Рішення № 116577056, 26.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року Справа№200/6758/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.11.2023 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, шосе Хмельницьке, 7), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 № 056650009372 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву від 27.09.2023 про призначення пенсії із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

В обґрунтування позову зазначила, що 27.09.2023 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, відповідачем прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю встановленого віку. З посиланням на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 позивач зазначає про колізію між нормами Закону України Про пенсійне забезпечення (ст. 13 п. б) та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (п.2 ч.2 ст. 114), яка має бути вирішена на користь позивача. Наведене стало підставою її звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

09.01.2024 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на позовну заяву з якого слідує, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.09.2023 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності розгляд наведеної заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Вік заявниці на момент звернення 53 роки. Відповідно до розгляду наданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивачки на момент звернення склав 37 років 06 місяців 28 днів. Пiльговий cтaж складає 29 років 01 місяць 03 дні. ОСОБА_1 не досягла віку, що передбачений п.2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який є необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 55 років.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 No1-р/2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 50 років не є достатньо обґрунтованим. Адже у наведеному рішенні від 23.01.2020 No1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року No 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року No 213-VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року No 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте положення п. 2 ч.2 ст. 114 Закону №1058 є чинними, та не визнавалися неконституційними. А отже, вони підлягають застосуванню до правовідносин, які виникають з приводу призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідно до п.16 розділу XV Закону № 1058, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Також відповідач додатково наголошував, що позивачка у своїй позовній заяві наполягає на призначенні пенсії згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте такі позовні вимоги є некоректними та не відповідають чинному законодавству оскільки відповідно до визначених вище норм Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише у частині, що не суперечить Закону №1058, а зокрема, для визначення правових підстав для призначення пенсії за вислугу років. Питання призначення пенсії на пільгових умовах за Списками №1 та №2 врегульовані відповідно до ст. 114 Закону № 1058. У зв`язку з наведеним просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, згідно ст. 43 КАС України повністю здатна здійснювати власні адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, шосе Хмельницьке, 7) є суб`єктом владних повноважень, основним завданням якого є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7, 8 пункту 4 Положення).

Позивач 27.09.2023 року за допомогою веб-порталу Пенсійного фонду звернулася із заявою про автоматичне призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058).

Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області .

04.10.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням № 056650009372 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням нею пенсійного віку 55 років. Страховий стаж особи становить 37 років 06 місяців 28 днів, пільговий стаж становить 29 років 1 місяць 3 дні.

Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність відмови відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням особою пенсійного віку.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.

До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Так, 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 № 056650009372 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за норами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788, оскільки на час звернення за призначенням пенсії вона досягла 50-річного віку та набула необхідний страховий і пільговий стаж.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області обов`язку призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 27.09.2023 року (з дати звернення за призначенням пенсії) на підставі п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 213.

Застосовуючи цей спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що судовий захист має бути ефективним, зокрема виключати повторне звернення до суду, а також враховує положення ч. 2 ст. 9 КАС України.

Крім того, саме такий спосіб захисту порушеного права застосований Верховним Судом за наслідками розгляду зразкової справи. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, оскільки не передбачають кількох правомірних варіантів поведінки відповідача та містять безальтернативний обов`язок діяти у певний спосіб при досягненні встановлених законом умов.

Зважаючи на наведене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі судовий збір у розмірі 858,88 грн. повинен бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 04.10.2023 № 056650009372 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, шосе Хмельницьке, 7) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію на пільгових умовах за списком № 2 з 27.09.2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, шосе Хмельницьке, 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.