Рішення № 116578838, 24.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 рокусправа № 380/24599/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійною догляду за хворою матір`ю;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнною стану, за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем, солдатом В/Ч НОМЕР_2 . Матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є особою, що потребує постійного догляду, що підтверджується висновком ЛКК, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є безумовною підставою для звільнення з військової служби. У зв`язку із цим позивачем було подано рапорт про звільнення, разом із усіма необхідними документи, зокрема копіями документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків та висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність догляду саме сином. Однак, 03.05.2023 позивачу було повідомлено про відмову в реалізації рапорту з підстави відсутності окремих документів, а саме відсутності рішення селищної ради «Про затвердження висновку, призначення та реєстрацію помічника фізичній дієздатній особі, яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки», висновок опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки чи піклування про доцільність призначення позивача помічником ОСОБА_2 , посвідчення помічника фізичної дієздатності особи, підтвердження від депутата Боринської селищної ради про те, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_2 . При цьому позивача повідомлено про відмову у задоволенні рапорту з підстав недоведеності обставин необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю військовослужбовця безпосередньо ним. Позивач зазначає, що до моменту звернення до суду позивач не був звільнений зі служби. Вважає дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, оскільки наявні визначені пп. г п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» підстави для його звільнення з військової служби. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 20.10.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.10.2023 суд залучив до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Військову НОМЕР_5 (місцезнаходження: 35009, Рівненська область, Костопільський район, с.Мала Любаша, код ЄДРПОУ 26630891).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 військовослужбовці на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби через такі сімейні обставини як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Отже, для осіб, які потребують постійного стороннього догляду віком понад 18 років, має бути отриманий висновок медико-соціальної експертної комісії, а не медичний висновок ЛКК. Таким чином, надані позивачем до рапорту документи не дають підстав для його звільнення. У зв`язку з наведеним, просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа свої пояснення щодо даного позову до суду не подала.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що першочерговим і визначальним є медичні показники здоров`я особи, наявність відповідного діагнозу, які обмежують життєдіяльність особи та свідчать про необхідність надання їй соціального захисту та допомоги. Відповідачем не доведено, що заключення ЛКК №72 від 23.03.2023 є недійсним. Просив позов задовольнити повністю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Суд установив таке.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, солдатом В/Ч НОМЕР_2 .

Згідно із Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 01.12.1973батьками позивача є: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 .

Заключенням лікарсько-консультативної комісії (далі, - ЛКК) від 23.03.2023 №72, виданим КНП «Турківським ЦПМСД», встановлено, що ОСОБА_2 , потребує постійної сторонньої допомоги довічно.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.03.2023, виданого селищним головою Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , 1951року народження, жителька смт.Бориня Самбірського району Львівської області, вдова, проживає одиноко у власному житловому будинку, має сина, який на даний час служить в ЗСУ. Заявниця ОСОБА_2 хворіє та потребує постійного стороннього догляду (надані довідки з мед.установ).

Згідно з довідкою №118 від 22.02.2023, виданою адміністратором ЦНАП Самбірською районною державною адміністрацією, зареєстровано 1 (одна) особа: ОСОБА_2 .

В квітні 2023року позивачем було подано рапорт про звільнення, до якого було додано, як зазначає позивач, копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність догляду саме сином ОСОБА_1 .

За результатами розгляду відповідного рапорту, позивач отримав відповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 03.08.2023 № 501/3/1712, якою відповідачем було повідомлено, що клопотання щодо наявності підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 повертається без реалізації у зв`язку з відсутністю підтверджених вимог, визначених Законом України «Про соціальні послуги», щодо необхідності здійснення постійного стороннього догляду військовослужбовцем.

Вважаючи, що невчинення дій щодо звільнення позивача з військової служби є незаконною бездіяльністю відповідача, яка грубо порушує права позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII)

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 - під час воєнного стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023 року.

В свою чергу, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як видно з матеріалів справи, позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

До рапорту було надано: копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність догляду саме сином ОСОБА_1 .

Так, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена рішенням ЛКК комісії КНП «Турківським ЦПМСД» №72 від 23.03.2023.

З цього приводу суд зазначає, що такий висновок не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, оскільки підтверджувати такий факт уповноважений інший орган.

Так, відповідно до абзацу 6 постанови КМУ від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої Наказом Міністерствам охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 ця Інструкція визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок). Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Таким чином, означений Висновок ЛКК видається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на професійній основі.

Отже, поданий позивачем Висновок ЛКК №72 від 23.03.2023, був виданий ЛКК з метою одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 на професійній основі.

Тому поданий позивачем Висновок не є доказом того, що підтверджує обставини необхідності постійного стороннього догляду за хворою особою.

Як вже зазначав суд, належним документом на підтвердження обставин необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 є Висновок МСЕК.

Враховуючи, що позивач висновку медико-соціальної експертної комісії до свого рапорту не надав, у військової частини відповідно не виникало обов`язку на підготовку відповідного подання.

Слід також зауважити, що висновок ЛКК не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги, що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у висновку ЛЛК №72 від 23.03.2023 на який посилається позивач, зазначається лише про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Очевидним є те, що такий висновок наданий лікарями на час огляду ОСОБА_2 , у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду викладеної в постанові від 01.08.2023 в справі 240/5021/23 та П`ятого апеляційного адміністративного суду викладеної в постанові від 17.05.2023 в справі 420/16899/22 в аналогічних правовідносинах.

З урахуванням викладеного суд вважає, що адміністративний позов позивача є необґрунтованими та таким, що задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає помилковими доводи позивача про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 26 Закону №2232-XII, оскільки нормами вказаного Закону встановлено загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Постанови №713 розмежовуються повноваження таких органів в залежності від суб`єкта, якому надається відповідний висновок.

Отож надана позивачем довідка ЛКК не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати лише відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.