Рішення № 116577397, 26.01.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2024 року Справа № 280/10646/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОГ-Рітейл" (вул. Василя Сергієнка, буд. 1, офіс 16, м. Запоріжжя, 69097) до Енергетичної митниці Державної митної служби України (вул. Світлицького, буд. 28-А,Київ,04215) про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОГ-Рітейл" (далі позивач) до Енергетичної митниці Державної митної служби України (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2023/000163 від 06.11.2023; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903110/2023/000002/1 від 06.11.2023.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів №UA903110/2023/000002/1 від 06.11.2023 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем-декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу-митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відповідач не мав жодних правових підстав визначати митну вартість товару за другорядним методом, а висновки про неможливість прийняття розрахункового документу та документів, що підтверджують вартість транспортування, як складову витрат на придбання товару, є безпідставними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем до суду 09.01.2024 було подано відзив на позовну заяву, де вказано, що митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару з урахуванням документів наданих до митного оформлення та встановлено, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У звязку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача 11.01.2024 до суду подано відповідь на відзив та зазначео, що для визначення митної вартості товару за основним методом були надані всі необхідні документи, а митний орган безпідставно не прийняв розрахунковий та документи, що підтверджують вартість транспортування. Просить позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «ЗОГ-Рітейл (покупець) та SILK WAY TRADING FZE, резидент Обєднаних Арабських Еміратів, укладений контракт купівлі-продажу № 4 від 27.09.2023 на придбання скрапленого газу країни походження Румунії.

Додатковою угодою № 1 від 12.10.2023 було погоджено придбання у вересні-жовтні 2023 року 20+/-10% метричних тонн скрапленого газу та ціною 630 доларів за тонну за умовами 100% передоплати.

Продавцем SILK WAY TRADING FZE наданий попередній рахунок на оплату № 1 від 12.10.2023 на оплату 22 тонн скрапленого газу за ціною 630 доларів США за тонну, загальною вартістю 13860 доларів США.

Позивач, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 130 від 23.10.2023, проведеною ПАТ «Банк Восток», здійснив передоплату вартості товару згідно рахунку на оплату № 1 від 12.10.2023 у розмірі 13860 доларів США.

Представником перевізника було отримано скраплений газ liquefied petroleum gas вагою 19060 кг, обємом 33304,21 м3, згідно CMR А № 1280330 у відправника (виробника) товару Rompetrol Rafinare S.A. та згідно документів наданих до CMR: комерційний інвойс від 31.10.2023 № 6780586755 Rompetrol GAS S.R.L., комерційний інвойс від 31.10.2023 № 1 SILK WAY TRADING FZE, навантажувальний документ № 6780586755 від 31.10.2023 Rompetrol GAS S.R.L., сертифікат походження товару № U 030727 від 31.10.2023 Rompetrol GAS S.R.L., документ про відповідність товару від 31.10.2023 № 49189, звіт про випробування № 52170 від 31.10.2023, лист Rompetrol GAS S.R.L. від 31.10.2023 № 311020231 про підтвердження технічних вимог до товару.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи документи, а саме: 1) Договір перевезення товарів № ЗРЕХТ-170122 від 17.01.2022, укладений між ТОВ «Торговий дім «Енергохімтех» (Перевізник) та ТОВ «ЗОГ-Рітейл» (Відправник); 2) довідка ТОВ «Торговий дім «Енергохімтех» про транспортні витрати № 31102023/01 від 31.10.2023, відповідно до якої вартість транспортних послуг для позивача становитиме 18000 грн. без ПДВ; 3) рахунок № 24 від 31.10.2023 на оплату транспортних послуг у розмірі 18000 грн.

Для проведення митного оформлення ввезеного товару ТОВ «ЗОГ-Рітейл» 04.11.2023 було подано до митного органу митного посту «Південний» електронну митну декларацію № 23UA903110005650U8 на оформлення товару із додатками.

В порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до ч. 5 ст. 54, ч. 1, 4 ст. 337, ст. 320 МК України відповідачем встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не надано усіх відомомтей щодо складових митної вартості, а саме: 1) надане до митного оформлення платіжне доручення (платіжна інструкція № 130 від 23.10.2023) не може бути взято до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема, не містить підпису відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком; 2) згідно п. 1.2 Договору перевезення товарів № ЗРЕХТ-170122 від 17.01.2022 ставки плати за перевезення вантажу встановлюються сторонами шляхом складання документу, що підписується уповноваженими представниками сторін. Такий документ наданий не був.

На підставі ч. 3 ст. 53 МК України декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем листом від 06.11.2023 № 06112023/01 митному органу були надані наступні пояснення: за умовами контракту № 4 від 27.09.2023, додаткової угоди № 1 від 12.10.2023 з SILK WAY TRADING FZE ціна на товар Газ вуглеводневий скраплений автотранспортом (автомобіль DAF FT XF 105 AE2824PM/EVERLAST НПЦГ-4203 НОМЕР_1 ) у кількості 19060 кг формується за умов відвантаження у період вересень-жовтень 2023 року, про що свідчить відмітки на супровідних документах CMR № 1280330 від 31.10.2023 і надані до декларації при здійсненні митного оформлення. Вантаж не страхується.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA903110/2023/000002/1 від 06.11.2023, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за вищезазначеною ЕМД, і винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2023/000163 від 06.11.2023.

Також, в означеному рішенні відповідач зазначив, що ним проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. Джерелами такої інформації є митна декларація від 03.10.2023 №UA903040/2023/020552.

Вважаючи вищезазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Згідно частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно статті 57 МК України визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Згідно частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як було уже встановлено вище для проведення митного оформлення ввезеного товару ТОВ «ЗОГ-Рітейл» 04.11.2023 було подано до митного органу митного посту «Південний» електронну митну декларацію № 23UA903110005650U8 на оформлення товару із додатками.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості мотивоване відсутністю документів, які підтверджують складові митної вартості. Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що надане до митного оформлення платіжне доручення (платіжна інструкція № 130 від 23.10.2023) не може бути взято до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить підпису відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

У платіжному документі у графі щодо призначення платежу є посилання на Контракт та додаток до контракту.

Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затверджене Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022№ 189) (далі Положення № 216).

Так, приписами розділу II п. 14., п.п. 13 Постанови НБУ № 216 від 28.07.2008встановлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті оформлена в електронній формі, повинна містити підпис (власноручний чи електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

Враховуючи, що платіжне доручення оформлене в електронній формі, до останньої не застосовуються вимоги щодо обов`язкової наявності печатки та зазначенняПІБ відповідальної особи з власноручним підписом.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно п. 1.2 Договору перевезення товарів № ЗРЕХТ-170122 від 17.01.2022 ставки плати за перевезення вантажу встановлюються сторонами шляхом складання документу, що підписується уповноваженими представниками сторін, однак такий документ наданий не був, чим не підтверджено транспортні витрати, суд зазначає таке.

Як свідчатьматеріали справи перевізник ТОВ «ТД «Енергохімтех» надав декларанту ТОВ "Зог-Рітейл" довідку про транспортні витрати. Згідно цієї довідки вартість транспортних послуг для позивача по договору № ЗРЕХТ-170122 від 17.01.2022 становитиме з м. Новодарі Румунія п/п Рені Україна 200 км 18000 грн. без ПДВ.

Сума витрат на транспортування товару до кордону України в розмірі 18000 грн. підтверджена рахунком на оплату перевезення № 24 від 31.10.2023.

Між тим суд зазнача, що Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зроблено висновок, що закономневизначено доказ (докази), виключно якими повинен підтверджуватися розмірвитратнаперевезення.Митний кодекс Україниневизначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмірвитратнаперевезеннятоварів (невказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерськідокументи), а томудовідкапротранспортні витрати єдопустимим доказом для підтвердженнявитратнаперевезення.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митнувартістьу МД від 03.10.2023 №UA903040/2023/020552.

У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 03.10.2023 №UA903040/2023/020552), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, щонедає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Звідси, відповідачневиконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митнавартістьраніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг,єбільшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості,неутворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносиниєрізноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризикаминеможе містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі данінеможуть мати більше значення, ніж надані декларантом первиннідокументипро товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформленнянеможе розцінюватись як заниження декларантом митної вартості тане єперешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару інеможе бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товарунеможе базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК Українинепередбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митноювартістю,щоєбільша заявленої декларантом,неможе бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чиномнедоводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митнавартістьзалежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Таким чином, декларантом було надано митному органу всі документи, які цілком та повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість. Однак, незважаючи на це, митним органом було повністю проігноровано всі докази та прийнято незаконне та необґрунтоване рішення, в якому відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.

Суд зазначає, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відтак, відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно дост. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зіст. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

У силу вимог ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5368 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7376. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч.1ст.139 КАС Українина його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Енергетичної митниці Державної митної служби України.

Керуючись статтями139,241,243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОГ-Рітейл" (вул. Василя Сергієнка, буд. 1, офіс 16, м. Запоріжжя, 69097) до Енергетичної митниці Державної митної служби України (вул. Світлицького, буд. 28-А,Київ,04215) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA903110/2023/000002/1 від 06.11.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Енергетичної митниці Державної митної служби України в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2023/000163 від 06.11.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОГ-Рітейл" (вул. Василя Сергієнка, буд. 1, офіс 16, м. Запоріжжя, 69097) за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної митної служби України (вул. Світлицького, буд. 28-А,Київ,04215) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (пять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.01.2024.

Суддя А.В. Сіпака