького у період 11.09.1979р.-10.04.1980р. (7м.); 2) роботі на посаді лаборанта фізичного кабінету Середньої школи №61 м. Києва у період 11.04.1980р.-01.09.1980р. (4м. 21дн.) (запис містить суттєві недоліки, так як за №3 спочатку указаний запис про звільнення у зв`язку із вступом до ВУЗу з 11.04.1980р. із виправленням на дату 30.11.1980р., а згодом за №3 міститься запис про зарахування на роботу з 11.04.1980р. та за №4 запис про звільнення з роботи з 01.09.1980р.); 3) навчання у якості студентки історичного факультету Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького у період 01.09.1980р.-01.09.1984р. (4р. 0м. 0дн.); 4) роботі на посаді техпрацівника середньої шкоди №61 м. Києва у період 15.09.1984р.-02.06.1986р. (1р. 8м. 18дн.); 5) роботі на посаді гардеробниці Середньої школи №61 м. Києва у період 17.09.1987р.-26.06.1989р. (1р. 8м. 11дн.); 6) роботі на посаді завідувача учбовим кабінетом та старшого лаборанта кафедри іноземних мов Київського вищого танкового інженерного училища у період 12.11.1991р.-13.12.1995р. (4р. 1м. 1дн.); 7) роботи на посаді технолога Малого виробничо-торгівельного підприємства "ФедШо" у період 18.12.1995р.-30.06.1996р. (6м. 12дн.); 8) роботи на посаді технолога Малого виробничо-торгівельного підприємства "Сигнал" у період 01.07.1996р.-31.07.1996р. (1м.); 9) роботи на посаді менеджера з торгівлі у ТОВ "Дом-Експо" у період 01.08.1996р.-01.09.1997р. (1р. 1м.); 10) роботі на посаді техніка Спеціалізованої монтажно-експлуатаційної дільниці ГУ МСВУ в Київській області у період 15.09.1997р.-14.12.2001р. (4р. 3м.); 11) роботі на посаді прибиральниці у Київській області організації Всеукраїнської спілки автомобілістів у період 01.03.2002р.-01.03.2012р. (10р.).

10.11.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

За цим зверненням суб`єктом владних повноважень - ГУ ПФУ в Харківській області було вчинено відмову, оформлену рішенням від 17.11.2022р. №262240017773.

У вказаному рішенні суб`єктом владних повноважень визнані обставини: досягнення заявником віку у 60 років, існування цензу страхового стажу відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у 29р., наявності у заявника страхового стажу у 23р. 07м. 06дн. (без жодної прийнятної поза розумним сумнівом конкретизації часових проміжків трудової діяльності заявника, включених до обчислення показника тривалості страхового стажу); відсутності підстав для включення до страхового стажу періоду 11.04.1980р.-01.09.1980р.

Стверджуючи про протиправність неврахування органом публічної адміністрації під час розрахунку тривалості страхового стажу усіх періодів роботи, навчання, догляду за дітьми до досягнення дитиною 3 річного віку, заявник ініціював спір.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі №520/7645/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 № 262240017773.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 з приводу призначення пенсії за віком з урахуванням висновків рішення суду у справі №520/7645/23.

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Ухвалою суду від 12.06.2023 в межах справи №520/7645/23 внесено виправлення до абзацу 3 резолютивної частини рішення суду від 26.04.2023 р. по справі №520/7645/23, виклавши його наступним чином: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.11.2022р. з приводу призначення пенсії за віком з урахуванням висновків рішення суду у справі №520/7645/23".

Вказане рішення не було оскаржене в апеляційному порядку та набрало законної сили 27.05.2023.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 по справі №520/7645/23 Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 з приводу призначення пенсії за віком та за результатом якої прийнято рішення від 22.06.2023 №262240017773 про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Пpo загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У вказаному рішенні суб`єктом владних повноважень визнані обставини: досягнення заявником віку у 60 років, існування цензу страхового стажу відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у 29р., наявності у заявника страхового стажу у 22р. 11м. 23дн. (без жодної прийнятної поза розумним сумнівом конкретизації часових проміжків трудової діяльності заявника, включених до обчислення показника тривалості страхового стажу); відсутності підстав для включення до страхового стажу періоду 11.04.1980р.-01.09.1980р., оскільки печатка в наказі про звільнення нечитабельна; з 18.12.1995р. по 30.06.1996р. оскільки відсутні номери наказів запису про прийняття та в запису про звільнення; з 01.07.1996р. по 31.07.1996р. оскільки відсутній номер наказу про прийняття. Також, зауважено, що для зарахування до загального страхового стажу періоду догляду до виповнення трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно надати свідоцтво про народження з відмітками про отримання паспорту. Інші періоди трудової діяльності зараховано до загального страхового стажу відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, що викладена в рішенні від 22.06.2023 №262240017773, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

В силу ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі №235/805/17, від 06.12.2019 року по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі №242/2536/16-а.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п.2.8 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п.2.9 Інструкції №58, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 заповненої на ім`я ОСОБА_1 , дата заповнення зазначена 20.09.1979 року.

На період коли була позивачем отримана дана трудова книжка, а саме на дату заповнення 20.09.1979, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №162, питання пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» далі Порядок №656 та дійсною Інструкцією.

Відповідно до п.18 Порядку №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, організації, установи. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадку іншу відповідальність.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Враховуючи вищенаведене суд зауважує, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці та особа не може і не повинна нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки запис у трудову книжку вносився відповідальним працівником підприємства, де працював позивач.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відомостями копії трудової книжки НОМЕР_2 трудова діяльність заявника (у розрізі спірних правовідносин) складається зокрема з наступних періодів: 1) роботі на посаді лаборанта фізичного кабінету Середньої школи №61 м. Києва у період 11.04.1980р.-01.09.1980р. (4м. 21дн.) (запис містить виправлення, так як за №3 спочатку указаний запис про звільнення у зв`язку із вступом до ВУЗу з 11.04.1980р. із виправленням на дату 30.11.1980р., а згодом за №3 міститься запис про зарахування на роботу з 11.04.1980р. та за №4 запис про звільнення з роботи з 01.09.1980р.); 2) роботи на посаді технолога Малого виробничо-торгівельного підприємства "ФедШо" у період 18.12.1995р.-30.06.1996р. (6м. 12дн.); 8) роботи на посаді технолога Малого виробничо-торгівельного підприємства "Сигнал" у період 01.07.1996р.-31.07.1996р. (1м.).

Суд не бачить підстав для відступу зазначених вище по справі та сформульованих висновків у відповідних постановах Верховного Суду України, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи у можливих недоліках таких записів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем при поданні заяви про призначення пенсії були надані вищеперелічені документи, суд вважає, що відповідач при повторному розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії діяв з надмірним формалізмом.

Крім того, відповідно до розділів ІІІ, ІУ Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримувати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

У випадку недостатності поданих особою документів для призначення пенсії, відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Оскільки стаж роботи підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці позивача, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищенаведених періодів роботи зазначених та належним чином відображених в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 до її страхового стажу, проте вимог про зарахування вищенаведених періодів роботи позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.06.2023 №262240017773 та із зобов`язанням зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди роботи позивача:11.04.1980р.-01.09.1980р.; 18.12.1995р.-30.06.1996р.; 01.07.1996р.-31.07.1996р та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10.11.2022 з урахуванням висновків суду по цій справі.

Відносно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що для зарахування загального страхового стажу періоду догляду до виповнення трьох років трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно надати свідоцтво про народження з відмітками про отримання паспорту, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

У тексті позову міститься посилання періодів ймовірного догляду за дітьми до досягнення дитиною віку у 3 роки (а саме: період 03.06.1986р.-16.09.1987р. у якості догляду за сином ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5.) та період 27.06.1989р.-25.12.1990р. у якості догляду за донькою ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6.), а загалом 2р. 09м. 13дн.).

Слід зауважити, що періоди не перетинаються із часом виконання заявником функцій найманого працівника.

Отже, час догляду за дитиною у період до 01 січня 2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку.»

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Виходячи з встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків суду, зокрема про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення тощо, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача провести призначення позивачу пенсії за віком, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Суд також враховує, що необґрунтована перешкода у користуванні правами у спірних правовідносинах у пенсійній галузі була створена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, а тому присуджену позивачу компенсацію судових витрат зі сплати судового збору належить стягнути саме з вказаного владного суб`єкта.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.06.2023 № 262240017773.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) періоди роботи: 11.04.1980р.-01.09.1980р.; 18.12.1995р.-30.06.1996р.; 01.07.1996р.-31.07.1996р. та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 10.11.2022р. з урахуванням висновків суду по цій справі.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 26.01.2024.

Суддя Супрун Ю.О.