Рішення № 116578676, 23.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 рокусправа № 380/15566/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року;

- зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у обміні, оформленні та видачі паспорту у формі книжечці. Позивач, серед іншого, покликається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач вважає, що внаслідок видачі позивача паспорта у вигляді ID картки, його права порушені не будуть, оскільки персональні дані позивача вже внесено в ЄДДР та присвоєно УНЗР, що свідчить про те, що позивач вже надав згоду на обробку його персональних даних при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного).

Ухвалою суду від 10.07.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

У зв`язку з досягненням 45-ти річного віку позивач 20.02.2023р. звернувся до центру надання адміністративних послуг м. Львова для вклеювання нової фотографії у паспорт громадянина України.

Листом від 21.02.2023р. відповідач повернув позивачу паспорт без виконання (вклеювання нової фотографії) з причини його пошкодження та рекомендував звернутися до підрозділу міграційної служби або ЦНАП для обміну паспорта громадянина України на паспорт громадянина України у формі карти (ID - картку).

Позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію від24.03.2023, у якому просив повідомити, чому його звернення щодо обміну пошкодженого паспорта громадянина України повернуто без виконання.

У запиті зазначив, що згідно з пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету.

Листом від 29.05.2023р., наданого на запит позивача відповідач повідомив, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994р. у формі книжечки територіальними органами Державної міграційної служби припинено в 2016 році. Відповідач зазначив, що підстави для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у оформленні паспорта громадянина України зразка 1994р. у формі книжечки, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI, Закон) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 ст. 4 вищевказаного Закону Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ч. ч.2-3 ст. 4 Закону визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одними із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункти "а", "б" пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 5492-VI).

Частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI, зокрема регламентовано, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон містять безконтактний електронний носій.

Згідно з ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 14 Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Так, положеннями ст. 21 № 5492-VI Закону встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Частиною 7 цієї статті, зокрема передбачено, що паспорт (ID-карта) містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було отримано паспорт громадянина України для виїзду закордон за серією та номером НОМЕР_1 .

Тобто, суд вказує на те, що УНЗР було присвоєно позивачeві за власним волевияленням у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з ст.10 Закону № 5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що у запиті від 24.03.2023р. адресованого відповідачу позивач зазначав, що з мотивів релігійних переконань він відмовляється від присвоєння йому цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі, оскільки при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем вже було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.

Щодо покликання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року за №806/3265/17, то суд вважає таке безпідставним оскільки у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Таким чином, покликання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року за № 806/3265/17 суд вважає безпідставним, оскільки ця постанова стосується інших правовідносин.

Використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Подібний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відтак, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

вирішив:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (адреса: вул. Чайковського, 17, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 37831493) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна